Ухвала суду № 58953261, 29.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Київ К/800/25557/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Євдокимова О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 у справі №2а-0870/4596/11 за позовом Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, позовні вимоги Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0000542302, №0000552302, №0000532302, №0000562302.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби 30.04.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.09.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини першої та другої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області було проведено документальну планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на безпідставному формуванні податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗНТК», Товариством з обмеженою відповідальністю «НМП-2009», Товариством з обмеженою відповідальністю «Біокрок», Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Нафта» з огляду на нікчемність правочинів, укладених між ними.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області складено акт від 10.05.2011 №77/23-2/01130561 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0000542302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59746,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 14936,50грн.; №0000552302, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 335777,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 83944,25грн.; №0000532302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110641,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 28250,75грн.; №0000562302, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на 45176,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 11294,00грн.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗНТК», Товариством з обмеженою відповідальністю «НМП-2009», Товариством з обмеженою відповідальністю «Біокрок», Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Нафта» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, видатковими накладними. Придбані у контрагентів товари та послуги використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Натомість, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» ознак неправомірних дій.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗНТК», Товариством з обмеженою відповідальністю «НМП-2009», Товариством з обмеженою відповідальністю «Біокрок», Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Нафта», та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 №0000542302, №0000552302, №0000532302, №0000562302 є правильними.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 у справі №2а-0870/4596/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв