Рішення № 58950509, 12.07.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.07.2016 Справа № 905/1790/16

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Важпромелектропроект», м.Харків

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»,

м. Краматорськ Донецької області

про стягнення інфляції у розмірі 107313,04 грн., 3% річних у розмірі 11004,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 01.06.2016 р.

від відповідача: не з'явився

у судовому засіданні 23.06.2016року оголошувалась перерва на 12.07.2016року об 10год.30хв.

СУТЬ СПРАВИ:

25.05.2016 року Публічне акціонерне товариство «Важпромелектропроект»м.Харків (далі - ПАТ «Важпромелектропроект») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ (далі - ПАТ «Енергомашспецсталь») про стягнення інфляційних витрат у розмірі 107313,04 грн. та 3%річних у розмірі 11004,00 грн. внаслідок прострочення платежу за договорами на виконання проектних робіт.

Відповідно до автоматичного розподілу позовна заява ПАТ «Важпромелектропроект» до ПАТ «Енергомашспецсталь» передана на розгляд судді Осадчій А.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.05.2016року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі за № 905/1790/16. Розгляд справи відкладався.

Позовна заява мотивована тим, що між сторонами у справі укладені договори № Х-01-4714 від 19.01.2009р. та № Х-011-2445 від 01.09.2009р. на виконання проектних робіт, повязаних з реконструкцією електросталеплавильного цеху, роботи позивачем виконані у повному обсязі відповідно до умов договорів, про що свідчать підписані сторонами акти здачі-прийняття виконаних робіт, відповідачем частково оплачені. Неоплаченим залишилися: акт № 60 від 11.12.2012р. по договору № Х-011-2445 на суму 52823,00 грн. та акт № 11 від 13.08.2013р. по договору № Х-01-4714 на суму 56218,00 грн. Загальний розмір заборгованості по актам виконаних робіт становить 109041,00 грн., яка стягнута з ПАТ «Енергомашспецсталь» за рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3641/15 від 12.03.2016 року, що набрало законної сили. У звязку з відмовою замовником у односторонньому порядку від виконання грошового зобовязання по оплаті вартості виконаних за договорами проектних робіт позивач вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу 3%річних та інфляційні витрати.

Як вбачається з розрахунку до позовної заяви (арк. справи 10-12) та письмових пояснень позивача (арк. справи 80): по договору № Х-01-4714 від 19.01.2009року 3% річних за період 29.08.2013року по 31.03.2016року в сумі 5 683,96грн., інфляційні нарахування за період з вересня 2013року по лютий 2016року в сумі 63822,56грн.; по договору № Х-011-2445 від 01.09.2011року за період з 24.12.2012року по 31.03.2016р в сумі 5320,04грн., інфляційні нарахування за період з січня 2013року по лютий 2016року в сумі 43490,48грн.

Правомірність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 525, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 7, 20, 173, 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

На підтвердження зазначених у позові обставин ПАТ «Важпромелектропроект» надало суду належно завірені копії: рішення господарського суду Донецької області у справі №905/3641/15 від 12.03.2016року, наказу №905/3641/15 від 12.03.2016року, договору № Х-011-2445 від 01.09.2011року, акту здачі-прийняття виконаних проектних робіт №60 від 11.12.2012року, договору № Х-01-4714 від 19.01.2009року, акту здачі-прийняття виконаних проектних робіт №11 від 13.08.2013року, претензії №Х-1-07/56 від 05.04.2016року, рахунків на оплату №98, №99 від 05.04.2016року, фіскального чеку ДП «Укрпошта», опису вкладення у цінний лист, повідомлення про отримання поштового відправлення, Статуту підприємства, витягів з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, свідоцтва №200039827 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, ПАТ «Енергомашспецсталь» у письмовому відзиві від 21.06.2016року зазначило, що за актом № 60 від 11.12.2012року ПАТ «Важпромелектропроект» виконало для ПАТ «Енергомашспецсталь» за договором № Х-011-2445 від 01.09.2011року проектні роботи на суму 54903,00 грн. Зважаючи на умови договору, вказані роботи повинні бути оплачені замовником у строк до 24.12.2012року, за таких підстав позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які за своєю правовою природою у відповідності до положень частини другої статті 625 ЦК України відносяться до суми боргу, тому на них встановлюється передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Відповідач у відзиві просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та з цих підстав відмовити ПАТ «Важпромелектропроект» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.06.2016року уповноважений представник відповідача був присутнім, зазначив, що частково не визнає позовні вимоги, вважає строк позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних за актом № 60 від 11.12.2012 р. сплив внаслідок спливу строку позовної давності за основною вимогою.

У доповненнях до відзиву, що отримані судом 11.07.2016року, відповідач вказує, що позивач навів невірний розрахунок 3% річних та інфляційних на заборгованість за актом №11; щодо нарахувань, які здійснені на заборгованість за актом №60, позивач з позовними вимогами щодо стягнення вказаних сум звернувся до суду у травні 2016року, тобто з порушенням встановленого строку позовної давності. Відповідач просить застосувати строки позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 12.07.2016року підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 12.07.2016року не зявився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений, про що свідчить особистий підпис представника підприємства на повідомленні про оголошення перерви у судовому засіданні від 23.06.2016року.

Оскільки поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні враховуючи обмеженість строку розгляду справи, передбаченого ст.69 ГПК України, відсутність клопотань відповідача про його продовження та про відкладення розгляду справи.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. Сторони не звертались до суду з клопотанням про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Заслухавши надані в судових засіданнях пояснення і аргументи представників позивача і відповідача, дослідивши надані сторонами в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозвязку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3641/15 від 12.03.2016 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ «Важпромелектропроект» до ПАТ «Енергомашспецсталь» задоволені частково, стягнуто на користь позивача заборгованість в сумі 109041,00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1635,62грн., у задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовлено.

Відповідно до ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ч.3 ст.35 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.

Це положення узгоджується із міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст.10 ЦК України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3641/15 від 12.03.2016року встановлено наступні обставини:

19.01.2009року між Відкритим акціонерним товариством "Важпромелектропроект", яке у подальшому у відповідності з приписами Закону України «Про акціонерні товариства» змінило найменування на ПАТ "Важпромелектропроект" (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", яке у подальшому змінило з тих же підстав найменування на ПАТ "Енергомашспецсталь" (Замовник) укладено договір № Х-01-4714, згідно п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання виконати: ПАТ "Енергомашспецсталь". Реконструкція електросталеплавильного цеху. Високовольтне електропостачання І черга. Робоча документація.

13.08.2013року між сторонами договору підписано акт №11, згідно якого відповідачем прийняті виконані роботи: ПАТ "Енергомашспецсталь". Реконструкція електросталеплавильного цеху. Високовольтне електропостачання І черга. Робоча документація 1.20 ФКУ-35кВТ(СТК-70/38,5). Креслення, специфікації, кошторис.

В акті встановлено, що роботи виконані у повному обсязі і задовольняють вимогам договору, сторони претензій до термінів, кількості та якості робіт не мають, сума яка належить до оплати, складає 78954,00грн.

Як передбачено в п.2.2 договору оплата виконується поетапно з авансовим платежем у розмірі 30% від загальної вартості робіт.

Термін оплати авансового платежу 10 робочих днів з дня направлення Замовнику платіжної вимоги-доручення(рахунку)Виконавця. Термін розрахунку за виконані роботи 10 робочих днів з дня направлення Замовнику платіжної вимоги-доручення (рахунку) Виконавця, яка виписується на підставі підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт. Платіжна вимога доручення (рахунок) надсилається за вибором Виконавця: або шляхом направлення її Замовнику поштою (рекомендованим листом)на адресу, зазначену в п.7.6 цього договору, або нарочним за цією ж адресою.(п.2.4 договору).

Судом встановлено, що відповідач повинен був сплатити вартість виконаних робіт за актом №11 в строк до 28.08.2013року включно. При цьому суд приймає до уваги, що 24.08.2013року є святковим неробочим днем, у 2013році припало на суботу, тому у порядку ст.73 Кодексу законів про працю України, вихідний день перенесено на 26.08.2013року.

Як вбачається з виписки з банківського рахунку від 04.08.2015року, відповідач з посиланням на рахунок №79 від 10.06.2013року, договір № Х-01-4714 від 19.01.2009року частково сплатив вартість виконаних робіт в сумі 22736,00грн.

Доказів оплати заборгованості в сумі 56218,00грн. відповідач суду не надав.

01.09.2011року між ПАТ "Енергомашспецсталь" (Замовник) та ПАТ "Важпромелектропроект" (Підрядник) укладено договір №Х-011-2445, за умовами п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобовязання виконати авторський нагляд за будівництвом: ПАТ "Енергомашспецсталь". Реконструкція електросталеплавильного цеху із спорудженням комплексу ДСП -70. Проект. Робоча документація (1 черга).

На підставі договору №Х-011-2445 від 01.09.2011року сторонами договору підписано акти здачі приймання виконаних проектних робіт:

-№14 від 28.05.2012року на загальну суму 17262,00грн.

-№25 від 21.06.2012року на загальну суму 27132,00грн.

-№40 від 15.08.2012року на загальну суму 11928,00грн.

-№60 від 11.12.2012року на загальну суму 54903,00грн.

-№7 від 04.04.2013року на загальну суму 27132,00грн.

-№1 від 12.05.2014року на загальну суму 27264,00грн.

Всього заактовано роботи, що виконано на суму 165621,00грн. Акти містять застереження, що роботи виконані у повному обсязі і задовольняють вимогам договору, сторони претензій до термінів, кількості та якості робіт не мають.

Як передбачено в п.2.2 договору оплата виконується поквартально по фактичним витратам з наданням виконавчих кошторисів.

Згідно п.3.6 договору розрахунок за виконані роботи (етап робіт) Замовник здійснює не пізніше 10 робочих днів з дня підписання акту. Виконання Замовником обовязку з оплати робіт не повязані з направленням Підрядником рахунку на оплату.

Як вбачається з платіжних доручень та виписок з банківського рахунку, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідачем на виконання умов договору здійснено оплату:

- 20.02.2013року сплачено суму 31270,00грн. з вказанням в графі «Призначення платежу»: «Оплата згідно договору №Х-011-2445 від 01.09.2011року, у тому числі ПДВ»;

- 13.11.2013року сплачено суму 27132,00грн. з вказанням в графі «Призначення платежу»: «Оплата за послуги (авторський нагляд) згідно рахунку №82 від 29.05.2012року (дог.№Х-011-2445 від 01.09.2011року), у тому числі ПДВ»;

- 07.03.2014року сплачено суму 27132,00грн. з вказанням в графі «Призначення платежу»: «Оплата за послуги згідно рахунку №43 від 27.03.2013року (дог.№Х-011-2445 від 01.09.2011року), у тому числі ПДВ»;

- 04.08.2015року сплачено суму 27264,00грн. з вказанням в графі «Призначення платежу»: «Оплата за послуги згідно рахунку №65 від 22.04.2014року (дог.№Х-011-2445 від 01.09.2011року), у тому числі ПДВ»;

Роботи виконані за актом №25 від 21.06.2012року (рахунок №82 від 29.05.2012року) сплачені у повному обсязі 13.11.2013року; за актом №7 від 04.04.2013року (рахунок №43 від 27.03.2013року) сплачені у повному обсязі 07.03.2014року; за актом №1 від 12.05.2014року (рахунок №65 від 22.04.2014року) сплачені у повному обсязі 04.08.2015року.

Одночасно, сума 31270,00грн., яка сплачена відповідачем 20.02.2013року з вказанням в графі «Призначення платежу»: «Оплата згідно договору №Х-011-2445 від 01.09.2011року, у тому числі ПДВ» зарахована позивачем у рахунок погашення заборгованості, за актами за договором, що не були сплачені, у порядку першочерговості її виникнення.

Зокрема, у рахунок погашення заборгованості за актами №14 від 28.05.2012року (повністю), №40 від 15.08.2012року (повністю), №60 від 11.12.2012року (частково в сумі 2080,00грн.) Заборгованість за актом №60 від 11.12.2012року складає 52823,83грн.

Суд вважає, що отримавши грошові кошти в сумі 31270,00грн. з вказанням у платіжному дорученні в якості підстави здійснення платежу договору, без вказання конкретного акту або рахунку, який сплачується, за відсутності застережень з приводу порядку зарахування сплачених сум у умовах договору, позивач мав право здійснити зарахування оплати означеним вище способом.

Належних доказів на підтвердження оплати заборгованості в сумі 52823,83грн. відповідач суду не надав.

З огляду на приписи ст.35 ГПК України, суд вважає доведеними вищезазначені факти встановлені рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3641/15 від 12.03.2016року.

За частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості або її стягнення в примусовому порядку на даний час.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобовязанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Позивач здійснив наступне нарахування:

- по договору № Х-01-4714 від 19.01.2009року за актом №11 від 13.08.2013року: 3%річних за період з 29.08.2013року по 03.08.2015року на суму 78954,00грн. в сумі 4575,00грн., за період з 05.08.2015року до 31.03.2016року на суму 56218,00грн. в сумі 1108,96грн.; інфляційні нарахування за період вересень 2013року липень 2015року на суму 78954,00грн., за період серпень 2015року лютий 2016року на суму 116104,61грн. в загальній сумі 63822,56грн.

- по договору № Х-011-2445 від 01.09.2011року за актом №60 від 11.12.2012року 3%річних за період з 24.12.2012року по 19.02.2015року на суму 54 903,00грн. в сумі3 596,42грн., за період з 21.02.2015року по 31.03.2016року на суму 52596,42грн. в сумі 1723,62грн; інфляційні нарахування за період січень 2013року січень 2015року на суму 54 903,00грн., за період лютий 2015року лютий 2016року на суму 68 952,95грн. в загальній сумі 43490,48грн.

Наявне прострочене грошове зобовязання, яке встановлене рішенням суду, у періоди, що вказані позивачем, обумовлює правомірність застосування приписів ст.625 ЦК України.

Заперечення відповідача, що викладені у відзиві полягають у тому, що позивач невірно розрахував 3% річних та інфляційних на заборгованість за актом №11; щодо нарахувань, які здійснені на заборгованість за актом №60, строк позовної давності щодо основної заборгованості перебіг, тому пербіг він щодо вимог про стягнення 3%річних та інфляційних, оскільки за своєю правовою природою інфляційні нарахування та 3%річних відносяться до суми заборгованості, тому на дані правовідносини встановлюється загальний строк позовної давності в 3 роки, який відповідач просить застосувати.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це встановлений законом строк, у межах якого особа, право якої порушено, може вимагати примусове здійснення або захисту свого цивільного права або інтересу шляхом звернення із позовною заявою до суду.

Європейський суд з прав людини на тлумачення п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у п. 570 рішення від 20.09.2011року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» та п. 51 рішення від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» зазначає, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015року у справі №6-68цс15.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вимоги про стягнення 3%річних та інфляційних нарахувань у відповідності з приписам ст. 258 ЦК України не відносяться до вимог, до яких застосовується спеціальний строк позовної давності, відповідно застосуванню підлягає строк позовної давності в три роки. Договори не містять умов щодо збільшення строку позовної давності.

Беззаперечно за змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3%річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, виходячи з формули, за якою здійснюється нарахування, 3%річних нараховуються за кожен день, в якому було прострочення виконання грошового зобовязання, інфляційні нарахування відповідно здійснюються за кожен місяць, коли мало місце прострочення виконання грошового зобовязання.

Суд вважає, що позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня нарахування 3%річних, періоду визначеного позивачем, та кожного місяця для нарахування інфляційних окремо за попередні три роки до дня подання позову.

З позовом про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань позивач звернувся до суду 25.05.2016року, що вбачається з штампу канцелярії суду на позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву, в яких просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Суд вбачає, що за вимогами про стягнення 3%річних та інфляційних нарахувань на заборгованість, яка виникла за актом №60 від 11.12.2012року, що підписаний по договору № Х-011-2445 від 01.09.2011року, строк позовної давності частково пропущений, зокрема, за період з 24.12.2012року по 24.05.2013року щодо стягнення 3%річних, з січня 2013року по травень 2013року щодо стягнення інфляційних нарахувань.

З клопотаннями про визнання поважними причин строку позовної давності позивач до суду не звертався.

Таким чином, суд відмовляє у позові щодо стягнення 3%річних, інфляційних нарахувань на заборгованість в сумі 52823,83грн. за актом №60 за зазначені вище періоди внаслідок пропуску строку позовної давності.

Одночасно суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо того, що строк позовної давності щодо основної заборгованості за актом №60 від 11.12.2012року перебіг, що свідчить про перебіг цього строку й щодо вимог про стягнення 3%рінчих та інфляційних нарахувань.

Дійсно, ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як розяснює п.5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу); так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 ЦК України) спливає й позовна давність за вимогою про відшкодування доходів від такого майна (стаття 1214 названого Кодексу).

Однак, оскільки позовна давність - це встановлений законом строк, у межах якого особа, право якої порушено, може вимагати примусове здійснення або захисту свого цивільного права або інтересу шляхом звернення із позовною заявою до суду, факт реалізації права у межах цього строку обумовлюється належним зверненням до суду.

У даному випадку з позовними вимогами щодо стягнення заборгованості за актом №60 від від 11.12.2012року,який підписаний по договору № Х-011-2445 від 01.09.2011року, ПАТ «Важпромелектропроект» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ «Енергомашспецсталь» 22.12.2015року (дата звернення зазначена у рішенні суду), тобто у межах строку позовної давності, заборгованість стягнута за рішення суду, докази оплати заборгованості або стягнення її у примусовому порядку на даний час відсутні, тобто зобовязання з її оплати не є припиненими.

Відповідно право на звернення з позовом щодо стягнення основної заборгованості було реалізовано позивачем у межах строку позовної давності, тому підстави вважати, що строк позовної давності щодо стягнення основної заборгованості пропущений виходячи з дати звернення з позовними вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач невірно розраховує строк позовної давності щодо основної заборгованості за актом №60.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Підпунктом 4.4.1. підпункту 4.4. пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3641/15 від 12.03.2016року встановлено, що 20.02.2013року відповідачем сплачено суму 31270,00грн. з вказанням в графі Призначення платежу: Оплата згідно договору №Х-011-2445 від 01.09.2011року, у тому числі ПДВ; оплата зарахована позивачем у рахунок погашення заборгованості, за актами за договором № Х-011-2445 від 01.09.2011року, що не були сплачені, у порядку першочерговості її виникнення. Зокрема, у рахунок погашення заборгованості за актом №60 від 11.12.2012року частково в сумі 2080,00грн.

Вищенаведене свідчить про переривання строку позовної давності щодо заборгованості в сумі 52823,83грн.

Суд за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга Закон здійснив розрахунок 3%річних та інфляційних нарахувань, за періоди, які визначені позивачем, в межах строку позовної давності, та прийшов до наступних висновків:

- по договору № Х-01-4714 від 19.01.2009року за актом №11 від 13.08.2013року: 3%річних за період з 29.08.2013року по 03.08.2015року на суму 78954,00грн. складає 4581,50грн., за період з 05.08.2015року до 31.03.2016року на суму 56218,00грн. 965,72грн.; інфляційні нарахування за період вересень 2013року липень 2015року на суму 78954,00грн. 59 897,23грн., за період серпень 2015року лютий 2016року на суму 56218,00грн. 2375,35грн.

- по договору № Х-011-2445 від 01.09.2011року за актом №60 від 11.12.2012року 3%річних за період з 25.05.2013року по 19.02.2015року на суму 54 903,00грн. складає 2870,00грн., за період з 21.02.2015року по 31.03.2016року на суму 52596,42грн. 1623,76грн.; інфляційні нарахування за період червень 2013року січень 2015року на суму 54 903,00грн. складає 15988,41грн., за період лютий 2015року лютий 2016року на суму 52823,83грн. 17253,45грн.

Суд вказує, що позивач припустився помилки, розраховуючи суму інфляційних нарахувань, оскільки здійснив подвійне нарахування інфляційних, застосовуючи в якості бази нарахування суми заборгованості з включенням до неї інфляційних нарахувань.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 107313,04 грн. та 3%річних у розмірі 11004,00грн. задовольняються частково, стягненню підлягають сума інфляційних нарахувань 95514,44грн., 3% річних в сумі 10040,98грн., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судовий збір у розмірі 1583,33грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в решті залишається на позивачі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 546, 549, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Важпромелектропроект» м.Харків до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ про стягнення інфляційних втрат у розмірі 107313,04 грн. та 3%річних у розмірі 11004,00грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м.Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Публічного акціонерного товариства "Важпромелектропроект" (61072, м. Харків, пр.Науки, буд.56, ідентифікаційний код 01413359) інфляційні нарахування в сумі 95514,44грн., 3% річних в сумі 10040,98грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1583,33грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 12.07.2016року оголошено повний текст рішення суду.

Суддя А.М. Осадча