Постанова № 58949816, 07.07.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року справа № 823/729/16

м. Черкаси

15 год. 35 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

секретаря Тараненка М.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не виплати їй вихідної допомоги при звільненні та стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області одноразову (вихідну) грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні дванадцять календарних років служби в сумі 12600,00 грн.,

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 18 грудня 2015 року по день фактичного розрахунку, в сумі 24095,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.12.2015 ОСОБА_1 була звільнена зі служби з територіального органу Національної поліції України за власним бажанням. Відповідно до вимоги ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Оскільки відповідачем вказана допомога в добровільному порядку виплачена не була це спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду. ОСОБА_1 додатково зазначила, що в звязку з невиплатою допомоги в добровільному порядку, з Головного управління Національної поліції в Черкаській області підлягає також стягнення середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 18.12.2015 року по день фактичного розрахунку.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача до зали судового засідання прибула та в повному обсязі заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зазначивши, що підстави призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейських визначено постановою КМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерському складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей», із змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 02.03.2016 № 154 (набрала чинності 12.03.2016). Таким чином, поліцейські набули права на отримання одноразової грошової допомоги після їх звільнення із служби в поліції з 12.03.2016. Беручи до уваги, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 18.12.2015, тобто до набрання чинності даним Порядком, то право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у позивачки відсутнє. Додатково наголосила, що позивач на час звільнення не набула права на пенсію, що є ще однією підставою для відмови у виплаті зазначеної допомоги.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що наказом від 07.11.2015 ОСОБА_1 була прийнята на службу до територіального органу Національної поліції України.

Наказом відповідача від 18.12.2015 № 29о/с позивача звільнено з займаної посади у запас Збройних сил України за власним бажанням на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон).

В подальшому, ОСОБА_1 зверталась до відповідача та Національної поліції України з відповідними листами, в яких просила розглянути питання про виплату їй зазначеної допомоги.

Листом № 29/Ш-13 від 23.02.2016 ГУНП в Черкаській області повідомило позивача, що оскільки вона була звільнена з Національної поліції за власним бажанням та не набула права на пенсію, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає. В свою чергу, листом від 10.06.2016 № Ш-203/29/2/01-2016 адресованим Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України на адресу ОСОБА_1 зазначалось, що 02.03.2016 постановою КМУ № 154 «Про внесення змін до постанови КМУ від 17.07.1992 № 393», яка набрала законної сили 12.03.2016 визначено порядок призначення та виплати поліцейським Національної поліції України одноразової грошової допомоги при звільненні їх зі служби. Таким чином, поліцейські набули права на отримання одноразової грошової допомоги після їх звільнення із служби в поліції саме з 12.03.2016.

Оскільки при звільненні ОСОБА_1 останній не була виплачена в добровільному порядку одноразова грошова допомога в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (що передбачена ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), а також за наслідками неодноразових звернень до відповідних субєктів владних повноважень це спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Положеннями ч.1 ст.102 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VІІ (надалі Закон № 580) визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (надалі Закон № 2262), в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин передбачалось, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вказане положення дублюється й в п.10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» № 393 від 17.07.1992 (в редакції, яка була чинною на час звільнення позивача), де зазначається, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби за власним бажанням та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393» від 02.03.2016 № 154 абзац перший пункту 10 після слів «військової служби» доповнено словом «поліцейським».

В даному випадку суд не може погодитись з доводами представника відповідача, якими останній обґрунтовує неможливість виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги з огляду на наступне.

Так, п. «б» ст. 12 Закону № 2262 прямо передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, при цьому, жодного твердження щодо віку положення зазначеної статті не містять.

Аналіз положень Закону № 2262 та обставин справи дає підстави суду зробити висновок, що законодавець не ставить в залежність отримання працівником одноразової грошової допомоги при звільненні з Національної поліції України від досягнення останнім пенсійного віку, єдино-значимою обставиною для отримання такої виплати є наявність вислуги 10 років і більше.

Суд також наголошує, що відповідно до п.3 Закону України «Про внесення змін до деяких законів щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 № 900 пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами такого змісту: «Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Враховуючи викладене, а також те, що на момент звільнення зі служби з Національної поліції України вислуга ОСОБА_1 становила 12 років, що підтверджується листом ГУНП в Черкаській області № 29/Ш-13 від 23.02.2016, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги за кожен повний рік служби.

Також, слід зазначити, що стягнення з відповідача одноразової допомоги у разі звільнення, за змістом ст.2 Закону України «Про оплату праці» є компенсаційними витратами, та охоплюються поняттям «заробітна плата».

Статтею 116 Кодексу Законів про Працю України встановлено беззастережний обов'язок відповідача провести виплату всіх належних до сплати сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП України).

Вивчення матеріалів справи, а також аналіз норм чинного законодавства свідчить про бездіяльність ГУНП в Черкаській області щодо не виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, яка по своїй суті є протиправною, в звязку з чим з останнього підлягає стягнення одноразова (вихідна) грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні 12 років служби та середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 18.12.2015 по день фактичного розрахунку.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно має право на виплату зазначеної допомоги, а представник відповідача не зміг надати відомості для здійснення судом розрахунку такої допомоги та середнього заробітку за весь час затримки її виплати, а без них суд не має можливості перевірити правильність заявлених позивачем сум, тому дійшов висновку, що позов в частині заявлених до виплати сум задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні та стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області одноразову (вихідну) грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні дванадцять календарних років служби.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 18.12.2015 року по день фактичного розрахунку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 12.07.2016 року