Рішення № 58950735, 05.07.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/41/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016 Справа № 908/1047/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВК» (49000, АДРЕСА_1)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м.Запоріжжя, вул. Залізнична, 2)

про стягнення 140587 грн. 61 коп. основного боргу за договором поставки № 140088 від 17.03.2014 р., 26487 грн. 98 коп. пені, 7427 грн. 62 коп. річних процентів, 90286 грн. 49 коп. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача ОСОБА_2, дов. від 07.06.2016 р.

Відповідача ОСОБА_3, дов. від 13.06.2016 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 140587 грн. 61 коп. основного боргу за договором поставки № 140088 від 17.03.2014 р., 26487 грн. 98 коп. пені, 7427 грн. 62 коп. річних процентів, 90286 грн. 49 коп. втрат від інфляції грошових коштів.

Розгляд справи, призначений на 19.05.2016 р., відкладався до 05.07.2016 р. Строк вирішення спору продовжено відповідно до ст.. 69 ГПК України. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 05.07.2016 р.

Позивач підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог вказує, що за договором поставки № 140088 від 17.03.2014 р. та додатку № 1 (специфікація), ТОВ ЄВК зробив 4 поставки до ПрАТ ЗЕРЗ, що підтверджується: видатковою накладною № 16 від 16.04.2014 р. та товарно-транспортною накладною № Р9, за якими передано товар на суму 161842 грн. 13 коп.; видатковою накладною № 37 від 18.07.2014 р. та товарно-транспортною накладною № Р20, за якими передано товар на суму 19599 грн. 89 коп.; видатковою накладною № 36 від 18.07.2014 р. та товарно-транспортною накладною № Р20, за якими передано товар на суму 57849 грн. 80 коп.; видатковою накладною № 35 від 18.07.2014 р. та товарно-транспортною накладною № Р20, за якими передано товар на суму 54993 грн. 16 коп. ПрАТ ЗЕРЗ за видатковою накладною № 16 здійснило часткову оплату 11.06.2014 р. у розмірі 62842 грн. 49 коп. та 02.03.2015 р. у розмірі 90854 грн. 88 коп., внаслідок чого за цією накладною склалася заборгованість у розмірі 8144 грн. 76 коп. Видаткові накладні №№ 35, 36, 37 від 18.07.2014 р. не оплачені, заборгованість почалась з 23.10.2014 р. по 22.03.2016 р. та складає 132442 грн. 85 коп. Позивач просить стягнути з відповідача 140587 грн. 61 коп. основного боргу. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань відповідно до п. 7.2.1 договору до стягнення заявлено 26487 грн. 98 коп. пені, нарахованої за період з 23.09.2014 р. по 22.03.2016 р. У відповідності до ст.. 625 ЦК України до стягнення заявлено 7427 грн. 62 коп. річних процентів, 90286 грн. 49 коп. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що позивачем поставлено відповідачу товар - відповідно до видаткових накладних № 16 від 16.04.2014 р. (яка на сьогоднішній день оплачена частково), №№ 35, 36, 37 від 18.07.2014 р., у цей же час, строк оплати товару, згідно договору, не залежить від дати поставки товару та підписання накладних, а за вказаними накладними строк оплати за отриманий товар не настав, оскільки відповідно до п. 4.2 договору відповідач повинен здійснити оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату. Таким чином, граничний строк виконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару настає за наявності наступних умов: 1) підписання актів приймання-передачі товару, які б відповідали умовам договору, та отримання оригіналу рахунку на оплату; 2) спливу строку - 90 банківських днів (з моменту підписання актів приймання-передачі та отримання оригіналів рахунків). Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Тобто, саме відповідна товарно-транспортна накладна є належним та допустимим засобом доказування факту перевезення вантажу. Відповідно до товарно-транспортних накладних Р9 від 17.04.2014 р., Р20 від 18.07.2014 р., ТОВ Скляна компанія Оріон-Гласс здійснило перевезення товару. При цьому, з товаром слідували лише наступні документи: видаткові накладні № 16 від 16.04.2014 р., видаткові накладні №№ 35, 36, 37 від 18.07.2014 р. Тобто, акти приймання - передачі товару та оригінал рахунку-фактури не слідували з вантажем. За таких обставин, строк виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару за видатковими накладними №№ 16, 35, 36, 37 не настав в зв'язку з не підписанням актів приймання-передачі товарів сторонами та неотриманням відповідачем оригіналу рахунку. Щодо вимог про стягнення процентів, пені, інфляційних втрат, то вони є також необґрунтованими, вважає відповідач, з вищезазначених підстав. Більш того, строк позовної давності щодо стягнення пені сплив. За таких обставин, відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача щодо стягнення пені по даній справі. У відповідності до п. 5.6 договору у разі постачання товару, який не передбачений специфікаціями, такий товар не підлягає оплаті за вказаним договором. Товар, який зазначений у видаткових накладних, який має найменування скло триплекс, не передбачений специфікаціями, а значить не підлягає оплаті за вказаним договором.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_1 акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (замовник, відповідач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВК» (постачальник, позивач у справі) 17 березня 2014 р. укладено Договір поставки № 140088, за умовами якого постачальник зобовязався у 2014 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені у Специфікаціях додатках до цього Договору, а Замовник прийняти й оплатити такі товари на умовах цього Договору.

Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною, вказаною у Специфікаціях - додатках до договору.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором Акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В Актах приймання-передачі товару сторони за цими договорами повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату Договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної, за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності.

Згідно з п. 4.3 договору до рахунка на оплату товарів додаються: податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Право власності на товар, зазначений у Специфікаціях додатках до договору, переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної та відсутності у замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару. У разі наявності у замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у Специфікаціях додатках до договору, переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін Акту приймання-передачі товару (п. 5.5 Договору).

У п. 5.8 договору сторони узгодили, що прийом товару здійснюється замовником відповідно до умов цього Договору, а також відповідно до умов Інструкції № П-6 від 15.06.1965 № Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, якщо умови зазначених інструкцій не суперечать умовам цього Договору та/або чинному законодавству (вказані інструкції застосовуються в частині, що не суперечить умовам цього Договору та/або чинному законодавству).

Приймання товару здійснюється замовником за наявності товаросупровідних документів: товарно-транспортної накладної (інших документів щодо транспортування товару), пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію товару, рахунку на оплату товару, документів, що підтверджують якість товару.

Згідно з п. 5.12 договору підтвердженням одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 140088 від 17.03.2014 р. позивач поставив відповідачу товар: за видатковою накладною № 16 від 16.04.2014 на суму 161842 грн. 13 коп., за видатковими накладними № 35 від 18.07.2014 р. на суму 54993 грн. 16 коп., № 36 від 18.07.2014 р. на суму 57849 грн. 80 коп., № 37 від 18.07.2014 р. на суму 19599 грн. 89 коп., всього на загальну суму 294284 грн. 98 коп.

Позивач вказує, що в порушення умов договору відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, а саме відповідачем сплачено 153697 грн. 39 коп. за товар, отриманий за накладною № 16 від 16.04.2014 р., за накладними № 35, № 36, № 37 від 18.07.2014 р. товар не оплачений. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 140587 грн. 61 коп.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК УКраїни за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Кодексу унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, за змістом статті 666 Цивільного кодексу України , якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як встановлено судом, факт отримання товару відповідачем не заперечується, доказів повернення товару відповідачем матеріали справи не містять.

Відповідач заперечує отримання від позивача та підписання акту приймання-передачі товару, що передбачено п. 4.2 договору, та вказує, що позивачем не надано рахунок на оплату за поставлений товар.

Доводи відповідача суд вважає надуманими та зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, товар за договором поставки №140088 прийнятий товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» без зауважень щодо кількості та якості, у звязку з чим на підставі п. 5.5 договору право власності на товар перейшло до покупця в момент підписання видаткових накладних, тобто 16.04.2014 та 18.07.2014 р.

Пунктом 5.8 договору сторони узгодили, що приймання товару здійснюється відповідно до умов Інструкцій № П-6 від 15.06.1965 та № П-7 від 25.04.1966, якщо їх умови не суперечать умовам Договорів та/або чинному законодавству, а договором № 140088 не регламентовано порядок складання Актів приймання-передачі товару, суд вважає, що в цій частині застосовуються положення зазначених інструкцій.

Акти приймання продукції складаються на підприємстві, що здійснює таке приймання та затверджуються його керівником або заступником керівника (п. 26 Інструкції № П-6 та п. 29 Інструкції № П-7).

Тобто, обовязок складання Актів приймання-передачі товару за Інструкцією № П-6 покладено саме на одержувача товару (відповідача).

Відповідно до п. 29 Інструкції № П-7 акт щодо фактичної кількості та комплектності отриманої продукції складається у день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю. Згідно з п. 26 Інструкції № П-6 акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-отримувача не пізніше ніж на наступний день після складання акту.

Отже, враховуючи, що обовязок складання актів приймання-передачі товару є передумовою розрахунків між сторонами, суд зазначає, що строк оплати поставленої продукції за договором № 140088 (90 банківських днів) слід обраховувати з першого банківського дня після спливу строку складання цих актів, тобто з 5 та 12 грудня 2014 року відповідно.

Крім того, за вимогами п.12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Посилання відповідача на п. 4.3 договору, за яким акт приймання-передачі товару є додатком до рахунка на оплату, а відповідно складати та надавати його має постачальник, не суперечить приписам Інструкції № П-6 з огляду на умови п. 5.8 договору, за якими замовник здійснює приймання товару лише при наявності товаросупровідних документів. Не складення відповідачем за відповідною поставкою згідно вимог Інструкції № П-6 та п. 4.3 договору акту про відсутність товаросупровідних документів є підтвердженням надання позивачем відповідних документів. Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів. Також суд зазначає, що до розгляду справи у господарському суді відповідачем зауважень щодо неотримання супровідних документів на поставлену продукцію не надавалось. Крім того, в платіжних документах, які свідчать про здійснення відповідачем часткової оплати отриманої продукції за видатковою накладною № 16 від 16.04.2014 р. підставою для оплати зазначено рахунок № 14 від 16.04.2014 р.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене суд вважає, що строк виконання зобовязання ПрАТ ЗЕРЗ настав. Таким чином, на підставі п. 4.2 договору № 140088 строк оплати за видатковою накладною № 16 спливає 26.08.2014, а за видатковими накладними № 35, № 36, № 37 24.11.2016.

Відповідачем зобовязання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення ним умов договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, суд вважає, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 140587 грн. 61 коп. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно того, що зазначений у видаткових накладних товар не передбачений умовами специфікацій, суд вважає безпідставними, оскільки, по-перше, товар скло триплекс - прийнятий відповідачем без зауважень, по-друге, скло «Триплекс» в перекладі з латинської мови «Тришарове скло», тобто, згідно специфікації.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 26487 грн. 98 коп., нарахованої за період з 27.08.2014 р. по 02.03.2015 р., з 02.03.2015 р. по 22.03.2016 р. та з 22.10.2014 р. по 22.03.2016 р., позивач обґрунтовує умовами п. 7.2.1 договору № 140088, яким передбачено, що у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Статтею 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Розрахунок пені позивачем виконано без врахування передбаченого ст. 232 ГК України обмеження для нарахування штрафних санкцій при розрахунку пені.

Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Статтею 258 ЦК України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки. Враховуючи, що відповідно до ст.. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки у даних спірних відносинах скінчився. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. До вимог про стягнення пені суд застосовує позовну давність, про яку заявлено відповідачем.

Перевіривши розрахунок суми заявленої до стягнення пені, суд вважає вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 7620 грн. 00 коп. пені, нарахованої за період з 20.04.2015 по 25.05.2015 р. за накладними № 35, № 36, № 37 від 18.07.2014 р., з урахуванням дати звернення з позовом та застосування скороченої позовної давності.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення 7427 грн. 62 коп. річних процентів, нарахованих за період з 27.08.2014 р. по 22.03.2016 р., та 90286 грн. 49 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з серпня 2014 р. по лютий 2016 р., судом перевірено в межах заявленого періоду. Суд вважає вимоги про стягнення річних процентів такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 7036 грн. 88 коп., нарахованих за вказаний період, внаслідок неправильно виконаного позивачем розрахунку.

При розрахунку втрат від інфляції грошових коштів за договором поставки № 140088 від 17.03.2014 всупереч вимогам чинного законодавства позивач врахував індекс інфляції за місяць, в якому мав бути здійснений платіж, тобто за серпень 2014 року, що призвело до неправильного визначення суми, що підлягає стягненню. Вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів задовольняються частково в розмірі 86553 грн. 47 грн., нарахованих за період з вересня 2014 р. по лютий 2016 р.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 231 ГК України, ст. ст. 258, 526, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, ідентифікаційний код 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВК» (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37452989) 140587 (сто сорок тисяч пятсот вісімдесят сім) грн. 61 коп. основного боргу, 7620 (сім тисяч шістсот двадцять) грн. пені, 7036 (сім тисяч тридцять шість) грн. 88 коп. річних процентів, 86553 (вісімдесят шість тисяч пятсот пятдесят три) грн. 47 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 3626 (три тисячі шістсот двадцять шість) грн. 97 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 12 липня 2016 року.

Суддя І.А. Попова