Ухвала суду № 58950123, 14.07.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 липня 2016 року Справа № 925/100/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "Ванстрой-ТК"на постанову та ухвалувід 17.03.2015 Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 господарського суду Черкаської областіу справі№ 925/100/15 господарського суду Черкаської областіза заявою публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван" провизнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Подана приватним підприємством "Ванстрой-ТК" (далі - ПП "Ванстрой-ТК") касаційна скарга від 06.07.2016, № 06/07 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ПП "Ванстрой-ТК" оскаржує в касаційному порядку постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015, що була винесена за результатами здійснення перегляду в апеляційному порядку ухвали господарського суду Черкаської області від 23.01.2015, якою прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван", призначено підготовче засідання тощо.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 8 Закону Україну "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 № 4212- VІ, що набрала законної сили з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство), якою визначено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 41 ГПК України, якою встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

В свою чергу нормами п.10 ч.1 ст.106 вказаного кодексу передбачено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала місцевого господарського суду від 23.01.2015, за результатами перегляду якої була прийнята оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 17.03.2015, винесена відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 № 4212-VІ, що набрала законної сили з 19.01.2013.

Згідно норм ч. 3 ст. 8 цього закону у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, є вичерпним.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство слід розуміти таким чином, що нею встановлено деякі особливості та обмеження у реалізації права на касаційне оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, які полягають, зокрема, у завершенні розгляду питання про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство до розгляду та призначення підготовчого засідання із завершенням відповідного апеляційного провадження.

Аналогічний висновок наведений в постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 916/2019/13, від 18.11.2015 у справі № 910/15007/14, від 23.12.2015 у справі № 903/33/15, від 27.01.2016 у справі № Б11/009-12, від 27.01.2016 у справі № 922/4908/13 та ін.

Таким чином, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, що прийнята за результатами перегляду ухвали місцевого суду про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство до розгляду та призначення підготовчого засідання, не підлягає оскарженню до суду касаційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.62 ГПК України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви (у даному випадку - касаційної скарги), якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах України.

Враховуючи викладене, у прийнятті касаційної скарги ПП "Ванстрой-ТК" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.01.2015 слід відмовити.

У зв'язку з цим, клопотання заявника про відстрочення частини несплаченого судового збору та клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги не розглядаються.

Поряд з викладеним, колегія суддів зауважує, що з касаційними скаргами на зазначені судові рішення звертались інші учасники даної справи про банкрутство та їм було неодноразово відмовлено у прийнятті касаційних скарг (повернуто без розгляду) ухвалами Вищого господарського суду України від 12.06.2015, 24.02.2016, 09.03.2016, 11.07.2016 як із зазначених вище підстав, так і на підставі п. 5 ст. 1113 ГПК України, та звернуто увагу на те, що відповідні дії скаржників можуть бути розцінені як такі, що скеровані на затягування розгляду справи по суті, а отже й такими, що підпадають під визначення ст. 13 ЦК України "зловживання правом".

Враховуючи наведене, касаційний суд зазначає, що наведені вище обставини свідчать про недобросовісне користування ПП "Ванстрой-ТК" своїми правами, передбаченими ст. 22 та ст. 107 ГПК України.

Керуючись нормами ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1 ч. 1 ст. 62, ст.ст. 86, 107, 106, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити приватному підприємству "Ванстрой-ТК" в прийнятті касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.01.2015 у справі № 925/100/15.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков