Вирок № 58948891, 14.07.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/320/16

Справа№754/4978/16-к

В И Р О К

Іменем України

14 липня 2016 року місто Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Татаурової І.М.,

за участю секретаря: Павлюсюк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду кримінальне провадження №12015100030014137 від 28.11.2015 стосовно обвинуваченого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Старий Оскол Бєлгородської області, Російської Федерації, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працює, одружений, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

-30.03.2010 Деснянським районним судом м. Києва за ст.ст. 15 ч.2, 185 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі, згідно ст.75 КК України, з іспитовим строком на 1 рік;

-05.07.2012 Деснянським районним судом м. Києва за ст.ст. 185 ч.2, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 27.11.2013 по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.3, 186 ч.2, 185 ч.2 КК України,

сторона обвинувачення: прокурор Кенюк А.В., потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, маючи умисел на повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж) та на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинив кримінальні правопорушення - злочини за наступних обставин.

Так, 11.01.2016 приблизно о 17:20 год., ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання - в квартирі АДРЕСА_1, повторно відкрито викрав чуже майно, а саме: телевізор, марки «Panasonic TC-14z88R», вартістю 783 грн. 33 коп., який належить потерпілій ОСОБА_3

Після вчинення кримінального правопорушення - злочину обвинувачений ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 783 грн. 33 коп.

Крім того, 09.02.2016 у невстановлений досудовим розслідуванням період часу, ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання - в квартирі АДРЕСА_1, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно таємно викрав чуже майно, яке належить потерпілій ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон, марки «Nokia 113» IMEI НОМЕР_2, вартістю 273 грн. 33 коп.

Після вчинення кримінального правопорушення - злочину обвинувачений ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 273 грн. 33 коп.

Також, ОСОБА_1, згідно обвинувального акту, пред'явлено обвинувачення у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням до сховища вчинене повторно, за наступних підстав.

Так, 27.11.2015 приблизно о 03:00 год., ОСОБА_1, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, біля холодильника кіоску з солодкою водою, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою дерев'яної палички для кави відкрив дверцята холодильника, звідки таємно викрав чуже майно, яке належить ФОП «ОСОБА_2», а саме:

- 13 жестяних банок напою «Кока-Кола», об'ємом 330 мл. кожна, вартістю 4,60 грн. за одиницю, а всього на суму 59,80 грн.;

- 12 жестяних банок напою «Спрайт», об'ємом 330 мл. кожна, вартістю 4,60 грн. за одиницю, а всього на суму 55,20 грн.;

- 9 жестяних банок напою «Фанта з апельсиновим соком», об'ємом 330 мл. кожна, вартістю 4,60 грн. за одиницю, а всього на суму 41,60 грн.;

- 5 пластикових пляшок напою «Фанта з апельсином», об'ємом 500 мл. кожна, вартістю 5,65 грн. за одиницю, а всього на суму 28,25грн.;

- 3 пластикові пляшки напою «Кока-Кола», об'ємом 500 мл. кожна, вартістю 5,65 грн. за одиницю, а всього на суму 16,95 грн.

Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ФОП «ОСОБА_2» матеріальної шкоди на загальну суму 201 грн. 80 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.3, 186 ч.2, 185 ч.2 КК України, визнав частково, а саме за ст. 185 ч.3 КК України визнав в повному обсязі, а за ст.ст. 186 ч.2, 185 ч.2 КК України визнав частково, та надав суду наступні показання по епізодам.

Суд досліджує докази по обвинуваченню ОСОБА_1, відповідно до пред'явленого йому обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, по епізодам.

Так, по епізоду вчинення грабежу телевізора у потерпілої ОСОБА_3 свою винуватість визнав частково, суду 13.05.2016 показав, що 11.01.2016 приблизно о 17:20 год., він, перебуваючи за місцем свого проживання - в квартирі АДРЕСА_1, зайшов до кімнати, де проживає його мати ОСОБА_3, і в її присутності та його дружини викрав телевізор, марки «Panasonic». Після чого, розпорядився ним на власний розсуд, а саме сховав його у підвалі сусіднього будинку, що по пр. В. Маяковського, 23, в м. Києві. Коли повернувся додому його затримали працівники поліції.

Погоджується із маркою телевізора та його вартістю вказаною у обвинувальному акті.

Стверджує, що він також у 2004 році приймав участь у придбанні викраденого телевізора.

Зазначив також, що телевізор повернув самостійно.

Причиною вчинення кримінального правопорушення - злочину є наркотична залежність. Йому потрібні були грошові кошти на придбання наркотиків, тому він звернувся до матері з проханням дати йому гроші. Однак на його прохання мати відреагувала відмовою, тому він вирішив викрасти телевізор в присутності матері та його дружини, які намагалися його зупинити, але він не реагував, вважаючи, що він таким чином примусить мати надати йому гроші на придбання наркотиків.

По епізоду вчинення крадіжки телефону потерпілої ОСОБА_3, суду показав, що 09.02.2016, у денний час, він перебуваючи за місцем свого проживання - в квартирі АДРЕСА_1, вирішив заволодіти мобільним телефоном, який належить потерпілій ОСОБА_3, яким користувався його син, з метою здати його до ломбарду та за отримані кошти відремонтувати свій мобільний телефон. На виконання свого наміру він взяв у дитини під подушкою мобільний телефон та здав його до ломбарду. Після чого, він поїхав на «Караваєві дачі», де купив деталі для телефону та відремонтував свій мобільний телефон. Коли повернувся додому, то мати запитала про телефон, на що він пообіцяв повернути його через декілька днів, після отримання авансу за місцем роботи. Однак, кошти він вчасно не отримав і телефон із ломбарду не викупив. Після чого, мати звернулася до поліції із заявою про вчинення злочину.

Стверджує, що телефон матері він купував разом із дружиною за кошти, які були надані батьком його дружини, як подарунок на день народження матері.

За результатами допиту обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень - злочинів, а саме грабежу та крадіжці майна у потерпілої ОСОБА_3, визнав в повному обсязі, щиро покаявся та просить суд суворо його не карати. Зазначив, що він є наркотично залежною особою, а тому йому буде важко під час відбування покарання.

Суд досліджує докази по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.ст. 186 ч.2, 185 ч.2 КК України.

Так, потерпіла ОСОБА_3 по епізоду вчинення грабежу телевізора суду показала, що 11.01.2016 приблизно о 17:20 год. обвинувачений ОСОБА_1 зайшов до її кімнати та вимагав гроші. Після того, як вона відмовилася їх йому надати, він вихопив телевізор, який вона особисто купувала у 2004 році, та пішов з квартири. Потерпіла ОСОБА_3 одразу викликала поліцію та вибігла на вулицю, але обвинуваченого там вже не було. Коли приїхала поліція, він повернувся додому. Після чого, обвинувачений був доставлений до відділу поліції. Зазначила, що їй невідомо, де обвинувачений сховав телевізор. Також, зазначила, що свідком даної події була невістка ОСОБА_4

По епізоду вчинення крадіжки телефону суду показала, що 09.02.2016 перед тим як вкрасти телефон, обвинувачений ОСОБА_1 вимагав у неї гроші, вона їх надати йому відмовилася. Зазначила, що телефон вона купувала особисто, про що в неї є докази, які вона надавала поліції.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що обвинувачений є її чоловіком. Після роз'яснення змісту ст.63 Конституції України свідок виявила бажання надати суду показання.

Так, по епізоду вчинення грабежу телевізора у потерпілої ОСОБА_3 свідок надала показання про наступне. 11.01.2016 приблизно о 17:00 год. вона перебувала вдома за адресою: АДРЕСА_1. Обвинувачений почав вимагати у потерпілої, яка є його матір'ю, гроші та у неї. Оскільки вона не працює та доглядає дитину, тому у неї не має коштів. Коли обвинуваченому було відмовлено у надані грошових коштів він поставив потерпілу перед умовою, що якщо вона не дасть йому кошти він здасть телевізор до ломбарду.

Після чого, він взяв телевізор та почав виносити його із кімнати, де він знаходився. Його намагалися зупинити, однак обвинувачений не реагував та виніс телевізор із квартири.

Свідок зазначила, що їй відомо про те, що телевізор, яким заволодів обвинувачений належить потерпілій ОСОБА_3

Потерпіла одразу викликала поліцію та побігла за обвинуваченим намагаючись умовити останнього повернути телевізор.

По епізоду вчинення крадіжки телефону свідок показала, що вона не була безпосереднім свідком події. Про обставини вчинення крадіжки телефону їй відомо зі слів потерпілої ОСОБА_3 Особисто їй відомо, що телефон, який викрав обвинувачений ОСОБА_1 належить потерпілій ОСОБА_3, який був придбаний за кошти, що надав її батько на день народження останньої, і який був наданий у користування її сину. Телефон перед викраденням лежав під подушкою на ліжку дитини.

Крім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 185 ч.2 КК України, доводиться дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами - документами, наданими стороною обвинувачення, а саме:

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.01.2016, зі змісту якого вбачається прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинене 11.01.2016 приблизно о 17:28 год. кримінальне правопорушення - злочин стосовно неї ОСОБА_1.в квартирі АДРЕСА_1, а саме викрадення телевізору «Panasonic» (а.п. 98);

- даними гарантійного талону від 30.12.2004, з якого вбачається марка, вартість викраденого телевізора, дата і місце його придбання. Також, у гарантійному талоні вказано прізвище покупця «ОСОБА_3.» (а.п.99);

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.02.2016, зі змісту якого вбачається прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинене 09.02.2016 приблизно о 16:00 год. кримінальне правопорушення - злочин стосовно неї ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1, викрадення мобільного телефону (а.п. 100);

- даними фотокопії упаковки телефону, з якої вбачається марка мобільного телефону «Nokia 113», на якій вказаний ІМЕІ: НОМЕР_2 викраденого телефону (а.п. 101);

- даними дубліката додатку № 1 до Договору 1,2 № 009161561 від 09.02.2016, укладеного між обвинуваченим ОСОБА_1 та ПТ «Найкращий Ломбард» Богдан Ю.М. і компанія» (код 36862747), відповідно до якого 09.02.2016 ОСОБА_1 був внесений у заставу мобільний телефон, марки «Nokia 113», ІМЕІ: НОМЕР_2 (а.п. 102);

- даними відповіді на запит за вих. № 172 від 15.02.2016, з якої вбачається, що 09.02.2016 ОСОБА_1 вніс до ПТ «Найкращий Ломбард» Богдан Ю.М. і компанія» у заставу мобільний телефон, марки «Nokia 113», ІМЕІ: НОМЕР_2 (а.п. 111-113);

- даними висновків експерта № 106тв від 12.03.2016, згідно якого, ринкова вартість мобільного телефону, марки "Nokia 113" становить 273 грн. 33 коп., №105 тв від 09.03.2016, згідно якого ринкова вартість телевізора, марки "Panasonic TC-14z88R" становить 783 грн. 33 коп. (а.п. 105-106, 109-110).

Аналізуючи зібрані та досліджені в кримінальному провадженні докази в їх сукупності щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 185 ч.2 КК України, суд приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_1 у повторному вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу) та таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненому повторно, по відношенню до потерпілої ОСОБА_3

Таким чином, в обґрунтування вироку за епізодами ст.ст. 186 ч.2, 185 ч.2 КК України суд покладає наступні докази:

- показання обвинуваченого ОСОБА_1 по епізоду грабежу, вчиненого повторно, в частині того, що він, дійсно, 11.01.2016 приблизно о 17:20 год., перебуваючи за місцем свого проживання - в квартирі АДРЕСА_1, в присутності матері та дружини відкрито викрав телевізор, марки «Panasonic»;

- показання обвинуваченого ОСОБА_1 по епізоду крадіжки, вчиненої повторно, в частині того, що він, дійсно, 09.02.2016, у денний час, він перебуваючи за місцем свого проживання - в квартирі АДРЕСА_1, таємно заволодів мобільним телефоном, який належить потерпілій ОСОБА_3, яким користувався його син;

- показання потерпілої ОСОБА_3 про те, що 11.01.2016 приблизно о 17:20 год. обвинувачений ОСОБА_1 в її присутності відкрито викрав телевізор, марки «Panasonic TC-14z88R», а також, що 09.02.2016 ОСОБА_1 таємно викрав мобільний телефон, марки «Nokia 113», ІМЕІ: НОМЕР_2, який належить їй;

- показання свідка ОСОБА_4 в частині того, що 11.01.2016 приблизно о 17:20 год. обвинувачений ОСОБА_1 в її присутності відкрито викрав телевізор, марки «Panasonic TC-14z88R», який належить потерпілій ОСОБА_3;

- показання свідка ОСОБА_4 по епізоду вчинення крадіжки стосовно ОСОБА_3 в частині того, що свідок вказав місце знаходження мобільного телефону до викрадення, та вказала власника телефону - потерпілу ОСОБА_3, яким користувався її син;

- дані протоколу прийняття заяви потерпілої ОСОБА_3 про викрадення у неї 11.01.2016 приблизно о 17:28 год. телевізору «Panasonic» за місцем її проживання АДРЕСА_1;

- дані гарантійного талону від 30.12.2004, з якого вбачається марка, вартість викраденого телевізора, дата і місце його придбання. Також, у гарантійному талоні вказано прізвище покупця «ОСОБА_3.» (а.п.99);

- дані протоколу прийняття заяви потерпілої ОСОБА_3 про викрадення у неї 09.02.2016 приблизно о 16:00 год. за місцем проживання - АДРЕСА_1, мобільного телефону (а.п. 100);

- дані фотокопії упаковки телефону, з якої вбачається марка мобільного телефону «Nokia 113», на якій вказаний ІМЕІ: НОМЕР_2 викраденого телефону (а.п. 101);

- дані дубліката додатку № 1 до Договору 1,2 № 009161561 від 09.02.2016, укладеного між обвинуваченим ОСОБА_1 та ПТ «Найкращий Ломбард» Богдан Ю.М. і компанія» (код 36862747), відповідно до якого 09.02.2016 ОСОБА_1 був внесений у заставу мобільний телефон, марки «Nokia 113», ІМЕІ: НОМЕР_2 (а.п. 102);

- дані відповіді на запит за вих. № 172 від 15.02.2016, з якої вбачається, що 09.02.2016 ОСОБА_1 вніс до ПТ «Найкращий Ломбард» Богдан Ю.М. і компанія» у заставу мобільний телефон, марки «Nokia 113», ІМЕІ: НОМЕР_2 (а.п. 111-113);

- дані висновків експерта № 106тв від 12.03.2016, згідно якого, ринкова вартість мобільного телефону, марки "Nokia 113" становить 273 грн. 33 коп., №105 тв від 09.03.2016, згідно якого ринкова вартість телевізора, марки "Panasonic TC-14z88R" становить 783 грн. 33 коп. (а.п. 105-106, 109-110).

Під час судового провадження не знайшло своє підтвердження показання обвинуваченого щодо придбання ним телевізору та мобільного телефону.

Враховуючи викладене, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує наступним чином:

- за ст. 186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно;

- за ст.185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Під час судового розгляду знайшла своє підтвердження кваліфікуюча ознака дій обвинуваченого ОСОБА_1 у виді:

- грабежу та крадіжки вчинених повторно, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 вчинив інкриміновані йому злочини будучи раніше судимим за вчинення злочину проти власності відповідно примітки до ст. 185 КК України, про що вказано у вступній частині вироку, що також підтверджується письмовим доказом - вироком Деснянського районного суду м. Києва від 09.04.2010. Судимість не знята та непогашена у встановленому законом порядку (а.п. 118-120).

По епізоду вчинення крадіжки, з проникненням до сховища, стосовно потерпілої ФОП «ОСОБА_2» обвинувачений ОСОБА_1 суду показав, що 27.11.2015 приблизно о 03:00 годині ночі, він після роботи з вул. Електротехнічної повертався додому в напрямку вул. Драйзера в м. Києві. На перехресті вулиць Драйзера та Закревського в м. Києві він побачив холодильник із написом «Кока - кола», який стояв біля кіоску і був зачинений лише на магніт, замка не було. Він біля смітника знайшов пакет та за допомогою дерев'яної палички для кави відкрив дверцята холодильника, звідки викрав солодку воду. Після чого, він пішов по вул. Драйзера, де був зупинений працівниками поліції.

Погоджується із назвою напоїв, які вказані у обвинувальному акті та з їх ціною. Вказані напої він викрав з метою продажу певної кількості напоїв, а деяку кількість напоїв він хотів взяти додому, оскільки у дитини 28.11.2015 було день народження.

Потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що вона працює ФОП у неї в користуванні є торгівельний кіоск з продажу продтоварів, який розташований за адресою: АДРЕСА_2. Біля даного кіоску знаходиться холодильник, який завжди закривається на ніч на замок навісний. Із вказаного холодильника було вчинено крадіжку товару, а саме солодкі напої та вода, скільки саме товару та якого саме викрали вона сказати не може. Заяву про вчинення кримінального правопорушення - злочину вона не писала, з її слів заяву про злочин не записували і вона не підписувала будь - які заяви про вчинення стосовно неї злочину.

Крім того, потерпіла показала, що вона не надавала органам досудового розслідування будь - яких документів щодо кількості та вартості викрадено із холодильника товару та не проводила інвентаризацію після викрадення майна, та відповідно не складала акт інвентаризації.

Хто підписував документи, які знаходяться в матеріалах справи в суді їй не відомо.

Викрадений товар їй повернутий, але який саме і якій кількості вона не може сказати. Вона може повідомити лише про те, що були викрадені солодкі напої та мінеральна вода.

Свідок ОСОБА_6 суду показала,що вона працює продавцем в кіоску по АДРЕСА_2 протягом 3 років. З обвинуваченим ОСОБА_1 вона раніше не знайома. 26.11.2015 перебувала на робочому місці з 07:00 год. Цього ж дня приблизно о 19:00 год. вона закрила холодильник на антивандальну систему. 27.11.2015 приблизно о 07:00 год. вона прийшла на своє робоче місце та помітила, що в одному з холодильників відкрита антивандальна система та в ньому відсутній товар, а саме солодка вода. Точної кількості та об'ємів відсутнього товару не пам'ятає. Безпосереднім свідком вчинення кримінального правопорушення - злочину вона не була.

Свідок також показала, що вона не може сказати скільки та який саме товар було викрадено і на яку суму, оскільки напередодні був завезений товар. Вона пам'ятає, що надавала працівникам поліції накладні на товар у яких не має її підпису. Викрадений товар був повернутий потерпілій.

Також, свідок показала, що вона не проводила інвентаризацію товару та не складала акти інвентаризації, документи щодо кількості викраденого товару та його вартості вона не складала. Допускає, що вона підписувала документи щодо кількості та вартості викраденого товару, які їй приносив дільничний інспектр.

Крім того, свідок ОСОБА_6 показала, що вона замість потерпілої ОСОБА_2 написала заяву про вчинення злочину та підписалась за неї.

В основу пред'явленого ОСОБА_1 сторона обвинувачення, крім показань потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6, стороною обвинувачення покладені наступні докази:

- дані протоколу від 27.11.2015 про прийняття заяви ОСОБА_7 про те, що 27.11.2015 о 07:00 год. з холодильника «Coca-Cola», який розташований по АДРЕСА_2, вона виявила відсутність товару, а саме газованої солодкої води (а.п. 66);

- дані рапорту старшого дільничого інспектора 2-го відділу поліції в Деснянському р-ні ОСОБА_8 від 27.11.2015, з якого вбачається, що 27.11.2015 о 03:30 год. по пр. В.Маяковського, 22, в м. Києві, під час несення служби, ним був виявлений ОСОБА_1, який ніс поліетиленовий пакет білого кольору, в якому знаходилося 13 ж/б кока-коли, об'ємом 0,33 л, 9 ж/б фанти, об'ємом 0.33 л, 12 ж/б спрайта, об'ємом 0,33 л, 5 бутилок фанти, об'ємом 0.5 л та 3 бутилки кока-коли, об'ємом 0.5 л. Під час подальшої перевірки ОСОБА_1 зізнався, що вище вказаний товар викрав з холодильника «Coca-Cola» за адресою: АДРЕСА_2;

- дані протоколів огляду від 27.11.2015 та фототаблиць до них (а.п. 68-75)

- дані товарно-транспортних накладних № 2203745018 від 03.11.2015, №2203773250 від 26.11.2015 (а.п. 77, 76);

- дані акта інвентаризації ФОП «ОСОБА_2.» станом на 27.11.2015, відповідно до якого з холодильника «Coca-Cola» було виявлено відсутність 13 пляшок напою «кока кола», 330 мл, 12 пляшок напою «спрайт», 330 мл, 9 пляшок напою «фанта апельсин», 330 мл, 5 пляшок напою «фанта апельсин», 500 мл, 3 пляшки напою «кока кола», 500 мл (а.п. 78);

- дані довідки вартості однієї одиниці товару без ПДВ (а.п. 79);

- дані постанови про визнання і долучення до кримінального провадження речових доказів від 29.11.2015 (а.п. 80);

- дані протоколу огляду речового доказу від 25.12.2015 (а.п. 82);

- дані протоколу проведення слідчого експерименту від 05.04.2016 за участю ОСОБА_1;

- дані відеозапису слідчого експерименту, який міститься на CD-диску (а.п. 96);

- дані протоколу огляду речового доказу від 05.04.2016 (а.п. 97).

Суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівність перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що за результатами даного судового розгляду не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_1, є склад злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, в якому він обвинувачується, а відтак належить ухвалити виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України. При цьому суд виходить з нступного.

З викладеного об'єму доказів по епізоду за ст.185 ч.3 КК України, з посиланням на норми закону, а саме параграф 1 глави 4 «Докази та доказування» в контексті належності та допустимості доказів суд виключає наступні докази:

- дані протоколу від 27.11.2015 про прийняття заяви ОСОБА_7 про те, що 27.11.2015 о 07:00 год. з холодильника «Coca-Cola», який розташований по АДРЕСА_2, вона виявила відсутність товару, а саме газованої солодкої води (а.п. 66), як такий, що не був поданий потерпілою ОСОБА_2 та не був нею підписаний, що вказує на здобуття його всупереч вимогам КПК України, що вказує на його неналежність та недопустимість, та фальсифікацію матеріалів кримінального провадження;

- дані товарно-транспортних накладних №2203745018 від 03.11.2015, №2203773250 від 26.11.2015 (а.п. 76, 77), як такі, що здобуті всупереч вимогам КПК України, тобто є неналежними та не допустимими;

- дані акта інвентаризації ФОП «ОСОБА_2.» станом на 27.11.2015, відповідно до якого з холодильника «Coca-Cola» було виявлено відсутність 13 пляшок напою «кока кола», 330 мл, 12 пляшок напою «спрайт», 330 мл, 9 пляшок напою «фанта апельсин», 330 мл, 5 пляшок напою «фанта апельсин», 500 мл, 3 пляшки напою «кока кола», 500 мл (а.п. 78), як такі, що здобуті всупереч вимогам КПК України, тобто є неналежними та не допустимими;

- дані довідок вартості однієї одиниці товару без ПДВ (а.п. 75, 79), як такі, що здобуті в супереч вимогам КПК України, тобто є неналежними та не допустимими.

Обсяг доказів не є достатнім для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України.

В спростування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України суд покладає показання потерпілої ОСОБА_7, яка в судовому засіданні показала про те, що заяву про вчинення кримінального правопорушення - злочину вона не писала та не складала, будь - яких документів щодо вартості викраденого товару вона не складала та не підписувала, та свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні повідомила, що вона замість потерпілої ОСОБА_7 написала та підписала заяву про вчинення крадіжки солодких напоїв.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і в ст. 17 КПК України.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до вимог ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За наведених обставин докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у суді, в зв'язку з чим вони не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_1 за ст. 185 ч.3 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_1, за доведеними епізодами, суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень - обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення - середньої тяжкості та тяжкий злочини та злочин середньої тяжкості, особу винного, а саме:

- за місцем проживання характеризується як особа, стосовно якої скарг до ЖЕКу не надходило (а.п.124);

- раніше судимий. Останній раз 05.07.2012 Деснянським районним судом м. Києва за ст.ст. 185 ч.2, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Зі змісту вироку вбачається, що обвинуваченим ОСОБА_1, були вчинені умисні злочини проти власності, де одним із потерпілих є його батько. Звільнений 27.11.2013 по відбуттю строку покарання. Судимості не зняті та непогашені у встановленому законом порядку (а.п.116-117, 118-119);

- не перебуває на обліку у лікаря - психіатра Київської міської психоневрологічної лікарні №2 (а.п.126) ;

- перебуває під наркологічним диспансерно - динамічним наглядом в Київській міській наркологічній клінічній лікарні «СОЦІОТЕРАПІЯ» з 11.06.2009 з діагнозом розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів, відповідно до довідки № 355349 від 01.12.2015 (а.п.125);

- має неповнолітню дитину - сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.п.128).

Під час судового розгляду обвинувачений неодноразово повідомляв суд про обставину, яка характеризує його особу, це вживання наркотичних засобів. Однак, згідно його показань, він не має коштів на лікування і його родичі йому не можуть допомогти.

Обставинами, які пом'якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття, яке встановлено під час судового розгляду кримінального провадження та добровільне відшкодування завданого збитку, а саме повернення телевізора за епізодом по ст. 186 ч.2 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, під час судового розгляду не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень - злочинів, особи винного, обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, думку потерпілоїОСОБА_3, яка просить суворо покарати обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_1, раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, належних висновків для себе не зробив та вчинив нові умисні злочини, а тому беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією частини статті за більш суворий злочин, за який кваліфіковано його діяння із застосуванням положень ст. 70 ч.1 КК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не пред'являвся, тому суд роз'яснює потерпілій ОСОБА_3, що вона, як особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному проваджені, відповідно до вимог ст.128 ч.7 КПК України, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Речові докази в кримінальному провадженні №12015100030014137 від 28.11.2015, згідно постанови прокурора прокуратури Деснянського району м. Києва Кенюка А.В. від 29.11.2015, по епізоду за ст. 185 ч.3 КК України, а саме: 13 жестяних банок напою «Кока-Кола», об'ємом 330 мл. кожна; 12 жестяних банок напою «Спрайт», об'ємом 330 мл. кожна; 9 жестяних банок напою «Фанта з апельсиновим соком», об'ємом 330 мл. кожна; 5 пластикових пляшок напою «Фанта з апельсином», об'ємом 500 мл. кожна; 3 пластикові пляшки напою «Кока-Кола», об'ємом 500 мл. кожна - повернуто на зберігання потерпілій ОСОБА_2 (а.п. 80,81).

Долю вказаних речових доказів, відповідно до положень ст.100 КПК України, суд не вирішує, оскільки за ст.185 ч.3 КК України суд виправдав обвинуваченого ОСОБА_1

Суд, згідно ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів по епізодам за ст.ст. 186 ч.2, 185 ч.2 КК України, та проведення експертиз в сумі 1 055 грн. 52 коп.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує наступне.

Так, під час досудового розслідування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту (а.п. 9, 24-26).

Ухвалою суду від 15.04.2016 вказаний запобіжний захід був продовжений до 16.06.2016 (а.п.32-34).

Клопотань про продовження строку дії запобіжного заходу під час судового розгляду до суду не надходило.

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує обвинуваченому, суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 ч.1 п.п.1,5 КПК України і враховуючи норми ст.178 КПК України вважає за необхідне застосувати стосовно обвинуваченого запобіжний західу виді домашнього арешту у певний період доби з покладанням обов'язків.

Нормою ст. 181 ч.2 КПК України передбачено, що домашній арешт може бути застосований, до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, ст. 65 КК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 185 ч.2 КК України, та призначити йому покарання:

-за ст. 186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки;

-за ст. 185 ч. 2 КК України у виді позбавлення воля на строк один рік.

Згідно ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку у виконання.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та по суду виправдати за недоведеністю складу даного кримінального правопорушення - злочину в його діях.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта в сумі 1 055 (одна тисяча п'ятдесят п'ять) грн. 52 коп.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашного арешту у певний період доби.

Заборонити ОСОБА_1 відлучатися з квартири АДРЕСА_1 з 22:00 години до 06:00 години.

Строк дії запобіжного заходу - набрання вироком законної сили.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: І.М. Татаурова