Ухвала суду № 58953680, 16.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Київ К/800/55750/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року

у справі № 813/7587/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0007001720 від 12 вересня 2013 року та № 0007011720 від 12 вересня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 2 295,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 22 серпня 2013 року, за результатами якої складено акт № 1139/17-0/НОМЕР_3 від 22 серпня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007011720 від 12 вересня 2013 року, яким підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 422 122,12 грн. (948 081,41 грн. - основний платіж, 474 040,71 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0007001720 від 12 вересня 2013 року, яким підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 805 023,50 грн. (1 203 349,00 грн. - основний платіж, 601 674,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні будівельних матеріалів та послуг з будівництва міні-готелю за адресою: м. Новояворівськ, вул. Зелена, в Дочірнього підприємства «Моноліт» Відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагробуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконечко», Приватного підприємства «Вікна-Центр» з огляду на непов'язаність проведених операцій з господарською діяльністю підприємця, що мотивовано посиланням на укладення договору оренди земельної ділянки, на якій споруджується міні-готель, з Новояворівською міською радою та отримання дозволу № 29/112-09 від 11 серпня 2009 року на виконання робіт з будівництва готелю Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, а не ФОП ОСОБА_3, а також безпідставним включенням до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, собівартості реалізованих із застосуванням реєстратора розрахункових операцій товарів (м'ясопродуктів) з підстав безтоварного характеру проведених поставок, що обґрунтовано непредставленням платником транспортної документації, актів приймання-передачі товарів, довіреностей від покупців на отримання продукції тощо.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, за правилами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності такого платника.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємця у зв'язку з його господарською діяльністю.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як з'ясовано судами, 10 липня 2011 року між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 укладено угоду про співпрацю, за якою сторони зобов'язались спільно діяти для досягнення цілей у відповідності до завдань, програм дій, соціальних і економічних інтересів кожної із сторін.

З метою виконання поставлених спільних завдань та досягнення мети щодо будівництва міні-готелю, за адресою: м. Новояворівськ, вул. Зелена, позивач як учасник угоди про співпрацю здійснював придбання будівельних матеріалів та робіт у ДП «Моноліт» ВАТ «Яворівбуд», ТОВ «Золочівагробуд», ТОВ «Віконечко», ПП «Вікна-Центр».

На підтвердження фактичного виконання зазначених господарських операцій ФОП ОСОБА_3 подано належним чином оформлені первинні, розрахункові та платіжні документи, що відповідачем не заперечується. Не поставлено контролюючим органом під сумнів і добросовісність позивача та його постачальників як платників податків, не представлено жодних доказів та не наведено будь-яких доводів щодо можливої фіктивності ДП «Моноліт» ВАТ «Яворівбуд», ТОВ «Золочівагробуд», ТОВ «Віконечко», ПП «Вікна-Центр», не встановлено під час здійснення перевірки і фактів укладення підприємцем нікчемних (недійсних) правочинів із зазначеними особами.

Що стосується операцій з реалізації м'ясопродуктів, то підприємцем на підтвердження їх реального характеру долучено до матеріалів справи контракти № 01/2010 від 19 липня 2010 року та № 02/2012 від 05 липня 2012 року, укладені з іноземними компаніями Республіки Польща, вантажні митні декларації, договір № 28 від 01 січня 2012 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Термо С», та відповідні акти надання послуг із зберігання продуктів харчування на території холодильної камери, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 50/52.

Імпортований товар (м'ясопродукти) підприємцем у подальшому реалізовано окрім суб'єктів господарської діяльності (що засвідчується наявними в матеріалах справи видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками), також і фізичним особам із застосуванням реєстратора розрахункових операцій за готівку, яку внесено в касу та відображено в книзі обліку розрахункових операцій, що не передбачає оформлення в такому випадку транспортної документації, актів приймання-передачі товарів та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.