Рішення № 58955252, 11.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.16р. Справа № 904/4456/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Інвест Сістемс"

до Приватного акціонерного товариствоа "ПРОФІ-ПАК"

про стягнення 252 787,50грн. за договором поставки

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, дов. № 281 від 08.07.16р., ОСОБА_2, дов. № 280 від 08.07.16р.

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідач 252 787,50 грн. за договором поставки, з яких 200 000,00 грн. основного боргу, 3 299,21 грн. 3 % річних, 1 100,00 грн. збитків від інфляції, 48 388,29 грн. пені, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.

08.07.16р. від Відповідача надійшли клопотання про продовження строків розгляду справи та відкладення розгляду справи.

У судовому засідання представник Позивача заперечує клопотання Відповідача, оскільки вважає, що дані клопотання подані з метою затягування розгляду справи.

Суд відхилив клопотання Відповідача про продовження строків розгляду справи та відкладення розгляду справи, як необґрунтовані. При цьому, суд враховує, що не визнавав обовязковим прибуття у судове засідання представників сторін, а лише зобовязував їх надати документи на обґрунтування своєї позиції.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов, документи витребувані судом чи докази відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.09.15р. сторонами укладено Договір поставки № 176 (далі Договір), за п. 1.1 якого Продавець (Позивач) зобов'язався передати поліетилен низького тиску (високої щільності), марки Marlex 144-TR, у кількості 10 т (далі Товар) на загальну суму 430 000,00 грн., у тому числі ПДВ 71 666,67 грн., а Покупець (Відповідач) прийняти та своєчасно здійснити оплату за нього.

Датою відвантаження Товару за даною угодою вважається дата підписання накладної Покупцем (п.4.3. Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору оплата здійснюється Покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Продавця.

Умови оплати: відстрочка платежу 60 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу Продавця (п.5.2. Договору).

Згідно з п.6.2. Договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за цим Договором будь якою із сторін, винна сторона виплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобовязання за кожен день прострочення.

За даними Позивача, на виконання договірних зобовязань 11.09.15р. та 12.09.15р. він поставив визначений умовами Договору Товар на склад Відповідача на загальну суму 430 000,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною № 431 від 11.09.15р., видатковою накладною № 432 від 12.09.15р., товаро-транспортною накладною №00000000431 від 11.09.15р., товаро-транспортною накладною №00000000432 від 12.09.15р.

Станом на 20.04.16р. Покупцем частково сплачено вартість поставленого товару у розмірі 230 000,00 грн. за видатковою накладною №431 від 11.09.15р., з урахуванням чого залишок несплаченої суми за вказаною накладною складає 114 000,00 грн., в тому числі ПДВ 19 000,00 грн., а загалом за Договором - 200 000,00 грн. у тому числі ПДВ 33 333,33 грн.

З метою врегулювання спору Позивач направив Відповідачеві листа № 1188 від 17.03.16р., у якому просить Відповідача сплатити борг до 31.03.16р.

Протягом встановленого у листі строку, Відповідач не розрахувався з Позивачем.

Позивач, посилаючись на п. 6.2 Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України, на борг Відповідача нарахував пеню в розмірі 48 388,29 грн. та 3 % річних 3 299,21 грн. за період прострочення з 12.11.15р. по 20.04.16р., а також збитки від інфляції 1 100,00 грн. за період з листопаду 2015р. по лютий 2016р.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

Перевіривши доводи та розрахунки Позивача, господарський суд встановив, що збитки від інфляції за спірний період перевищують розраховані Позивачем, тому суд приймає розрахунок збитків від інфляції Позивача, решта розрахунків відповідають чинному законодавству й матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Профі-Пак", 49049, м. Дніпропетровськ, вул. Далека, буд. 2, (код 31792911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Ін вест Сістем", 62702, Харківська область, Дворічанський район, смт Дворічна, вул. Перша Кінна, б.38 (код 37352840) 200 000,00 грн. основного боргу, 48 388,29 грн. пені, 1 100,00 грн. збитків від інфляції, 3 299,21 грн. 3 % річних, 3 791,81 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Г. Юзіков

Повний текст рішення виготовлено___