Ухвала суду № 58953509, 07.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2016 р. м. Київ К/800/40533/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року

у справі № 826/3659/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Л»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Л» (далі - ТОВ «Юніт-Л»; позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000542204 від 08 жовтня 2013 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Юніт-Л» понесені ним витрати зі сплаті судового збору в розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юніт-Л» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків за листопад - грудень 2012 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖАЛСІ», за результатами якої складено акт № 770/26-53-22-04-21/32423953 від 25 вересня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542204 від 08 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 831 786,00 грн. (665 429,00 грн. - основний платіж, 166 357,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «ЖАЛСІ» підрядних робіт із заміни та модернізації ліфтів, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилалась на акт № 1514/22-20/24937487 від 23 травня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки постачальника позивача з питань підтвердження відомостей при взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит, за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року, в якому зазначено про неперебування ТОВ «ЖАЛСІ» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також викладено думку про те, що укладені названою юридичною особою з постачальниками та покупцями правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Крім того, відповідач звертав увагу на протоколи допитів громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які безпосередньо виконували спірні роботи із заміни та модернізації ліфтів і які пояснили, що жодних представників або робітників ТОВ «ЖАЛСІ» на об'єктах не було.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання оспорюваних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент позивача на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; розглядувані роботи використано ТОВ «Юніт-Л» у власній господарській діяльності, а саме - передано Товариству з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» на виконання договірних зобов'язань.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних робіт (послуг).

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадову особу контрагента, задіяну в такому процесі) як свідків. При цьому необхідно також надати належну правову оцінку поясненням громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на які посилається відповідач, заперечуючи реальний характер спірних операцій, викликати вказаних осіб як свідків з метою перевірки достовірності їх показань. Адже, ці обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на податковий кредит за розглядуваними поставками.

Не досліджено судами першої та апеляційної інстанцій у даній ситуації і технічну можливість ТОВ «ЖАЛСІ» виконати спірні роботи з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). При цьому не перевірено, якими силами та засобами виконувались спірні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об'єктів, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт тощо.

Не проаналізовано судами і критерії, якими керувалось ТОВ «Юніт-Л» при виборі названого суб'єкта господарювання як підрядника, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «ЖАЛСІ» виконавцем обумовлених договором робіт.

Адже, без встановлення вказаних обставин факт подальшої передачі товариством підрядних робіт ТДВ «Укрліфтсервіс» також не може підтверджувати реальність виконання операцій між ним та ТОВ «ЖАЛСІ», позаяк може свідчити про виконання робіт самим позивачем, у тому числі шляхом залучення фізичних осіб без укладення договірних відносин з проведенням неофіційних виплат.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Шипуліна Т.М.