Ухвала суду № 58947629, 14.07.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1620/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4секретарОСОБА_5

за участю:

позивача ОСОБА_6

представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 26 травня 2011 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір банківського вкладу (депозит) «Копілка», строком на 12 місяців в гривнях, відповідно до якого позивачка внесла депозит банку на суму 20000 грн. терміном до 26.05.2011 року.

Позивач вказує, що порушуючи вимоги чинного ЦК України, умови договору, банк після закінчення терміну його дії, не виконав свої зобов'язання і не повернув їй грошові депозитні кошти з виплатою відсотків.

ОСОБА_6 неодноразово зверталась до відповідача в усній формі з проханнями виплатити належні їй кошти, але відповідач на заяви не відреагував.

Тому позивач просить суд стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на її користь депозитні кошти в сумі 20 000 грн., 11 000 грн. відсотків та 3% річних від простроченої суми в розмірі 1800 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 березня 2016 року позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивачки вказану суму. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За положеннями ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Встановлено, що 26.05.2011 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір вкладу (депозит) «Копілка» № SAMDN27000716820828 строком на 12 місяців в гривнях (а.с. 7).

Відповідно до договору позивачка внесла депозит на суму 20000 грн. терміном до 26.05.2012 року, що підтверджується квитанцією № 11 від 26.05.2011 року (а.с. 7).

Відповідно до вищевказаного договору Банк за час користування коштами вкладу протягом вказаного строку нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 13,75 % річних.

Пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно із п. 2.1. Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами дотримана письмова форма банківського вкладу, що підтверджується: фотокопією договору вкладу (депозиту) «Копілка» № SAMDN27000716820828 від 26.05.2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Приватбанк», належна копія якого предявлена позивачем в судовому засіданні; фотокопією квитанції про внесення позивачем на депозит коштів в сумі 20000 грн., належна квитанція предявлена позивачем в судовому засіданні та наявною у позивача електронною ощадною книжкою. Під час розгляду апеляційної скарги представник позивача погодилася з дотриманням письмової форми даного банківського вкладу.

Даний висновок колегії суддів узгоджується з висновками Верховного Суду України викладеними при розгляді справ №6-96цс14 від 02.07.2014 року, №6-118цс14 від 29.10.2014 року, №6-127цс16 від 06.07.2016 року.

Згідно вимог ст. 1060 ч. 2 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Крім того, згідно вимог ч. 4 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад (депозит), застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до положень ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку також підлягає розриванню за заявою клієнта у будь-який час.

Однак, на порушення вимог вказаного чинного законодавства та взятих на себе умовами зазначеного договору зобов'язання повернути вкладнику внесені ним грошові кошти, відповідач вказані кошти позивачці не повернув.

Посилання представника ПАТ КБ «Приватбанк» на неможливість виконання договору банківського вкладу через конфіскацію окупаційною владою в Криму майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк»», є безпідставним.

Відповідно до ст.ст. 91, 92, 95, 96 ЦК України, тільки юридична особа є учасником правовідносин, а не філія чи представництво, і вона самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Учасником договорів банківського вкладу з ОСОБА_6 є саме ПАТ КБ «Приватбанк», а не Філія «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк»», і саме воно брало на себе зобов'язання по виконанню договорів. Договори банківського вкладу позивачки не містять вказівок на те, що при закритті Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк» позивач ОСОБА_6 втрачає право на повернення своїх коштів.

Також, в договорах відсутня вказівка на обов'язкове місце виконання договорів, зокрема: у тому відділенні, в якому вони укладалися, а тому відсутні підстави вважати, що при конфіскації майнового комплексу філії банку умови договорів банківського вкладу можуть порушуватись.

Крім того, відсутність у банка договорів на паперових носіях, платіжних документів, доступу до кас і готівки Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк»», не звільняє від виконання зобов'язань юридичної особи за тим оригіналом договору, платіжного документа, які надала позивачка і які не спростовані відповідачем.

На вимогу ОСОБА_6 повернути банківський строковий вклад, відповідно до умов договору № SAMDN27000716820828 від 26.05.2011 року, кошти Банком не повернуто, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача суми вкладу в розмірі 20000 грн. та процентів в розмірі 11000 грн., що передбачено договором (13,75% річних).

Щодо нарахування процентів за договором в розмірі 13,75% річних, колегія суддів виходить з того, що відповідно до п.5 договору « в случае, если по окончании срока вклада, клиент не заявил банку об отказе от продления срока, вклад автоматически считается продленным еще на один срок, указанный в п.1 (12 месяцев) данного договора. Срок вклада продлевается не однократно без явки клиента в банк. При этом исчисление нового срока вклада и нового минимального срока вклада начинается со дня, следующего за датой окончания предыдущего срока вклада. При продлении срока вклада расчет процентов на каждый новый срок вклада осуществляется по процентной ставке, действующей в банке для продлеваемых депозитных вкладов данного наименования и срока на день окончания предыдущего срока вклада, без заключения дополнительных соглашений к данному договору. Проценты за очередной срок вклада начисляются на суму вклада. Следующее продление срока вклада осуществляется в таком же порядке».

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до офіційної інформації, розміщеної в інтернеті на сайті відповідача процентна ставка по вкладу «Копілка», станом на час розгляду справи, становить розмір 16% річних.

Колегія суддів приходить до переконання, що в даному випадку не проводиться нарахування процентів у відповідності до ч.2 ст.1070 ЦК України - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу, оскільки розмір процентів (13,75% річних) зазначено в самому договорі і останній автоматично продовжується і до даного часу.

Судом першої інстанції вірно застосовано до спірних правовідносин ст..625 ЦК України щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми, що складає 1800 грн. та у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України вирішено питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неможливість повернути кошти, так як відокремлений підрозділ ПАТ КБ «Приватбанк» на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність, оскільки після окупації АРК та міста Севастополя, виконання зобов'язань за укладеними ПАТ КБ «Приватбанк» в Криму договорами депозитного вкладу, окупаційною владою покладено на Автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників» за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополь. Стороною укладеного 26 травня 2011 року договору є саме ПАТ КБ «Приватбанк», тому, як зазначалося вище, припинення діяльності відокремлених структурних підрозділів банку не може бути підставою для звільнення від виконання зобов'язань, визначених вказаним договором.

За змістом ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, актами цивільного законодавства є ЦК України та інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта викладені в апеляційній скарзі на те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів підтвердження укладення договорів банківського вкладу, оскільки при розгляді апеляційної скарги представник відповідача погодився з тим, що при укладені договору дотримана його письмова форма про що зазначено вище.

Так, в матеріалах справи міститься фотокопія ( в судовому засіданні предявлена належно завірена квитанція) квитанції № 11 від 26.05.2011 року про одержання банком від ОСОБА_6 20000 грн. з призначенням платежу: «до вкладу договор № SAMDN27000716820828». Крім того, відповідачем направлено позивачці лист № 20.1.0.0.0/7-20151110/2344 від 16.11.2015 року, в якому зазначено про неможливість Банку виплатити позивачці депозитний вклад за договором № SAMDN27000716820828 (а.с. 8). Таким чином, відповідачем визнано факт укладення вказаного договору з ОСОБА_6

Заперечуючи проти позову, представником ПАТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження того, що з ОСОБА_6 будь-які договори не укладалися, позивачка коштів на рахунки в банку не вносила.

Колегія суддів також враховує, що у своєму запереченні від 22 березня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» на відсутність договірних відносин з позивачем не посилалося, а лише зазначило про припинення діяльності відповідних відокремлених підрозділів ПАТ КБ «Приватбанк» у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Доводи апеляційної скарги не впливають на вирішення справи та були предметом розгляду у суді першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :