Ухвала суду № 58953187, 12.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 р.Справа № 820/2244/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2016р. по справі № 820/2244/16

за позовом Фам Тхі Тхом

до Державної міграційної служби України

третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 року адміністративний позов Фам Тхі Тхом до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення - задоволено.

Скасовано наказ Державної міграційної служби №151 від 30.11.2015 року, в частині що стосується громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 Фам Тхі Тхом, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно зясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що Головним управлінням ДМС України у Харківській області було проведено перевірку матеріалів особової справи громадянки ОСОБА_3 Фам Тхі Тхом щодо законності залишення на постійне проживання в Україні та документування посвідкою на постійне проживання в Україні та виявлено, що позивач не мала права на документування посвідкою, про що складено висновок від 21.10.2015 року. На підставі висновку Державною міграційною службою України було винесено наказ №151 від 30.11.2015 року, пунктом 24 якого зокрема скасовано посвідку на постійне проживання в Україні, видану на підставі Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року. Вважає, що на момент звернення позивача з заявою про видачу посвідки на постійне проживання положеннями законодавства не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію відповідно до аб.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію». Крім того, зауважує, що Фам Тхі Тхом звернулась із заявою про видачу посвідки зі спливом шестимісячного строку, встановленого Законом України Про імміграцію.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, свого представника не направив, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надіслав.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що громадянка ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3 Фам Тхі Тхом прибула до України в місто Полтава у 1987 році згідно з Угодою, укладеної між Урядом ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3 та Урядом СРСР про направлення і прийняття вєтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02.04.81 р. Згодом позивач залишився на постійне проживання в Україні.

За заявою позивача від 22.04.2003 року на підставі висновку, затвердженого в.о. начальника ВГП та ІС УМВС України в Харківській області від 22.04.2003 року, гр. СРВ Фам Тхі Тхом була документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії ХР 08738. Як підтверджено матеріалами справи, дане рішення було прийняте відповідно до абз.4 п.4 Прикінцевих положень закону України "Про імміграцію". Згідно даних тимчасової посвідки, місце проживання позивача зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 гурт.

За заявою позивача від 14.04.2005 року на підставі висновку, затвердженого начальником ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 14.04.2005 року, громадянці СРВ Фам Тхі Тхом продовжено безстроково термін дії посвідки на постійне проживання в Україні для іноземних громадян ХР-08738 від 22.04.2003 року та видано посвідку на постійне проживання серії ХР №12984.

В жовтні 2015 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою щодо обміну посвідки на постійне проживання у звязку із досягненням 45-річного віку.

Згідно з висновком, складеним управлінням ДМС України в Харківській області про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні, затвердженим начальником ГУ ДМС України у Харківській області, вирішено вважати, що висновок від 22.04.2003 ВГП та ІС ГУМВС України у Харківській області про задоволення клопотання громадянки СРВ Фам Тхі Тхом про видачу посвідки на постійне проживання прийнято з порушеннями Закону України "Про імміграцію" (а.с. 7-9).

Наказом Державної міграційної служби України від 30.11.2015 року №151 на підставі висновку ГУ ДМС у Харківській області від 21.10.2015 року стосовно Фам Тхі Тхом скасовано повністю рішення відділу ГП та ІС УМВС України в Харківській області від 22.04.2003 року про документування посвідкою на постійне проживання громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3 Фам Тхі Тхом, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії ХР №08738 від 22.04.2003 року та серії ХР №12984 від 14.04.2005 року (а.с. 10-12).

Листом від 22.04.2016 року №04/1-7062 "Щодо обміну посвідки на постійне проживання гр. СРВ Фам Тхі Тхом" була повідомлена про скасування посвідки на постійне проживання в Україні, виданої на підставі Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року, наказом Державної міграційної служби України від 30.11.2015 року (а.с. 15).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Державної міграційної служби №151 від 30.11.2015 року, в частині що стосується громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 Фам Тхі Тхом, ІНФОРМАЦІЯ_1 є таким, що винесений в супереч нормам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше тимчасова посвідка на постійне проживання в Україні серії ХР № 08738 позивачці видана 22.04.2003 року, а 14.04.2005 року, громадянці СРВ Фам Тхі Тхом продовжено безстроково термін дії вказаної та видано посвідку на постійне проживання серії ХР №12984 (а.с.1).

Отже, у 2003 році стосовно позивачки проводилась перевірка законності підстав для залишення на постійне проживання на території України і, видаючи спірне рішення, ВГІРФО ГУ МВС України в Харківській області, керувався абзацом 4 пункту 4 Розділу V Прикінцеві положення Закону України Про імміграцію.

Також, під час вирішення питання щодо продовження безстроково терміну дії посвідки та видачі посвідки на постійне проживання ВГІРФО ГУ МВС України в Харківській області будь-яких заперечень не висловлював.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України Про імміграцію.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3 та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. ОСОБА_5 набрав чинності 08 серпня 2001 року.

Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.

Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при отриманні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію", встановлений перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію, а саме дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Тобто, відповідно до вимог ст.12 Закону України "Про імміграцію" встановлено підстави для скасування дозволу на імміграцію, а ст. 13 зазначеного Закону регулює порядок вилучення посвідки на постійне місце проживання на підставі скасованого дозволу на імміграцію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачці не надавався дозвіл на імміграцію в Україні, оскільки вона прибула до України в 1987 році і в силу Закону України "Про імміграцію" набула дозволу на імміграцію без окремої дії чи рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідачами не доведено та матеріали справи не містять доказів того, що за час перебування позивача на території України з'явилися обставини, які б тягли за собою визнання його таким, що не має дозволу на імміграцію з підстави, передбаченої абзацом 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України Про імміграцію. Крім того, доказів того, що посвідка на постійне проживання позивача є отриманою у непередбаченому законом порядку також не надано.

Тобто рішення про скасування посвідки на постійне проживання від 30.11.2015 року прийнято за відсутності необхідних підстав і не містить інформації щодо конкретних обставин, за яких може бути визнано неправомірно виданою посвідку на постійне проживання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного пункту 24 Наказу ДМС України №151 від 30.11.2015 року, яким скасовано повністю рішення відділу ГР та ІС УМВС України в Харківській області від 22.04.2003 року про документування посвідкою на проживання в Україні гр. СРВ Фам Тхі Тхом; видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання Серії ХР №08738 від 22.04.2003 та серії ХР№12984 від 14.04.2005 р. визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню (п.24 Наказу) відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без зясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.

Доводи заявника у апеляційній скарзі щодо пропуску позивачем шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні не є підставою для скасування дозволу на постійне проживання, оскільки Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання був затверджений постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного абзацом 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України Про імміграцію.

Крім того, приймаючи висновок від 21.10.2015 року, на підставі якого прийнято відповідачем спірний наказ, ГУДМС України в Харківській області не вказав жодної з підстав для скасування посвідки позивача на тимчасове проживання, перелік яких встановлений відповідно до пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. N 251.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2016р. по справі № 820/2244/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст ухвали виготовлений 13.07.2016 р.