Ухвала суду № 58953512, 07.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року м. Київ К/800/23018/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року

у справі № 808/6269/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (далі - ПАТ «Запоріжтрансформатор»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000232500 від 21 травня 2013 року та № 0000242500 від 21 травня 2013 року. Присуджено на користь ПАТ «Запоріжтрансформатор» із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запоріжтрансформатор» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідністю «Южхімресурси» за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2012 року, Товариством з обмеженою відповідністю «Південь-Схід Моноліт» за період з 01 січня 2012 року по 28 лютого 2013 року, за результатами якої складено акт № 206/25-0/00213428 від 29 квітня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232500 від 21 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25 586,50 грн. (20 677,00 грн. - основний платіж, 4 909,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), а також податкове повідомлення-рішення № 0000242500 від 21 травня 2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 392 320,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196 160,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні хімічних матеріалів, миючих засобів, хімічного посуду в ТОВ «Южхімресурси», а також робіт з підсилення теплоопору покриття, фарбування будівельних конструкцій малярної ділянки зварювального цеху, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, та робіт із заміни віконних блоків на металопластикові по осі 10 у висотному прольоті корпусу магнітопроводів, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, у ТОВ «Південь-Схід Моноліт» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на ненадання позивачем на перевірку транспортної документації на підтвердження товарного характеру поставок хімічної продукції, а також відсутність у ТОВ «Південь-Схід Моноліт» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема трудових ресурсів для виконання обумовлених укладеними з ПАТ «Запоріжтрансформатор» договорами робіт.

Крім того, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів звертала увагу на непредставлення контрагентами позивача для здійснення контрольних заходів деякої первинної документації з метою засвідчення сформованих ними показників податкової звітності.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи належним чином оформлені первинні, розрахункові та інші документи, що засвідчують реальний характер вчинених господарських операцій.

Зокрема, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Южхімресурси» товариством подано специфікації, видаткові та податкові накладні, банківські виписки, документи на підтвердження перевезення придбаного товару власними силами (подорожні листи, талони замовника, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, накази про прийняття водіїв на роботу), докази на підтвердження оприбуткування хімічної продукції та її використання у власній господарській діяльності.

Щодо операцій з придбання підрядних робіт у ТОВ «Південь-Схід Моноліт», то їх реальність засвідчується наявними в матеріалах справи відповідними договірними цінами; пояснювальними записками; локальними кошторисами; графіками виконання робіт; актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в; довідками про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3; податковими накладними; рахунками-фактурами; банківськими виписками; ліцензією на право здійснення контрагентом позивача господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 27 липня 2011 року по 25 травня 2014 року; дозволом ТОВ «Південь-Схід Моноліт» на виконання робіт або експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки; роздруківками з електронної пропускної системи позивача щодо перетину території товариства працівниками ТОВ «Південь-Схід Моноліт»; накладними на ввезення матеріалів та обладнання підрядником на територію ПАТ «Запоріжтрансформатор»; листами про надання дозволів на ввезення-вивезення обладнання та матеріалів, виготовлення перепусток працівникам ТОВ «Південь-Схід Моноліт».

Судами, крім того, при дослідженні договорів про прийняття ТОВ «Південь-Схід Моноліт» працівників на роботу та цивільно-правових договорів про надання послуг спростовано твердження відповідача про відсутність у цього контрагента ПАТ «Запоріжтрансформатор» у достатній кількості трудових ресурсів для виконання оспорюваних робіт.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наведеними документами. Не поставлено контролюючим органом під сумнів і добросовісність позивача як платника податків, не спростовано, що розглядувані операції здійснені ним за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, не представлено доказів та не наведено будь-яких доводів щодо наявності у ТОВ «Южхімресурси» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» анонімної структури або здійснення ними діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам, тощо.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків від інших осіб, зокрема, від правильності ведення контрагентами податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, відповідачем під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в розглядуваному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Шипуліна Т.М.