Ухвала суду № 58950192, 14.07.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 липня 2016 року Справа № 922/4943/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"на ухвалу та постановувід 22.03.2016 господарського суду Харківської області від 27.04.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 922/4943/15 господарського суду Харківської областіза заявою доДергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд"провизнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Подана публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") касаційна скарга №160516 від 16.05.2016, не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ПАТ "ПУМБ" оскаржує в касаційному порядку постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2016, що була винесена за результатами здійснення перегляду в апеляційному порядку ухвали господарського суду Харківської області від 22.03.2016, якою визнано збори кредиторів від 26.02.2016 та комітету кредиторів від 09.03.2016 такими, що не відповідають вимогам Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та порушують права кредиторів. Зобов'язано розпорядника майна боржника та боржника повторно у відповідності до ст. 26 Закону про банкрутство провести збори кредиторів та комітету кредиторів, де вирішити питання передбачені вказаною статтею Закону та прийняти обґрунтоване рішення про відкриття процедури санації боржника або про відкриття ліквідаційної процедури чи підписання мирової угоди з посиланням на фактичні обставини, що привели до прийняття такого рішення. Прийняте кредиторами та комітетом кредиторів обґрунтоване рішення, разом з протоколами засідання кредиторів та комітету кредиторів, доказами повідомлень кредиторів про збори кредиторів та комітет кредиторів, дорученнями, листами реєстрації кредиторів в триденний строк після прийняття рішення надати суду для подальшого прийняття судом відповідного рішення. Зобов'язано розпорядника майна боржника представити суду докази належного повідомлення всіх кредиторів та інших учасників провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце проведення загальних зборів кредиторів та комітету кредиторів. Відкладено судове засідання, на якому буде вирішено питання щодо подальшого застосування у відношенні боржника процедур банкрутства.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 8 Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 № 4212- VІ, що набрала законної сили з 19.01.2013, якою визначено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 41 ГПК України, якою встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

В свою чергу нормами п.10 ч.1 ст.106 вказаного кодексу передбачено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала місцевого господарського суду від 22.03.2016, за результатами перегляду якої була прийнята оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 27.04.2016, винесена відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 № 4212-VІ, що набрала законної сили з 19.01.2013.

Згідно норм ч. 3 ст. 8 цього закону у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, є вичерпним.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство слід розуміти таким чином, що нею встановлено деякі особливості та обмеження у реалізації права на касаційне оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, які полягають, зокрема, у завершенні розгляду питання про визнання зборів кредиторів, зборів комітету кредиторів такими, що не відповідають вимогам Закону про банкрутство та порушують права кредиторів, про зобов'язання розпорядника майна боржника та боржника вчинити певні дії із завершенням відповідного апеляційного провадження.

Аналогічний висновок наведений в постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 916/2019/13, від 18.11.2015 у справі № 910/15007/14, від 23.12.2015 у справі № 903/33/15, від 27.01.2016 у справі № Б11/009-12, від 27.01.2016 у справі № 922/4908/13 та ін.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції, що прийнята за результатами перегляду ухвали місцевого суду, якою визнано збори кредиторів, збори комітету кредиторів такими, що не відповідають вимогам Закону про банкрутство та порушують права кредиторів, про зобов'язання розпорядника майна боржника та боржника вчинити певні дії, не підлягає оскарженню до суду касаційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.62 ГПК України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви (у даному випадку - касаційної скарги), якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах України.

Враховуючи викладене, у прийнятті касаційної скарги ПАТ "ПУМБ" на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.03.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 слід відмовити.

Керуючись нормами ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1 ч. 1 ст. 62, ст.ст. 86, 106, 107 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" в прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.03.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справі № 922/4943/15.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков