Ухвала суду № 58953894, 05.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2016 р. м. Київ К/800/28362/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Шерстяк І.Є.

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року

у справі № 815/76/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Українське Дунайське пароплавство») звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року апеляційну скаргу ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 року - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2011 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складено акт від 15.08.2014 року № 682/1516-1701/33113076.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку із несплатою підприємством за період з 01.07.2011 року по 30.06.2014 року до бюджету нарахованого податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 073 223,30 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем відповідно до частини 1 пункту 127.1 статті 127 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 року № 0000251701, яким ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 1 073 223,30 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 743 494,36 грн.

За наслідками адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, а скарги позивача - без змін.

Колегія суду не може погодитись з висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є податковий агент.

Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту)

Згідно з підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.

Статтею 127 ПК встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, судами не було встановлено фактичні обставини справи, а саме: чи мало місце прострочення сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, чи не перераховано ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» податок на доходи фізичних осіб до бюджету.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Крім того, ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» заявлено клопотання про стягнення судових витрат у розмірі 3 410,40 із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ПАТ «Українське Дунайське пароплавство».

Відповідно до частин 1, 2 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 6 статті 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції не змінює судові рішення судів попередніх інстанцій та не приймає нового судового рішення (постанови), тому в задоволенні заявленого клопотання слід відмовити.

Зазначена позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 10.03.2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун