Постанова № 58949563, 13.07.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/8983/16-а

Провадження № 2-а/760/853/16

п о с т а н о в а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Коробенко С.В., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогами про зобов'язання Відповідача призначити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначає, що з жовтня 2011 року вона одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, призначену УПФУ в Солом'янському районі м. Києва.

Поруч з цим, ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, і який перебував на обліку в УПФУ в Солом'янському районі м. Києва та отримував пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ.

Позивач вказує, що 31.03.2016 р. вона звернулася до УПФУ в Солом'янському районі м. Києва, правонаступником якого є Правобережне об'єднане УПФУ в м. Києві, із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, до якої були долучені всі необхідні документи, передбачені п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 р. № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На вказану заяву ОСОБА_1 отримала відповідь від 27.04.2016 р. вих. № 172/01 Т-190, згідно з якою їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-ХІІІ.

Не погоджуючись з позицією Відповідача, Позивач звертається до суду та просить визнати таку відмову протиправною.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини та надані докази, відповідно до ст. 183-2 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку скороченого провадження.

Від Відповідача надійшли заперечення на позов, в яких він зазначає, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним, з 01.06.2015 р. пенсії в порядку та на умовах, визначеними законами, не призначаються, раніш призначені пенсії не перераховується.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що з жовтня 2011 року Позивач одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, призначену УПФУ в Солом'янському районі м. Києва.

Встановлено, що чоловік Позивача - ОСОБА_2, який отримував пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, помер 25 січня 2016 року.

Відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15).

Згідно з ч. 11 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію або мала право на пенсію за цим Законом.

У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 отримував пенсію державного службовця, а тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 70 відсотків, яку отримував ОСОБА_2, відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, у редакції Закону від 01.01.2016 р., яка діяла на день смерті ОСОБА_2

З 01.04.2015 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-ХІІІ.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-ХІІІ з 01.06.2016 р. пенсії не призначаються, у тому числі у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ.

В той же час, згідно із ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права пенсіонерів, суперечать Конституції України, і не можуть бути підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретної справи застосовує Конституцію України, як акт прямої дії, так як рішення суду повинно ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Враховуючи те, що Позивач є пенсіонером, з огляду на положення ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У такому випадку при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, а також ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, у зв'язку з чим, відмова у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка Позивача, який отримував пенсію державного службовця, є такою, що порушує права та інтереси позивача і суперечить Конституції України та законам України, які прийняті відповідно до Основного Закону.

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника у Позивача виникло з 31.03.2016 р., тобто з дня звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою до Правобережного об'єднаного УПФУ в м. Києві.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, ст. ст. 183-2, 256 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, її чоловіка - ОСОБА_2, який помер 25.01.2016 р., починаючи з 31.03.2016р.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: