Рішення № 5895037, 17.06.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2009 р.Справа № 12/654 За позовом Державного підприємства „Хмельницьке” с. Лісові Гринівці Хмельницького району

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 15271,42 грн.

За зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

до Державного підприємства „Хмельницьке” с. Лісові Гринівці Хмельницького району

про визнання договору оренди автомобіля від 20.11.2003р. б/н, укладений між Державним господарством „Хмельницький" та приватним підприємцем ОСОБА_1, недійсним, як таким, що незаконно укладений під впливом обману та стягнення з ДП „Хмельницьке" моральної шкоди в розмірі 5000грн.

Суддя В.О. Шпак

Представники сторін:

Позивача: Бородатий В.І директор

Відповідача: ОСОБА_1 - приватний підприємець

ОСОБА_3 - за довіреністю від 14.04.2009р.

Рішення приймається 17.06.2009року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 15271,42 грн., з яких 3961грн. пені та 610грн.27коп. 3% річних за період з 20.05.2005р. по 09.02.2009р.;

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 20 листопада 2003року між державним господарством „Хмельницький”, яке надалі перейменоване в Державне Підприємство „Хмельницьке” (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір б/н оренди автомобіля.

Відповідно до умов договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в платне строкове користування майно - автомобіль ЗІЛ-130 тип КС2571 а-1, державний номер НОМЕР_1. Термін оренди майна за домовленістю сторін встановлено 5 років з 20.11.03 р. по 20.11.08р.

Орендна плата встановлена 250грн. за місяць з терміном сплати до 15 числа кожного пройденого місяця. Майно передано в оренду відповідно до акту прийому-передачі 20.11.2003р. року. 27.11.03 р. сторонами укладено акт здачі-приймання виконаних робіт по ремонту крана, відповідно до якого сторони договору засвідчили, що ремонтні роботи переданого за договором оренди майна склали 4300,00 грн.

В п.11 договору сторони визначили, що затрати, понесені Орендарем на ремонт автокрана включаються на погашення орендної плати.

Договір оренди закінчився 20.11.08р. Відповідно до п.8 договору оренди автомобіль повинен бути повернутий Орендодавцю по закінченню терміну оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу. Відповідач (Орендар) майно не повернув, тому 28 листопада та 24 грудня 2008 року позивач (Орендодавець) направив відповідачу вимоги про повернення йому майна автомобіль ЗІЛ-130 тип КС2571 а-1, державний номер НОМЕР_1. Однак, автомобіль позивачу не повернений, оплату за оренду не здійснив. Заборгованості по орендній платі за виключенням затрат на ремонт становить 10 700грн., яку просить стягнути позивач.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

18.05.2009року ним подано клопотання про доповнення (збільшення) позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд: зобовязати ФОП ОСОБА_1 повернути ДП „Хмельницьке” автомобіль ЗІЛ 130КС2571.

Відповідно ст. 46 Господарського процесуального кодексу України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Подаючи позовну заяву позивач сплатив судові витрати виходячи із вимог про стягнення 15271,42 грн.

Подавши клопотання про зобовязання відповідача повернути автомобіль, позивач збільшив позовні вимоги, однак доказів доплати державного мита не подав.

З огляду на викладене, в задоволенні клопотання Державного підприємства „Хмельницьке” с. Лісові Гринівці Хмельницького району про збільшення (доповненні) позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві зазначив, що відповідно до п. 6.1 згаданого договору оренди орендодавець зобов'язувався надати йому всю необхідну документацію на автомобіль, що орендується. На неодноразові звернення до орендодавця останній не реагував, відмовляючи надати документацію на автомобіль (довіреність на право керування автомобілем, тимчасовий талон тощо). Без належних документів він не мав права згідно Закону України „Про дорожній рух” та Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, керувати автомобілем. Через вказане невиконання умов договору оренди з вини відповідача договір не виконувався і він відповідно не вносив орендні платежі.

Окрім того, ДП „Хмельницьке” не є належним позивачем по справі, оскільки вказаний автомобіль йому не належить. Автомобіль ЗІЛ, який є предметом договору оренди, згідно даних МРЕВ ДАІ належить ще з 1997 року Радгоспу „Лісовогринівецький” (перейменоване у ДП „Лісовогринівецьке”), код ЄДРПОУ 00481548. Вказана обставина також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ХМС № 097035, де вказано, що власником автомобіля НОМЕР_1, є Радгосп „Лісовогринівецький. Тобто ДП ”Хмельницьке” в 2003 році на момент укладання договору зі мною, не мало права його укладати, оскільки автомобіль їм не належав. Просить в позові відмовити.

До прийняття рішення по справі Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м. Хмельницький подано зустрічний позов до Державного підприємства „Хмельницьке" с.Лісові Гринівці Хмельницького району про визнання договору оренди автомобіля від 20.11.2003р. б/н, укладений між Державним господарством „Хмельницький" та приватним підприємцем ОСОБА_1, недійсним, як таким, що незаконно укладений під впливом обману відповідно до ст.ст.207,203 Господарського кодексу України та стягнення з ДП „Хмельницьке” моральної шкоди в розмірі 5000грн.

Відповідач за зустрічним позов вимоги не визнав. Зазначив, що рішенням Загальних зборів директорів консорціуму „Укрфітотерапія” від 22.01.2001 р. створено на базі радгоспу „Лісовогринівецький” держгосп „Хмельницький. На виконання цього рішення прийнято наказ УДК „Укрфітотерапія”, яким ДГ „Хмельницький” передано основні засоби на загальну суму 2 454 821,02 грн., серед яких автомобіль ЗІЛ-130 тип КС 2571 А-1 державний номер НОМЕР_1, що підтверджується випискою з акту прийому-передачі від 23.02.2001 р.

З моменту передачі автомобіля у позивача виникло право власності на нього відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором).

Вважає посилання відповідача на те, що у позивача не було права власності на передане майно безпідставним.

Факт виконання своїх зобов'язань позивачем та прийняття виконання зобов'язання відповідачем підтверджується актом прийому-передачі автомобіля від 20.11.2003 р. та не спростовується відповідачем.

Крім того, після прийняття виконання зобов'язання позивачем, відповідач частково виконав свої зобов'язання по сплаті орендних платежів шляхом зарахування в рахунок їх оплати затрат, понесених на ремонт переданого автомобіля (п.11 договору).

Разом з автомобілем відповідачу був переданий відповідно до п.6.1 договору технічний паспорт, що підтверджується наданими відповідачем копіями документів. Надання будь-яких інших документів (тимчасового талону, довіреності на право керування автомобілем, тощо) укладеним договором не передбачено, а тому посилання відповідача на той факт, що йому не були надані документи на автомобіль - безпідставне. Поряд з цим, відповідачем пропущено п'ятирічний строк позовної давності, який відповідно до ч.3 ст.258 Цивільного кодексу України, застосовується до вимог про визнання недійсним право чину, вчиненого під впливом насильства або обману. Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зважаючи на вищенаведене, відповідач по зустрічному позову просить застосувати строк позовної давності до зазначених вимог відповідача.

Вимоги про стягнення моральної шкоди, вважає безпідставними, оскільки, позивач не надав обґрунтування та доказів, в чому саме визначилось завдання йому позивачем моральної шкоди та чим вона підтверджується.

Просить в зустрічному позові відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

20 листопада 2003року між державним господарством „Хмельницький” та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір б/н оренди автомобіля.

Дозвіл на укладення договору оренди було надано Українським державним консорціумом „Укрфітотерапія” листом №105 від 04.11.2003року.

Відповідно до умов договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в платне строкове користування майно - автомобіль ЗІЛ-130 тип КС2571 А-1, державний номер НОМЕР_1.

Термін оренди майна за домовленістю сторін встановлено 5 років з 20.11.03 р. по 20.11.08р. (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п.п.5.1,5.2 Договору Орендна плата встановлена 250грн. за місяць з терміном сплати до 15 числа кожного пройденого місяця.

Майно передано ПП ОСОБА_1 в оренду відповідно до акту прийому-передачі 20.11.2003р. року відповідно до п.3.2 Договору.

27.11.03 р. сторонами укладено акт здачі-приймання виконаних робіт по ремонту крана, відповідно до якого сторони договору засвідчили, що ремонтні роботи переданого за договором оренди майна склали 4300,00 грн.

В п.11 договору сторони визначили, що затрати, понесені Орендарем на ремонт автокрана включаються на погашення орендної плати.

Відповідно до п.1.1 Статуту Державне підприємство „Хмельницьке” надалі за текстом -Підприємство, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 року № 158-р „Про віднесення до сфери управління Мінагрополітики державних підприємств, що займаються виробництвом лікарської сировини” віднесено до сфери управління Мінагрополітики, наказом Міністерства аграрної політики України від 18 липня 2007 року № 514 „Про прийняття державних підприємств, що займаються виробництвом лікарської сировини, до сфери управління Мінагрополітики” прийнято до сфери управління Мінагрополітики, наказом Міністерства аграрної політики України від 6 грудня 2007 року № 868 „Про перейменування підприємств, що займаються виробництвом лікарської сировини” перейменований держгосп „Хмельницький” у державне підприємство „Хмельницьке”.

Державне підприємство "Хмельницьке" є правонаступником майнових прав та обов'язків держгоспу „Хмельницьке”.

Підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України, надалі - Орган управління майном і є підзвітне йому.

Аналізуючи надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (станом на 20.11.2003р.) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В ст. 5 Закону зазначено, що орендодавцями стосовно державного майна є Орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України;

органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Загальних зборів директорів консорціуму „Укрфітотерапія” від 22.01.2001 р. створено на базі радгоспу „Лісовогринівецький” держгосп „Хмельницький”. На виконання цього рішення прийнято наказ УДК „Укрфітотерапія”, яким ДГ „Хмельницький” передано основні засоби на загальну суму 2 454 821.02 грн., серед яких автомобіль ЗІЛ-130 тип КС 2571 А-1 державний номер НОМЕР_1 що підтверджується випискою і акту прийому-передачі від 23.02.2001 р.

Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (чинний на час укладення договору оренди) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, позивач набув право власності на автомобіль ЗІЛ-130 тип КС 2571 А-1 державний номер НОМЕР_1 з моменту передачі.

Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

При цьому, під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За нормою ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не доведено наявності доказів укладення ним договору внаслідок введення його в оману відповідачем, а саме, внаслідок повідомлення позивачу відомостей, що не відповідають дійсності та замовчування обставин, які мають істотне значення для укладеної угоди та не доведений навмисний характер дій відповідача при укладенні спірного договору.

Відповідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 258 Кодексу встановлено, що позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Відповідачем по зустрічному позову подано заяву про застосування строку позовної давності.

Договір оренди було укладено 20.11.2003року, а позов ПП Кравчуком.В. подано 01.04.2009року.

Таким чином, ним пропущено пятирічний строк позовної давності.

В силу ст. 267 Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги, що в зустрічному позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький до Державного підприємства „Хмельницьке” с. Лісові Гринівці Хмельницького району про визнання договору оренди автомобіля від 20.11.2003р. б/н, укладений між Державним господарством „Хмельницький" та приватним підприємцем ОСОБА_1, недійсним, як таким, що незаконно укладений під впливом обману та стягнення з ДП „Хмельницьке" моральної шкоди в розмірі 5000грн. слід відмовити.

Посилання позивача на довідку Управління ДАІ УМВС в Хмельницькій області щодо наявності реєстрації автомобіля за радгоспом „Лісогринівецький” не спростовує доказів, наданих позивачем.

Щодо первісного позову:

Згідно ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).

У відповідності із ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.193 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Сторони 20.11.2003року уклади договір оренди автомобіля.

Відповідно п.п.5.1,5.2 Договору Орендар (приватний підприємець ОСОБА_1) взяв на себе зобовязання не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати орендну плату в розмірі 250грн.

Однак вказаного зобовязання не виконав. За ним рахується борг по орендній платі за період з травня 2005року по лютий 2009року в сумі 10700грн. (розрахунок в матеріалах справи) з врахуванням 4300грн. витрат на проведення ремонту.

Вимоги позивача від 25.11.2008р. та від 24.12.2008р. відповідач залишив без задоволення.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поданий позивачем розрахунок щодо нарахування 3% річних в сумі 610грн.27коп. відповідає діючому законодавству.

З огляду на викладене, позовні вимоги стосовно стягнення 10700грн. заборгованості по орендній платі та 610грн.27коп. 3 % річних відповідають вимогам чинного законодавства, підтверджені належними доказами по справі і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст.1,2 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що сторони в договорі оренди не погодили розмір пені, в стягненні 3961грн.15коп. пені належить відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44,49,82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства „Хмельницьке” с. Лісові Гринівці Хмельницького району до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 15271,42 грн. задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Державного підприємства „Хмельницьке” (с. Лісові Гринівці Хмельницького району, вул.. Центральна, 4, код 31375045) 10700 (десять тисяч сімсот гривень)грн. заборгованості по орендній платі, 610 (шістсот десять гривень)грн.27коп. 3 % річних, 113(сто тринадцять гривень)грн. 09коп. державного мита та 87(вісімдесят сім гривень)грн. 39коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В стягненні 3961грн.15коп. пені відмовити.

В зустрічному позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький до Державного підприємства „Хмельницьке” с. Лісові Гринівці Хмельницького району про визнання договору оренди автомобіля від 20.11.2003р. б/н, укладений між Державним господарством „Хмельницький" та приватним підприємцем ОСОБА_1, недійсним, як таким, що незаконно укладений під впливом обману та стягнення з ДП „Хмельницьке" моральної шкоди в розмірі 5000грн. відмовити.

СуддяВ.О. Шпак

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи,

2 позивачу,

3 відповідачу