ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" липня 2016 р. м. Київ К/800/3050/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря: Мартиненка Г.В.
представників:
позивача: Дегтярьова Д.Т.
відповідача: Огнарьова Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 року
у справі № 826/19207/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фірма «Київуніверсалплюс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Фірма «Київуніверсалплюс» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 року - без змін.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Фірма «Київуніверсалплюс» у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 17.05.2013 року № 2593-15/38013608.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 97 179,83 грн. на підставі податкової накладної, яка незареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, з підстав недолучення до скарги копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку за придбання товарно-матеріальних цінностей (бензин).
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 07.06.2013 року № 0014461520, яким ТОВ «Фірма «Київуніверсалплюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 50 300,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 12 575,00 грн., від 23.08.2013 року № 0004301501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 46 879,83 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 11 719,95 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обов'язку суб'єкта господарювання надати до скарги на постачальника документи, що підтверджують виконання операції - сплату коштів та отримання товару. Натомість, позивачем додано до скарги лише копій податкової накладної та видаткової накладної.
Колегія суду не може погодитись з висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.
Як вбачається з матеріалів справи, TOB «Донецька Будівельна Компанія» виписано позивачу податкову накладну від 30.11.2012 року № 92 на суму 583 078,98 грн., (у тому числі податок на додану вартість - 97 179, 83 грн.), яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
ТОВ «Фірма «Київуніверсалплюс» вищевказану суму включено до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року.
19.04.2013 року позивачем направлено до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року та Додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» (Д8) за березень 2013 року, де відображено в складі податкового кредиту 97 179, 83 грн. суми податку на додану вартість.
Крім того, 19.04.2013 року ТОВ «Фірма «Київуніверсалплюс» подано відповідачу скаргу №19/1, в якій зазначено, що податкова накладна від 30.11.2012 року № 92, отримана ним із запізненням та не була зареєстрована ТОВ «Донецька Будівельна Компанія» в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем до скарги додано податкову накладну від 30.11.2012 року № 92 та видаткову накладну від 30.11.2012 року № 3011-27.
Відтак, з урахуванням зазначених обставин справи, судам потрібно з'ясувати чи має місце порушення вимог податкового законодавства у спірних правовідносинах, яким чином і на підставі чого (так, в матеріалах справи є договір від 01.11.2012 року № КУП/Р/П/С/1-122, який не досліджено судами) задекларована податкова накладна і за який період та який саме облік первинних документів між позивачем та його контрагентом передбачено договором, проаналізувати, з урахуванням встановлених обставин, висновки викладені ДПІ в акті камеральної перевірки.
Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи.
Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.
Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун
Судове рішення № 58953892, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 05.07.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/19207/13-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: