Ухвала суду № 58953735, 13.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2016 р. м. Київ К/800/54018/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 р.

у справі № 817/1200/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче»

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» (далі - позивач, ТОВ «Морган Феніче») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області) та Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення від 20.02.2015 р. № 80/10с/17-00-10-04-04/181 Головного управління ДФС у Рівненській області та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 р. № 0000212200 ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 20.02.2015 р. № 80/10с/17-00-10-04-04/181 прийнятого за результатами розгляду скарги позивача. У зв'язку з цим предметом судового розгляду були позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі ДФС у Рівненській області від 03.03.2015 р. № 0000212200.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 р., в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 р., і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2015 р. № 0000212200 - задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.11.2014 р. по 19.11.2014 р. та з 20.11.2014 р. по 26.11.2014 р., на підставі направлення від 13.11.2014 р. № 140/22-138, підпункту 78.1.1 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, абзацу 1 пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказів від 12.11.2014 р. № 433, від 20.11.20147 р. № 450, посадовою особою ДПІ у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Морган Феніче» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.05.2013 р. по 31.10.2014 р. при виконанні умов контракту № 07052013 від 07.05.2013 р. з нерезидентом - фірмою «GHG Spolka» z.o.o (Польща) згідно повідомлень банку № 10.201-186/79-127 від 03.02.2014 р., № 2-3/17181 від 07.05.2014 р., № 22-3/19180 від 03.06.2014 р., № 22-3/21656 від 07.07.2014 р., № 22-3/24000 від 06.08.2014 р., № 22-3/31229 від 05.09.2014 р. та за № 22-3/33737 від 03.10.2014 р., за результатами якої складено акт від 03.12.2014 р. № 76/22-141/33426845 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: не надходження валютної виручки за експортовану продукцію на суму 3 937 925,96 євро при виконанні умов контракту № 07052013 від 07.05.2013 р. з фірмою-нерезидентом «GHG Spolka» z.o.o (Польща).

На підставі зазначеного акту податкової перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 р. № 0000372250, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД у розмірі 23 695 942,28 грн.

За результатами оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням ГУ ДФС у Рівненській області від 20.02.2015 р. № 80/10с/17-00-10-04-04/181 скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 р. № 0000372250 в частині визначення пені в сфері ЗЕД в сумі 17 768,48 грн., та залишено без змін зазначене податкове повідомлення-рішення про збільшення зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 23 678 173,80 грн., а скаргу ТОВ «Морган Феніче» від 25.12.2014 р. № 430 (вх. № 140/10с/17-00 від 25.12.2014 р.) в даній частині - без задоволення.

Так, на підставі акта перевірки від 03.12.2014 р. № 76/22-141/33426845 та рішення про результати розгляду скарги № 80/10с/17-00-10-04-04/181 від 20.02.2015 р., відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 р. № 0000212200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 23 678 173,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов контракту № 07052013 від 07.05.2013 р. позивачем експортовано продукцію фірмі-нерезиденту «GHG Spolka» z.o.o (Польща) на загальну суму 4 996 825,75 євро, за що було отримано валютну виручку на валютний рахунок в сумі 358 345 євро. Станом на 31.10.2014 р. заборгованість «GHG Spolka» z.o.o (Польща) перед ТОВ «Морган Феніче» за експортовану продукцію по контракту № 07052013 від 07.05.2013 р. становила 700 554,79 євро. Заборгованість в сумі 3 937 925,96 євро була погашена шляхом заліку зустрічних вимог згідно договорів про зарахування зустрічних вимог, укладених між ТОВ «Морган Феніче» та «GHG Spolka» z.o.o (Польща). Разом з тим, як слідує з акту перевірки, за твердженнями відповідача, оскільки за експортовану продукцію валютна виручка на суму 3 937 925,96 євро не надійшла, то вказані обставини призвели до порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходили з того, що позивачем під час розгляду справи не було спростовано висновків податкового органу викладених в акті перевірки щодо порушення позивачем положень валютного законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

В даному випадку висновок про правомірність визначення позивачу зобов'язання у спірній сумі, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доводів позивача та доказів, що містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість висновків в частині визнання факту вчинення позивачем порушення, що слугувало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін, що випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» - задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 р. у справі № 817/1200/15 - скасувати.

Справу № 817/1200/15 направити на новий судовий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. КостенкоЗ оригіналом згідно