Ухвала суду № 58954060, 12.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/10019/2016 Головуючий в 1 інстанції - Піхур О.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Качана В.Я.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики.

Крім того, представник позивача подав заяву, у якій просив суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на частку 50 відсотків у статутному фонді (капіталі) Товариства і обмеженою відповідальністю «МЕРІНО-Україна» 32383, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 56749551, що належить ОСОБА_4 (код НОМЕР_1).

Посилавя на те, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів згідно з договором позики ґрунтується на реальному виконанні з боку позивача укладеного договору позики, реальному перерахуванні грошей позичальнику та, відповідно, на реально існуючому обов'язку відповідачів повернути запозичені грошові кошти. Окрім того, згідно з усталеною практикою, саме відчуження належного відповідачеві майна використовується в Україні в якості звичайного способу уникнення забезпечення позову, тож позивач оцінює як зависокий ризик відчуження ОСОБА_4 належного йому майна як спосіб ухилення від виконання цивільних зобов'язань.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.05.2016 року в задоволені заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання про забезпечення позову задовольнити. В скарзі посилався на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначив, що суд не врахував, що не вжиття заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду .

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Згідно вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником належним чином не мотивовано , що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_4 має намір здійснити відчуження належної йому частки у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРІНО-Україна» на користь інших осіб.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки останній відповідає встановленим обставинам та нормам процесуального закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦК України, звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «МЕРІНО-УКРАІНА» станом на 24.05.2016р., співзасновником ТОВ «МЕРІНО-УКРАЇНА» є корпорація «Санстоун Інвестментс Оуверсіз», яка є резидентом республіки Панама і кінцевим бенефіціаром якої є позивач по справі - ОСОБА_2. При цьому розмір частки корпорації «Санстоун Інвестментс Оуверсіз» в статутному капіталі товариства становить 50%.

Відповідно до вимог пункту «б» статті 41, частини 1 статті 60 Закону України «Про господарські товариства» вирішення питання про продаж частки учасника статутного капіталу та затвердження відповідних змін до установчих документів належить до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, на яких мають бути присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Тобто, без згоди позивача по справі, який є власником 50 % у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРІНО-Україна», відповідач ОСОБА_4 не зможе вчинити відчуження своє частки у ТзОВ «МЕРІНО-Україна».

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову, мають бути спів мірними з заявленим позовними вимогами.

Заява про забезпечення позову в обраний позивачем спосіб не може бути задоволена також і тому, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження вартості майна, на яке позивач просив накласти арешт. За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити співмірність , обраного позивачем виду забезпечення позову, обсягу, заявлених ним позовних вимог .

Всі інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

При цьому, колегія суддів роз'яснює позивачеві, що він не позбавлений права повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення його позову в інший спосіб, або з аналогічною заявою та додатковими доказами на підтвердження її доводів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: