Ухвала суду № 58952913, 12.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 876/4345/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої суддіХобор Р.Б.

суддів:Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засіданняБолюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року зупинення провадження по справі № 813/106/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на військовій службі,-

В C Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Міністра оборони України, Міністерства оборони України в якому просить:

- визнати наказ № 268-кп Міністра оборони України від 17.12.15р. та наказ № 1054 Міністра оборони України від 17.12.15р. незаконними, скасувати їх та поновити його на військовій службі і посаді, яку обіймав до звільнення з військової служби;

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на військовій службі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки зазначені в ухвалі висновки не відповідають нормам процесуального права, та направити справу для продовження розгляду справи по суті.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач покликається на те, що він оскаржує дії Міністра оброни України, а кримінальне провадження, на яке покликається відповідач, не має жодного відношення до дій Міністра оброни України та виданих ним оскаржуваних наказів, так як видача зазначених наказів і дії Міністра оборони України регулюється не висновками кримінального провадження, яке на даний час знаходиться в провадженні органу досудового розслідування, а нормативними законодавчими актами України та Конституцією України.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено те, що наказом № 268-кп Міністра оборони України від 17.12.15 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення, а наказом № 1054 Міністра оборони України від 17.12.15 ОСОБА_1 звільнено з військової служби.

Також судом першої інстанції встановлено те, що прокурором військової прокуратури Західного регіону України затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015140400000158 від 03.12.15р. відносно ОСОБА_1, за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що результати розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015140400000158 від 03.12.15р. можуть вплинути на розгляд даної справи, тому провадження у адміністративній справі слід зупинити.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на наступні обставини.

Так, у ст.156 КАС міститься вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі.

Дана стаття спрямована на те, щоб обставини, що об'єктивно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства у певній справі і мають об'єктивний характер, не вважалися такими, що тягнуть за собою порушення строків розгляду справи, встановлених Кодексом. Водночас вичерпний перелік підстав, які суд може застосувати з власної ініціативи для зупинення провадження, сприяє тому, щоб свавільно не створювалися перешкоди для доступу до суду.

За змістом положень п.3 ч.1 ст.156 КАС, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Таким чином, згідно з наведеними процесуальними приписами, зупинення провадження в адміністративній справі є тимчасовим припиненням вчинення у справі будь-яких процесуальних дій у зв'язку з обставинами, що перешкоджають розгляду справи до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.

Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи та заявленого клопотання.

Апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні будь-які, як обов'язкові так і факультативні підстави для зупинення провадження у справі.

Посилання суду першої інстанції на п.3 ч.1 ст.156 КАС є помилковим, оскільки суд першої інстанції не встановив наявність іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, як б робила неможливим розгляд даної справи до вирішення такої справи.

Наявність кримінального провадження щодо ОСОБА_1, за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, не є в даному випадку підставою для застосування п.3 ч.1 ст.156 КАС, оскільки оскаржувані накази стосуються проходження ОСОБА_1 публічної служби, з якої позивач був звільнений у звязку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, а не у звязку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що наказом від 17.12.15 № 268 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обовязків, а не за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Таким чином, апеляційний суд проходить до переконання в тому, що доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України при розгляді вказаної справи не має жодного значення, оскільки суд оцінює законність дій відповідача на час прийняття оскаржуваних наказів, і на той час вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України доведена не була.

З огляду на викладене суд першої інстанції помилково вважав, що результати розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015140400000158 від 03.12.15р. можуть вплинути на розгляд даної справи.

Крім того, встановлюючи скорочені строки розгляду справ щодо звільнення з публічної служби, законодавець підкреслює особливу значимість цих справ та необхідність захисту порушених прав у найкоротший термін.

Суд першої інстанції, зупинивши провадження у справі, позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 р.).

У справі Беллет проти Франції Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод також гарантується право на розгляд справи судом у розумні строки. Так, Європейським судом з прав людини встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі Странніков проти України, де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі розумності строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи зазначене вище, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставного зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, має право скасувати таку ухвалу і направити справу для продовження розгляду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 199, 202, 204, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року про зупинення провадження по справі № 813/106/16 скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на військовій службі, направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддяР.Б. Хобор

СуддіЯ.С. Попко

ОСОБА_3