Рішення № 58950727, 06.07.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/33/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016 Справа № 908/1304/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити», м. Івано-Франківськ

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя

2-го відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя

про визнання Договору недійсним

Суддя Топчій О.А.

Представники:

Від позивача: не зявився

Від відповідача 1: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 4 від 18.01.16.

Від відповідача 2: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 52 від 31.12.15.; ОСОБА_3 представник за довіреністю № 33 від 31.12.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 11.05.16. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про визнання Договору № 117 про переведення боргу недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача ОСОБА_4 про переведення боргу № 117 від 07.12.15. суперечить положенням ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.3. ПКЕЕ в звязку з чим підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.16. порушено провадження у справі № 908/1304/16, справі присвоєно номер провадження 35/33/16, судове засідання призначено на 24.05.16.

20.05.16. через Відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача-1 надійшов письмовий відзив, в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» відмовити повністю та зазначає, що станом на день подання даної позовної заяви у нього відсутній борг перед відповідачем-2, який погашено позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача-2.

Крім того, відповідач-1 у своєму відзиві на позовну заяву звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1.1. Договору про переведення боргу сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених Договором, відповідач-1, зі згоди відповідача-2, переводить на позивача свій грошовий борг за електричну енергію на загальну суму 35 982 938,93 грн., який виник за Договором про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.12.

А отже, з позиції позивача незрозуміло, в чому конкретно п. 1.1 Договору суперечить ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами Договору про переведення боргу № 117 від 07.12.15. було замінено боржника у зобов'язанні, а не кредитора.

Зважаючи на вищевикладене, на думку відповідача-1, позиція позивача, що ОСОБА_4 про переведення боргу суперечить ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України є безпідставною та такою, що не відповідає дійсності.

Разом з тим, відповідач-1 посилається на те, що укладання Договору про переведення боргу не порушує ст. 151 Закону України «Про електроенергетику», п. 6.3 ПКЕЕ, тому що укладання Договору про переведення боргу не призводить до заміни кредитора в договорі про постачання електричної енергії, а лише змінює боржника в окремому простроченому зобов'язанні з оплати заборгованості за спожиту електроенергію у серпні 2015 р. із збереженням обсягу прав та обов'язків за договором про постачання електричної енергії для його сторін.

Також відповідач-1 вважає помилковою й позицію позивача, що вчинення правочину на умовах Договору про переведення боргу суперечить чинному законодавству, оскільки плата за відступлення права вимоги відповідача-2 в подальшому мала бути здійснена позивачем, який не міг бути споживачем такої електричної енергії. Безпідставність позиції позивача полягає, по-перше, в тому, що за Договором про переведення боргу відбулася заміна боржника, а не кредитора, а, по-друге, у відсутності причинно-наслідкового зв'язку між встановленим за Договором про переведення боргу обов'язком позивача здійснити перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідачу-2, та відсутністю у позивача статусу споживача електричної енергії, що є, на думку позивача, грубим порушенням вимог ст. 151 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.3. ПКЕЕ. Підставою для оплати в даному випадку виступає господарсько-правова угода ОСОБА_4 про переведення боргу, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» виступає як Новий боржник та в якому зазначено поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» для виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити».

Через Відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області 24.05.16. від відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви в повному обсязі та зазначає, що проти задоволення позову заперечує, вважає вимоги позивача незаконними, нормативно необґрунтованими та безпідставними, оскільки спірні правовідносини сторін виникли з Договору переведення боргу, що укладений сторонами відповідно до ст. 520-522 Цивільного кодексу України. При цьому, правова конструкція інституту переведення боргу передбачає переведення саме обов'язку первісного боржника на нового боржника, а не уступлення права вимоги первісного кредитора новому кредитору. Однак, позивач безпідставно посилається на те, що за Договором переведення боргу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» перейшов той самий об'єм прав, що існував на момент переходу цих прав у Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго». За даним Договором позивач прийняв на себе виконання обов'язку відповідача-1.

Також, на думку відповідача-2, не відповідають дійсності доводи позивача, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» в подальшому мало здійснити оплату за відступлення права вимоги ВАТ «Запоріжжяобленерго», що суперечить ст. 151 Закону України «Про електроенергетику», п. 6.3 ПКЕЕ, оскільки позивач не має статусу споживача електричної енергії та не має рахунку зі спеціальним режимом використання. Проте, за умовами Договору позивач не здійснює оплату за відступлення права вимоги ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», а здійснює погашення боргу за первісного боржника. При цьому, не має жодного значення чи є позивач (Новий боржник) споживачем електричної енергії, або є просто суб'єктом господарювання. Для укладання Договору переведення боргу приналежність Нового боржника до споживання електричної енергії не впливає на правомірність суб'єктного складу.

Відповідач-2 вказує на те, що 29.04.16. за Договором переведення боргу Новий Боржник сплатив Кредитору грошові кошти за Первісного Боржника на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника в сумі спожитої Боржником електричної енергії.

Таким чином, зазначені грошові кошти в розмірі 35 982 938,93 грн. було сплачено позивачем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника та розподілено згідно встановленим НКРЕ алгоритмом. При цьому, в призначенні платежу позивачем зазначено: оплата грошового боргу за електричну енергію, що виникла за Договором № 76 від 02.12.12., згідно Договору про переведення боргу № 117 від 07.12.15.

Відповідач-2 посилається на те, що грошові кошти за спожиту електричну енергію перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника. Отже, укладанням спірного договору не може порушуватися правовий режим оплати грошових коштів за спожиту електричну енергію, встановлений ст. 151 Закону України «Про електроенергетику».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.05.16. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи № 908/1304/16 до 09.06.16.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.06.16., в звязку з задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 908/1304/16 відкладено до 06.07.16.

Від позивача 05.07.16. електронною поштою надійшли письмові заперечення на відзив Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» та на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», відповідно до яких зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити», згідно з Переліком поточних рахунків, не має поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, відкритого в установі уповноваженого банку, переведення права вимоги утвореного боргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» за Договором про постачання електричної енергії від 01.12.12. № 76 не могло бути переданим позивачу на визначених даним Договором умовах, в звязку з чим, спірний ОСОБА_4 суперечить положенням ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.3 ПКЕЕ та підлягає визнанню його недійсним.

Також від позивача електронною поштою 05.07.16. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги позивач підтримує.

Представник позивача в судове засідання 06.07.16. не з'явився.

Представники відповідачів 1, 2 в судовому засідання 06.07.16. заперечили проти задоволення позовним вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити», просили суд в позові відмовити.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи що позивач належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/1304/16.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідачів 1, 2, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.12.12. між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (далі Постачальник) та Державним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (в подальшому перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальності «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі Споживач)) укладено ОСОБА_4 про постачання електричної енергії № 76 (далі - ОСОБА_4), відповідно до умов якого (п. 1) Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Згідно з п. 2.3.4 Договору, Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків №4 та №5.

Пунктом 10 Договору зазначено поточний рахунок зі спеціальним режимом використання для сплати за активну електроенергію, за перевищення договірних величин Споживання електричної енергії та потужності, кошти за недораховану електричну енергію та ін. № 260363141401 в Філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ЄДРПОУ 00130926.

Позивач вказує на те, що під час здійснення господарської діяльності Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», останнім постачалась електрична енергія для Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», яким не виконувались зобов'язання щодо сплати коштів за поставлену енергію, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 35 982 938,93 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.15. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» (Новий боржник) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Кредитор) було укладено ОСОБА_4 № 117 про переведення боргу (ОСОБА_4 про переведення боргу), згідно з умовами якого Первісний боржник зі згоди Кредитора, переводить на Нового боржника свій грошовий борг за електричну енергію на загальну суму 35 982 938,93 грн., який виник за Договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.12., а також з оплати штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3% річних, які можуть бути нараховані у зв'язку із несвоєчасною оплатою заборгованості та підтверджується ОСОБА_2 звірки розрахунків (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору про переведення боргу встановлено, що Первісний боржник зобов'язується оплатити (компенсувати) Новому боржникові за прийняття боргу грошову суму в порядку та розмірі, визначених у п.п.2.1-2.2 цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору про переведення боргу зазначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Новий боржник замінює Первісного боржника у зобовязанні з оплати суми заборгованості і приймає на себе обовязки Первісного боржника за Основним договором щодо оплати суми заборгованості з оплати штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3 % річних, які можуть бути нараховані, в звязку з несвоєчасною оплатою заборгованості на користь Кредитора.

Кредитор надає згоду на укладення цього Договору і підписуючи зі своєї сторони цей ОСОБА_4 дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.5 Договору про переведення боргу).

Первісний боржник зобовязаний оплатити (компенсувати) Новому боржнику грошову суму за прийняття боргу до 31.12.15. (п. 2.1 Договору про переведення боргу).

Пунктом 2.2 Договору про переведення боргу визначено, що розрахунки за Договором між Первісним боржником та Новим боржником можуть здійснюватися грошовими коштами, цінними паперами, або будь-яким іншим чином, за згодою Первісного боржника та Нового боржника, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до п. 3.1 Договору про переведення боргу передбачено, що Новий боржник зобовязується оплатити на користь Кредитора суму заборгованості, що встановлена п. 1.1 цього Договору, в строк до 31.12.15.

Однак, на думку позивача, ОСОБА_4 про переведення боргу суперечить положенням ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 151 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.97. та п. 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96. № 28 (далі - ПКЕЕ).

Позивач вказує на те, що відповідно до ч. 2 ст. 151, ч. 8 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.3 ПКЕЕ кошти в рахунок оплати поставленої Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» повинні перераховуватися виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання №260363141401 у ОПЕРВ філії - Запорізьке ОУ АТ «Ощадбанк», а внаслідок укладення Договору про переведення боргу відбулась заміна Боржника (Споживача) у зобов'язанні і обсяг прав, за умовами укладеного Договору, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» перейшов той самий, що існував на момент переходу цих прав у Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго».

Однак, позивач посилається на те, що вчинення правочину на таких умовах суперечить чинному законодавству України, оскільки плата за відступлення права вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в подальшому мала бути здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити», який не міг бути Споживачем такої електричної енергії, що є грубим порушенням вимог ст. 151 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.3 ПКЕЕ. А борг за поставлену Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» електричну енергію Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за Договором про постачання електричної енергії в сумі 35 982 938,93 грн., внаслідок укладення Договору про переведення боргу не міг бути сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260363141401 у ОПЕРВ філії - Запорізьке ОУ АТ «Ощадбанк».

Позивач зазначає, що, такі умови виконання зобов'язань по оплаті електричної енергії суперечать положенням ст. 151 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.3 ПКЕЕ, оскільки, згідно з Переліком поточних рахунків, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» не має поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, відкритого в установі уповноваженого банку, а зарахування коштів за поставлену електричну енергію на інші рахунки не допускається.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що укладений між ОСОБА_4 про переведення боргу суперечить вимогам ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 151 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.3 ПКЕЕ, в звязку з чим даний ОСОБА_4 підлягає визнанню його недійсним.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку).

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. ОСОБА_4 є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно зі ст. 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 Цивільного кодексу України).

Статтею 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Судом вбачається, що в позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» посилається на ст.ст. 513, 514 Цивільного кодексу України, відповідно до яких встановлено умови заміни Кредитора.

Відповідно до приписів Договору про переведення боргу встановлено, що Первісний боржник зобовязаний оплатити (компенсувати) Новому боржнику грошову суму за прийняття боргу.

Таким чином, судом вбачається, що позивач безпідставно посилається на ст.ст. 513, 514 Цивільного кодексу України, оскільки за спірним договором змінюється боржник, а не кредитор.

Пунктом 6.1 Договору про переведення боргу встановлено, що цей ОСОБА_4 вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін.

Цей ОСОБА_4 діє до 31.12.15. (включно), а в частині розрахунків до їх повного здійснення (ч. 1 п. 6.2 Договору про переведення боргу).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 2.1 Договору про переведення боргу відповідачем-1 на користь позивача було сплачено 35 982 938,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 30937 від 08.12.15., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Також на виконання п. 3.1 Договору про переведення боргу позивачем 29.04.16. на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача-2 було перераховано 35 982 938,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23 від 29.04.16.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що зобовязання та умови Договору про переведення боргу були виконані сторонами в повному обсязі , належним чином та не заперечувались жодною з сторін.

Судом вбачається, що ОСОБА_4 про переведення боргу припинив свою дію, в звязку з закінченням терміну на який його було укладено та в звязку з повним здійсненням розрахунків між сторонами за даним Договором про переведення боргу.

Що стосується посилань позивача на порушення сторонами ст. 151, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п. 6.3 ПКЕЕ, судом встановлено наступне.

Частиною 2 ст. 151 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії.

Статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» зазначено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії (далі - поточні рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 6.3 ПКЕЕ встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. У разі перерахування споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок постачальника останній має повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу в цей термін коштів за електричну енергію, сплачених на інший, не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх одержувача від повернення суми цих коштів споживачу.

Плата споживача за спожиту електричну енергію постачальнику електричної енергії за нерегульованим тарифом перераховується на його поточний рахунок, зазначений у договорі.

Приписами ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Слід зазначити, що укладення Договору про переведення боргу не призводить до заміни Кредитора, а змінює Боржника в окремому простроченому зобовязанні та не спростовує обовязок внесення оплати за спожиту електричну енергію на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, тобто не змінює порядок виконання Споживачем електричної енергії умов Договору.

Таким чином, вбачається, що ст. 151Закону України «Про електроенергетику», п. 6.3 ПКЕЕ не забороняє та не виключає можливість застосування механізмів оплати за електричну енергію за допомогою третіх осіб.

Крім того, як у випадку застосування механізму погашення заборгованості за допомогою третьої особи так і в випадку незастосування такого механізму, грошові кошти за спожиту електричну енергію перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, а не із спеціального рахунку споживача або третіх осіб.

Тобто, в звязку з тим, що грошові кошти надійшли Постачальнику електричної енергії на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, як то передбачено Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 23 від 29.04.16., порушення вимог ст. 151 Закону України «Про електроенергетику» не відбулось.

А отже, укладення спірного Договору про переведення боргу не порушило правовий режим оплати грошових коштів за спожиту електричну енергію.

Для поліпшення стану розрахунків в паливно-енергетичному комплексі, субєкти не позбавлені можливості застосування всіх цивільно-правових механізмів, передбачених чинним законодавством України, зокрема, укладення Договору про переведення боргу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом вбачається, що укладення Договору про переведення боргу призвело до оптимізації розрахунків в сфері електроенергетики.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доведення покладається законом на позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при укладанні Договору про відступлення права вимоги № 117 від 07.12.2015 р. сторонами не було порушено жодної норми чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача про визнання вказаного Договору не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» відмовити повністю.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.16.

Суддя О.А. Топчій