Ухвала суду № 58953736, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року К/800/9336/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Опт-техномаркет»на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014у справі№820/11576/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Опт-техномаркет»доІндустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіпровизнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Опт-Техномаркет» звернулось до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить визнати неправомірними дії щодо не встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ «Опт-Техномаркет».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з названими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 19.05.2014 за №865, №866, №867, №868, №869, №870 фахівцями відповідача було здійснено вихід на планову виїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, в результаті чого складено акт №296/20-36-22-01-07/34951612 від 19.05.2014 про неможливість розпочати перевірку ТОВ «ОПТ-ТЕХНОМАРКЕТ» у зв'язку з невстановленням місцезнаходження платника податків за податковою адресою підприємства: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач, звертаючись з цим позовом до суду та заявляючи вищевказані позовні вимоги, вважає неправомірними дії відповідача щодо складання акту про невстановлення місцезнаходження ТОВ «ОПТ-ТЕХНОМАРКЕТ» та не згоден зі змістом та висновками, викладеними в акті про неможливість розпочати перевірку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що акт про неможливість проведення перевірки не є рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 КАС України, не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Враховуючи завдання Кодексу адміністративного судочинства України, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії та/або бездіяльність якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення прав позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що акт №296/20-36-22-01-07/34951612 від 19.05.2014 про неможливість розпочати перевірку ТОВ «ОПТ-ТЕХНОМАРКЕТ у зв'язку з невстановленням місцезнаходження платника податків за податковою адресою підприємства: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, не є актом індивідуальної дії в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише відображенням фактичних дій посадових осіб податкового органу, вчинених в процесі здійснення заходів, направлених на проведення перевірки позивача, та є носієм інформації, яка використовується податковим органом при реалізації своїх повноважень. При цьому, викладені в ньому висновки та їх зміст не порушують права чи законні інтереси позивача, оскільки не породжують будь-яких безпосередніх правових наслідків для платника податку.

Усі доводи касаційної скарги вказаного висновку не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-техномаркет» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний