Рішення № 58955358, 14.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.16р. Справа № 904/4036/16За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпропетровськ

до Військової частини 3011 Національної гвардії України, м.Кривий Ріг

про стягнення 8 885,69 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Коваленко О.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 2200 від 28.12.15р.

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 64/1 від 01.02.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Військової частини 3011 Національної гвардії України (далі - відповідач) про стягнення 8 885,69 грн.

Ухвалою господарського суду від 19.05.16р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 08.07.16р.

08.07.16р. у судовому засіданні оголошено перерву до 14.07.16р.

12.07.16р. до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до прохальної частини якої, позивач просить суд стягнути на користь позивача 3% річних у розмірі 36,90грн. та інфляційні втрати у розмірі 154,34 грн., а всього 191,24 грн.

Господарський суд розцінює подану заяву про уточнення позовних вимог, як заяву про зменшення позовних вимог, оскільки за приписами п. 3.11 Постанови, Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. N 18, статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

14.07.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 14.07.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.15р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти № 40-31800 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язується у 2015 році надавати відповідачу послуги з передавання даних і повідомлень (телекомунікаційні послуги), а також послуги, пов'язані технологічно з телекомунікаційними послугами (далі -послуги), що визначаються у Замовленні послуг та у відповідних Додатках до цього Договору, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до вимог цього Договору і Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком".

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна цього Договору становить 18 000,00 грн., у тому числі ПДВ 3000,00 грн.

Для розрахунків за цим Договором застосовуються тарифи, що діяли на момент надання послуг (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом здійснення оплати відповідачем після пред'явлення позивачем рахунка на оплату послуг (разом з рахунком надається акт здавання-приймання наданих послуг) або рахунка-акта на оплату послуг (при цьому рахунок-акт одночасно є актом здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг)) за кожний розрахунковий період.

За приписами п. 3.3. Договору, в розрахунок ціни договору включаються рахунки-акти за грудень 2014р., пред'явлені позивачем в січні 2015р.

Положеннями п. 5.1.2. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати отримані послуги.

Як зазначено у п. 6.1. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та Умов Укртелекому.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.15р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 7.2.2. Договору).

Як зазначає позивач, останній своєчасно та у повному обсязі надавав відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач своєчасно та у повному обсязі здійснював оплату за ці послуги. Однак, з серпня 2015р. по грудень 2015р. включно відповідач користувався телекомунікаційними послугами, але плату за надані послуги не сплачував, в результаті чого у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 7 771,86 грн.

За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по Договору щодо повної та своєчасної оплати за телекомунікаційні послуги, позивачем на підставі п. 3.2. та п. 6.1. Договору була нарахована пеня у розмірі 555,26 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 443,99 грн. та 3% річних у розмірі 114,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за телекомунікаційні послуги у розмірі 7 771,86 грн., пеню у розмірі 555,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 443,99 грн., 3% річних у розмірі 114,58 грн., а всього 8 885,69 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, останній сплатила виставлені позивачем рахунки за січень - липень 2015 року на суму 14 739,19 грн. (платіжне доручення № 829 від 10.08.15р.). Станом на 31.12.15р., у зв'язку з обмеженим фінансуванням, відповідач не в повному обсязі розрахувалася за надані у II півріччі 2015 року послуги. Проте, позивачем невірно здійснено розрахунок заборгованості.

Зокрема, згідно доданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості, поданого до відповідача рахунку - акту від 09.11.15р. та акту звіряння розрахунків від 09.11.15р., станом на 01.11.15р. сума основного боргу відповідача за надані в серпні - жовтні 2015 року телекомунікаційні послуги становила 4 472,79 грн.

Відповідач звертає увагу суду, що оплату в сумі 4 472,79 грн. за даним рахунком останнім було здійснено 11.11.15р., що підтверджується платіжним дорученням № 1279 від 11.11.15р. з відміткою казначейського органу та випискою Держказначейської служби по рахунках від 12.11.15р. Оплата була здійснена на рахунок позивача, вказаний в Договорі та додатковій угоді № 1 від 09.11.15р. до вищевказаного Договору. Але, дана оплата не відображена позивачем у розрахунку заборгованості, а сума вже сплаченої заборгованості з невідомих причин включена до суми основного боргу і на неї нараховані штрафні санкції. Відтак, розрахунки пені, інфляційних витрат та 3% річних здійснені невірно. Про можливу зміну банківських реквізитів позивачем відповідачу також не повідомлялось.

Посилаючись на ст. 614 ЦК України, відповідач зазначає про те, що додані до відзиву документи щодо сплати заборгованості за серпень - жовтень 2015 року свідчать про відсутність вини відповідача, та необґрунтованості застосування позивачем штрафних санкцій за вказаний період.

З огляду на викладене, як зазначає відповідач, позовні вимоги в частині визначення розміру фактичної заборгованості (яка значно перевищує реальну за 2015 рік) - не відповідають дійсності.

Також відповідач звертає увагу суду, що після подачі позовної заяви, на дату розгляду справи, відповідачем також здійснювались інші платежі, що підтверджується платіжним дорученням №725 від 25.05.16р. на суму 15 612,24 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи відзив на позовну заяву та додані до нього документи, позивач заявив про зменшення позовних вимог, виходячи з наступного.

Позивачем було повністю враховано платежі від 10.08.15р. та від 25.05.16р., які підтверджені й відповідачем відповідними актами звіряння.

Що стосується платіжного доручення № 1279 від 11.11.15р. на суму 4 472,79 грн. (сума по договору за серпень - жовтень 2015 року), то вказана сума була проведена відповідно до вказаного в платіжному доручення особового рахунку № 12010000000318000 (17 цифр) замість 1201000000318000 (16 цифр), тобто за помилково зазначеним особовим рахунком. Так, згідно п. 69 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою КМУ від 11.04.12р. № 295 зі змінами та доповненнями, оператор здійснює розрахунки за всі надані послуги з кожним абонентом окремо з використанням особового рахунку абонента, на якому ведеться облік нарахованих та сплачених коштів.

Згідно з п. 2 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком» (надалі - Умови), які відповідно до п. 1.1. Договору є невід'ємною частиною Договору, особовий рахунок Абонента - це індивідуальний номер, зареєстрований за Абонентом в Автоматизованій системі розрахунків Укртелекому на підставі укладеного Договору.

Пунктом 5.1. Умов обумовлено, що розрахунки з Абонентом ведуться з використанням особового рахунку. Відповідно до п. 5.10 Умов Абонент при оплаті наданих Укртелекомом послуг обов'язково вказує у реквізиті «Призначення платежу» розрахункового документа номер свого особового рахунку.

Таким чином, як зазначає позивач, невірне зазначення особового рахунку в платіжному доручення № 1279 від 11.11.15р. спричинило зарахування коштів за іншим особовим рахунком, що належить іншому абоненту.

Крім того, відповідач у своєму відзиві просить відмовити в повному обсязі, в той час як в межах поданої позовної заяви ще рахується період заборгованості за листопад-грудень 2015 року не сплачений жодним платіжним документом до часу подачі позовної заяви, а сплачений виключно платіжним дорученням № 725 від 25.05.16р. після прийняття позовної заяви до суду.

Отже, на час подання позовної заяви в будь-якому разі рахувалась заборгованість за листопад-грудень 2015 року на суму 3 299,07 грн.

Виходячи з вищезазначеного, позивач вважає вимогу відповідача щодо відмови в повному обсязі в задоволенні позовних вимог позивача незаконною.

Станом на 11.07.16р. позивачем на підставі документів, доданих відповідачем до відзиву, було перераховано кошти згідно платіжного доручення № 1279 від 11.11.15р. на суму 4 472,79 грн. з особового рахунку № 1201000000031800 на особовий рахунок відповідача згідно Договору № 1201000000318000 , та віднесено їх в платежі наступних періодів.

Виходячи з вищезазначеного, керуючись принципом пріоритету інтересів споживача (ст. 37 Закону України «Про телекомунікації») позивачем здійснено розрахунок 3% річних на суму 36,90 грн. та інфляційних втрат на суму 154,34 грн., з урахуванням оплат за серпень - жовтень 2015 року.

У зв'язку із зарахуванням сум основного платежу та пені за позовною заявою згідно платіжного доручення № 725 від 25.05.16р., проведеного після подання позовної заяви - 19.05.16р. (за відсутності предмету спору згідно п.11 ст. 80 ГПК України) позивач вважає достатньою підставою для припинення провадження в частині стягнення основного боргу та пені. Натомість, стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим, доведеним належним чином та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 36,90 грн. та інфляційні втрати у розмірі 154,34 грн., а всього 191,24 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 154,34 грн. та 3% річних у розмірі 36,90 грн., розрахунок яких судом був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи вищезазначене рішення господарський суд також виходив з того, що на час подання позовної заяви у відповідача рахувалася заборгованість перед позивачем за листопад-грудень 2015 року на суму 3 299,07 грн. Враховуючи оплату заборгованості після прийняття позовної заяви судом до розгляду, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем правомірно проведено нарахування інфляційні втрати та 3% річних на існуючу заборгованість на час подання позовної заяви.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що повноважний представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факти отримання від позивача телекомунікаційних послуг та фактичного користування наданими послугами. В матеріалах справи є рахунки-акти, які підтверджують надання телекомунікаційних послуг, та докази отримання вказаних рахунків-актів відповідачем. Жодних звернень та претензій до позивача щодо наданих ним відповідачу телекомунікаційних послуг від відповідача не надходили.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

За приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволено у повному обсязі.

Стягнути з Військової частини 3011 Національної гвардії України (50071, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, буд. 93, ВЧ 3011, код ЄДРПОУ 23313871) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (адреса для листування: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, буд. 26, код ЄДРПОУ 21560766, п/р 26005263058 в АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478) інфляційні втрати у розмірі 154,34 грн. (сто п'ятдесят чотири грн. 34 коп.), 3% річних у розмірі 36,90 грн. (тридцять шість грн. 90 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.07.16р.

Суддя ОСОБА_3