Рішення № 58947370, 11.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/2711/15 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/783/1557/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. А.

Категорія:39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого - судді Гірник Т.А.

суддів Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Симець В.І.

з участю представника позивача ОСОБА_2- ОСОБА_3Б ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, з участю третьої особи Другої ОСОБА_7 державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, визнання права на спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом та просила встановити юридичний факт родинних відносин, а саме, що є дочкою ОСОБА_8 - двоюрідного брата спадкодавця ОСОБА_9, що померла 07.02.2014 року та визначити її додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини по смерті спадкодавця та визнати право на спадкування.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивача. Вважає його незаконним, ухваленим з неповним зясуванням обставин справи, що мають значення для справи та неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, висновки суду невідповідними обставинам справи.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог повністю.

Мотивує тим, що 07.02.2014 року померла ОСОБА_9. Позивач по справі є родичкою, а саме донькою її двоюрідного брата ОСОБА_10, що безумовно прослідковується із наданих суду архівних довідок. Строк на подачу заяви про прийняття спадщини пропустила з поважної причини, оскільки з серпня 2013 року по грудень 2014 року перебувала за кордоном, а тому не мала змоги протягом визначеного законом строку подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після смерті тітки і зробила це по прибутті з-за кордону 04.03.2014 року, про що надала суду докази. Просить визнати додатковий строк для вчинення такої дії протягом одного місяця з часу набрання рішенням чинності.

Зазначає, що ОСОБА_2 будучи дочкою двоюрідного брата померлої, належить до родичів п»ятого ступеня споріднення, а відтак належить до п»ятої черги спадкоємців, тому просить визнати за нею право на спадкування майна спадкодавця. Оскільки доказами родинних відносин із спадкодавцем є архівні дані, що базуються на метричних книгах грекокатолицької парафії м. Яворова, а не відповідні свідоцтва про народження, одруження та копії актових записів, то звернулась до суду у порядку позовного провадження по причині винесення судом 27 травня 2014 року рішення про встановлення факту спільного проживання відповідача ОСОБА_5 з ОСОБА_9 з грудня 2007 року до часу її смерті, з яким категорично не може погодитись, як незаконним, оскільки ОСОБА_5 не був членом сім»ї спадкодавця, жив у сусідній квартирі будинку, про що має достатньо доказів. Однак на підставі цього рішення у ОСОБА_5 виникло право на спадкове майно як спадкоємця четвертої черги. ОСОБА_10 того свої права на спадкове майно заявляє інший відповідач, який доводив свої родинні стосунки із спадкодавцем по лінії батька спадкодавця - ОСОБА_11, в той час, коли позивач доводить родинні стосунки по лінії свого батька та по лінії матері спадкодавця. Тому така вимога заявлена у порядку позовного провадження та заявлено про визнання права на спадкування по смерті зазначеного спадкодавця. Вважає що на підставі наданих суду письмових доказів, які є належними та допустимими є всі підстави для встановлення зазначеного юридичного факту, тому відмова у позові є незаконна.

При розгляді справи в апеляційній інстанції представник довірительки доводи такої підтримали.

Відповідач ОСОБА_5 будучи особисто присутнім в судових засіданнях суду апеляційної інстанції 28.03.2016 року, 25.04.2016 року заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Аналогічну позицію висловлено його представником ОСОБА_12 у цих же судових засіданнях суду апеляційної інстанції. Зазначені особи після оголошення перерви у судове засідання 11.07.2016 року не з»явились. ОСОБА_5 в день призначений для продовження розгляду справи -11.07.2016 року подав клопотання про відкладення справи по причині перебування у відпустці з 08.07.2016 року його представника ОСОБА_12, причини своєї неявки не повідомив, тому таку слід визнати без поважної причини. Щодо неявки представника означеного відповідача, то при визначенні дати судового засідання 11.07.2016 року у судовому засіданні 25.04. 2016 року за участі відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_12, суд апеляційної інстанції погодив у тому числі з останніми дату наступного судового засідання 11.07.2016 року і особи ствердили про можливість участі в такому з врахуванням термінів спланованих відпусток. ОСОБА_10 того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 та його представник висловили своє ставлення до апеляційної скарги і не вважали за необхідне оголошувати перерву для отримання апеляційним судом матеріалів цивільної справи, витребуваної апеляційним судом 29.03.2016 року за заявою відповідача ОСОБА_6 про встановлення юридичного факту, оскільки вважали, що огляд матеріалів цієї справи при вирішення апеляційної скарги позивача немає значення для прийняття рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги. ОСОБА_10 того, з врахуванням матеріалів цієї справи, колегія суддів переконалась, що такі дійсно не спростовують та не підтверджують обґрунтованість апеляційної скарги представника позивача у даній справі, тому не враховуються судом апеляційної інстанції.

Нові докази судом апеляційної інстанції не досліджуються, зазначені особи висловили своє ставлення до апеляційної скарги, тому їх неявка не є перешкодою для завершення розгляду справи.

Крім цього суд враховує положення ч.1 ст. 303 -1 ЦПК України.

Інші учасники не з»явились повторно, тому колегія суддів вважає за можливе продовжувати розгляд справи у відсутності учасників, які не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, витребуваної судом апеляційної інстанції матеріали справи за заявою ОСОБА_5 про встановлення юридичного факту за № 461/4039/14ц, справи № 461/144/15 за позовом ОСОБА_6, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає, виходячи з таких мотивів.

Матеріалами справи встановлено, що 06.03.2015 року ОСОБА_2Є звернулась до суду з зазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_5, оскільки рішенням 27.05.2014 року фактично визнано особу спадкоємцем четвертої черги за законом - встановлено юридичний факт проживання його із спадкодавцем однією сім»єю та до ОСОБА_6, оскільки останній вважав себе родичем спадкодавця по лінії батька спадкодавця та спадкоємцем четвертої черги про що заявляв відповідні вимоги до суду.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 березня 2015 року ( суддя Романюк В.Ф.) позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків - сплати судового збору. Ухвалою 30 березня 2015 року відкрито провадження у справі цим же суддею та призначено судовий розгляд на 15 квітня 2015 року на 16-30 год., за участі представника позивача в якому вказане судове засідання відкладено, згідно ухвали судового засідання визнано обов»язковою явку позивача на 27.04.2015 року на 15 годин. В цей день судом з посиланням на ст. 126 ЦПК України постановлено ухвалу про передачу справи судді Галицького районного суду м. Львова - Государському А.В. для вирішення питання про об»єднання в одне провадження із цивільною справою №461/10444/ 14-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин та визнання права на спадкування. /а.с. 26, 39, 68, 69 том. 1/. Згідно копії ухвали від 04.06.2015 року Галицького районного суду м. Львова під головуванням судді Государського А.В. у справі №461/10444/14 ц. за позовом ОСОБА_6 - відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про об»єдання вказаних позовних вимог і згідно даних журналу судового засідання від 26.06.2015 року, слухання даної справи знову проводилось під головуванням судді Романюка В.Ф. та у подальшому постановлено оскаржуване судове рішення. /а.с. 101,116 том.1/

Відмовляючи у задоволення позову позивача, суд мотивував своє рішення наступними мотивами.

Судом встановлено, що 07.02.2014 року померла ОСОБА_9. Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме квартира № 12 по вул. Ярослава Мудрого у Львові буд. 12, що складається з 3-х кімнат житловою площею 53, 7 м кв, загальна площа квартири 70, 9 м кв. / а.с. 80 та 84 зв. том. 1/. Спадщина відкрилась за законом, оскільки спадкодавець заповіту не склала, що убачається з копії матеріалів спадкової справи (а.с. 76- 96 том. 1)

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 вважає, що є родичкою спадкодавця ОСОБА_9, а саме донькою її двоюрідного брата ОСОБА_10, відтак є спадкоємцем п»ятої черги. Однак, пропустила з поважної причини встановлений законом строк на подання заяви про прийняття спадщини по причині зазначеній у позові. Просить такий визнати протягом місяця з часу набрання рішенням чинності. Визнати право на спадкування майна ОСОБА_9 як спадкоємця п»ятої черги.

Відмову у позові суд першої інстанції мотивував встановленням даних про смерть спадкодавця, доказами про спадкове майно, на яке відрилась спадщина та не доведеністю вимог про встановлення факту родинних відносин позивача із спадкодавцем, недоведеністю вимог про пропущення строку на подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, а відтак виникненням у неї права на спадкування як спадкоємця п»ятої черги та обґрунтовував своє рішення наступними мотивами.

Відмовляючи у задоволенні вимог про встановлення юридичного факту, суд врахував, що згідно п.4.2. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296 від 22.02.2012 року, доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Отже, вважав, що позивачем не надано суду жодного доказу її родинних відносин з спадкодавцем, в розумінні зазначеного вище Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року /далі Порядок/, і що такі докази в матеріалах справи відсутні, що вказує на безпідставність твердження про її родинний зв»язок із спадкодавцем.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до переконання, що позовна вимоги в цій частині не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив родинні відносини із спадкодавцем.

Відмовляючи в позові в означеній частині, суд не врахував, що зазначеним вище Порядком регламентовано процедуру вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і посилання суду виключно на визначені цим Порядком умови вчинення нотаріальних дій при встановленні обставин наявності родинного зв»зку між особою спадкоємця із спадкодавцем є помилковими. Такі є обов»язковими для нотаріуса і не обмежують положення ст. ст. 57, 58, 62, 63, 64, 65 ЦПК України, якими повинен керуватися суд при вирішенні справи. За наявності документів про родинні стосунки із спадкодавцем, визначених Порядком, у позивача не було б підстав для звернення до суду з вимогами про встановлення факту родинних відносин з посиланням на докази таких родинних зв»язків, які нею долучено до позову і які не передбачені зазначеним вище Порядком і які нотаріус не вправі був врахувати при вирішенні питання щодо можливості вчинення нотаріальної дії.

Відсутність визначених Порядком доказів родинних зв»язків із спадкоємцем і наявність інших доказів, які відповідають положенням ЦПК України надає право позивачу для звернення до суду з вимогами про встановлення юридичного факту родинних відносин з метою реалізації інших прав, про що зазначено у позові.

До родичів п»ятого ступеня споріднення належать діти двоюрідних братів та сестер спадкодавця, діти його двоюрідного діда та баби, діти його двоюрідних племінників і племінниць, діти двоюрідних онуків та онучок спадкодавця.

Заявляючи вимоги про встановлення юридичного факту родинних відноси, позивач посилалась на те, що є дочкою ОСОБА_10, про що надала суду копію свого свідоцтва про народження, за яким убачається, що ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою ОСОБА_14 та ОСОБА_10 / а.с. 134 том. 1/ та копію свого паспорта, за даними якого 25 вересня 1982 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_15 та копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, за даними якого ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, 25 вересня 1982 року у відділі державної Реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції у Львівській області уклала шлюб з ОСОБА_15, після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_15 / а.с. 13- 16 том . 1 /

Даний шлюб розірвано 20.12.2002 року, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу - із залишення прізвища дружині ОСОБА_15, про що до справи долучено копію означеного свідоцтва / а.с. 17 том. 1/.

Згідно таких доказів безспірно убачається, що позивач ОСОБА_15 ( дошлюбне ОСОБА_13 )ОСОБА_16 є дочкою ОСОБА_10.

За даними наданого суду апеляційної інстанції копії повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_10 убачається, що особа померла у віці 26 років - 22 квітня 1963 року /а.с. 19 том. 2 /, що відповідно спростовує мотиви письмових заперечень відповідача на апеляційну скаргу про те, що двоюрідним братом спадкодавця ОСОБА_8 не реалізовані свої спадкові права, як на додаткові підстави відсутності таких прав у позивача.

Позивач заявляючи про встановлення юридичного факту родинних відносин мотивувала вимоги в цій частині тим, що її батько ОСОБА_10 був двоюрідним братом спадкодавця ОСОБА_9, оскільки батько ОСОБА_10 /дід позивачки / ОСОБА_17 та мати спадкодавця ОСОБА_9 - ОСОБА_17 / ОСОБА_18 / ОСОБА_3 - були рідними братом та сестрою, оскільки обоє народжені від одних і тих же батьків, а саме ОСОБА_19 та ОСОБА_18. У випадку доведеності такої лінії спорідненості вимоги позивача про те, що є дочкою двоюрідного брата спадкодавця є підставні.

На підтвердження цих обставин посилалась на архівні дані у формі наданих суду копій архівних довідок, які долучено до справи і з яких убачається наступне.

Та обставина, що батько позивачки - ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_3 був сином ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджена наступними доказами.

За даними копії свідоцтва про смерть ОСОБА_20 /батька позивачки/, що надане суду апеляційної інстанції особа померла 22 квітня 1963 року у віці 26 років /а.с. 19 том. 2/.

Враховуючи такі дані про вік особи на час смерті ОСОБА_21 народжений саме 1937 року.

За даними Архівної довідки Центрального Державного історичного архіву України від 20.03.2015 року за № 01-17/94 - у документах фонду 618 «римо-католицька митрополича консисторія, м. Львів» у метричній книзі римо католицької парафії м. Яворів Львівського воєводства з записами про народження за 1912- 1938 роки виявлено запис про народження за 1937 рік під №13: ОСОБА_21, народжений 26 червня 1937 року. Батько - ОСОБА_17, селянин, син ОСОБА_22 та ОСОБА_23, дівоче ОСОБА_18, народжений 02.01.1906 року.

ОСОБА_24, дочка ОСОБА_25 та Розалії, дівоче Таранько. Батьки одружилися у 1930 році. /а.с. 58 том. 1/.

Зазначені дані містять інформацію, котра дає підстави для висновку, що ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_5 батько позивачки дійсно був сином ОСОБА_17, а останній був сином ОСОБА_19 та ОСОБА_18, дівоче ОСОБА_18.

У випадку наявності доказів, що спадкодавець ОСОБА_9, яка походить від батьків ОСОБА_11 та ОСОБА_19 /ОСОБА_18 / ОСОБА_3 і, що ОСОБА_19 / ОСОБА_18 / ОСОБА_3 була дочкою тих же осіб ОСОБА_19 та ОСОБА_26, є підстави для висновку, що спадкодавець була дочкою рідної сестри її діда ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_6, отже при доведеності походження ОСОБА_27 - матері спадкодавця та ОСОБА_17 діда позивачки від одних і тих же батьків, або походження від одного з них, вказані особи були рідними сестрою та братом.

Оцінюючи надані позивачем докази в цій частині вимог суд першої інстанції не врахував про походження спадкодавця ОСОБА_9 Михайлівани від матері (ОСОБА_18 ) ОСОБА_27.

У розпорядження суду першої інстанції надано відповідні докази, які суд вважав недостатніми для підтвердження таких обставин родинних звязків позивачка зі спадкодавцем.

Однак в Архівній довідці Центрального Державного історичного архіву України від 04.08.2014 року № Н- 23/2 зазначено, що у документах архіву, фонд 201 «Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів» у метричній книзі греко-католицької парафії церкви св. Юра у м. Львові виявлено запис про народження під № 207 за 1940 рік: ОСОБА_9, народжена 16 вересня, хрещена 6 жовтня 1940 року. Батько: ОСОБА_11, син ОСОБА_28 та ОСОБА_29, дівоче Велбрна. Мати: ОСОБА_27, дочка ОСОБА_19 та Парскеви, дівоче ОСОБА_18, родом з м. Яворова. /а.с. 10 том. 1/

Враховуючи дані свідоцтва про смерть, ОСОБА_9 на час смерті 07.02. 2014 року мала повних 73 роки, а також її прізвище ОСОБА_9 і по батькові - Михайлівна, які узгоджуються з наведеними вище даними про її батька, а також дані довідки про одруження 17.07.1938 року ОСОБА_11 з ОСОБА_19 /ОСОБА_18 /ОСОБА_27 / дають підстави для висновку, що спадкодавець була дочкою зазначених осіб. /а.с. 78 зв./

Про походження ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_3 від ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_7 - сина ОСОБА_22 та ОСОБА_23, дівоче ОСОБА_18 підтверджено зазначеною вище архівною довідкою від 20.03.2015 року № 01.-17 /94 , зміст якої наведено вище /а.с. 58 том. 1/ . В цій же довідці зазначено, що ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_7 є сином ОСОБА_22 та ОСОБА_23, дівоче прізвище ОСОБА_18. Тобто осіб, дані про прізвища, імен і дошлюбного прізвища дружини є однакові як у архівних документах, що стосуються батьків ОСОБА_27 так і ОСОБА_17.

Походження матері спадкодавця - ОСОБА_17 /ОСОБА_18 / ОСОБА_27/ / від ОСОБА_19 та ОСОБА_18 підтверджено наступними доказами.

За даними Архівної довідки Центрального Державного історичного архіву від 18.08.2014 року за № К-144 - у фонді 201 «Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів» у метричній книзі креко-католицької парафії міста Яворова Перемишлянського повіту із записами про народження за 1990 1911 роки, виявлено таку інформацію під актовим номером 91 запис про народження ОСОБА_27, народилася 1909 року у місті Яворові батько ОСОБА_19, син ОСОБА_30 і ОСОБА_29, мати ОСОБА_23, донька ОСОБА_31 і ОСОБА_32 /а.с. 54 том. 1/.

За даними цієї довідки та Архівної довідки, зміст якої наведено вище за №1-17/94 від 20.03.2015 року, яка підтверджує, у метричній книзі римо католицької парафії м. Яворів Львівського воєводства з записами про народження за 1912- 1938 роки виявлено запис про народження за 1937 рік під № 13: ОСОБА_21, народжений 26 червня 1937 року. Батько - ОСОБА_17, селянин, син ОСОБА_22 та ОСОБА_23, дівоче ОСОБА_31, народжений 02.01.1906 року. ОСОБА_24, дочка ОСОБА_25 та Розалії, дівоче Таранько. Батьки одружилися у 1930 році /а.с. 58 том. 1/.

За таких обставин, той факт, що подружжя ОСОБА_19 та ОСОБА_18, дошлюбне прізвище якої ОСОБА_31 значаться за даними архівних документів батьками ОСОБА_17 діда позивачки по лінії її батька - ОСОБА_10 та батьками ОСОБА_27 матері спадкодавця ОСОБА_9 є доведеним належними доказами, а відтак аналіз цих даних, які базуються виключно на архівних документах дає підстави для висновку про існування родинних зв»язків позивача та спадкодавця, а саме, що позивач є дочкою ОСОБА_33, який був двоюрідним братом спадкодавця ОСОБА_9.

Посилання представників відповідача ОСОБА_5 на певні дані архівних документів, які на їх думку спростовують мотиви позову в цій частині і погодження з такою позицією суду першої інстанції є необґрунтовані.

Суд вважав недоведеним вимоги позивача в цій частині, оскільки за даними довідки від 24.02.2015 року № 01 -17 /54 Центрального Державного історичного архіву України, що на а.с.12 том. 1, де зазначено дані з посиланням на документи фонду 201 «Греко-католицької митрополичої консисторії у метричній книзі греко-католицької парафії м. Яворів з записами про народження за 1883 1911 роки про народження в яких виявлено дані про народження ОСОБА_34, 15.09. ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_35 8.03.19090 року народження, ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_35 ІНФОРМАЦІЯ_10, що померла 16.12.1911 року, батьками яких вказано ОСОБА_19 , селянина, сина ОСОБА_30 та ОСОБА_29 та матері ОСОБА_23, дочки ОСОБА_37 та ОСОБА_35 дівоче ОСОБА_32 та посилання на документи фонду № 618 цієї ж консисторії за період 1895- 1912 роки в якій наявні були дані про народження ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_7 від батьків ОСОБА_19, селянина сина ОСОБА_30 та матері ОСОБА_29 дівоче ОСОБА_38 - не може спростувати факту родинних відносин як рідного брата та сестри ОСОБА_27 та ОСОБА_17, оскільки у цій же довідці матір»ю цих осіб зазначено одну і ту саму особу, оскільки дані про неї абсолютно однакові і зазначено мати ОСОБА_36, народженої 11.10.1009 року ОСОБА_18, дочка ОСОБА_37 та ОСОБА_32 дівоче ОСОБА_32 та дані поро матір ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_11 також ОСОБА_18, дочка ОСОБА_37 та ОСОБА_32, дівоче ОСОБА_32. Тобто дані про матір матері спадкодавця та матір діда позивачки є абсолютно однакові. Розбіжність лише у прізвищі, яке вказано щодо матері ОСОБА_19 чоловіка ОСОБА_18 - ОСОБА_39 та ОСОБА_38 не спростовують походження ОСОБА_27 та ОСОБА_17 від одних батьків.

Тому посилання суду про те, що дані цієї довідки в частині розбіжностей у зазначені даних про дошлюбні прізвища дружини ОСОБА_40 сином якого значиться ОСОБА_19 не свідчить про те, що мова іде про різних осіб з врахуванням інших даних цієї довідки, зокрема однакових даних про батька особи та інше, про що зазначено вище. Тому мотиви суду про те, що батьком ОСОБА_19 Перрунелі в цій довідці від 24.02.2015 року № 01-ё17/54 зазначено ОСОБА_19 сина ОСОБА_30 та ОСОБА_29 дівоче ОСОБА_29, а батьком ОСОБА_17 є ОСОБА_19 син ОСОБА_30 та ОСОБА_29, дівоче ОСОБА_38, свідчить про недоведеність вимог позивачки в частині родинних зв»язків із спадкодавцем є безпідставними.

З архівних довідок також убачається зазначення подвійних прізвищ осіб жіночої статі, як по лінії батька так і по лінії матері, що безперечно могло породити дані про зазначення різного дошлюбного прізвища однієї і тієї особи в даному випадку особи як ОСОБА_38 так і ОСОБА_39.

ОСОБА_19 того, у всіх довідках, які проаналізовані судом наявні однакові дані про подружжя ОСОБА_19 та ОСОБА_18 походження від яких намагається довести суд позивач як батьків як ОСОБА_19 /ОСОБА_18 (ОСОБА_27 ) матері спадкодавця та ОСОБА_17 діда позивачки і такі дані є однаковими і розбіжностей в цій частині такі довідки не містять.

ОСОБА_17 того, вказані вище в архівних документах дати про народження осіб, одруження, місце народження осіб, віросповідання про що вказано вище, дають підстави для висновку про доведеність вимог позову у цій частині.

Позиція суду першої інстанції про доведеність вимог позивачки у випадку надання нею відповідних свідоцтв про народження ОСОБА_19 та свідоцтва про укладення його шлюбу, з врахуванням дати народження та одруження цих осіб, а також з врахуванням загальновідомих обставин про те, що у зазначені періоди часу такі документи, як свідоцтво про народження та свідоцтво про шлюб видавались не на всій території України, з висновками суду першої інстанції погодитись не можна. Дані про народження, хрещення, одруження у сільських місцевостях зазначались здебільшого у церковних книгах.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при перевірці обставин наявності права ОСОБА_2 на оскарження рішення суду від 27.05. 2014 року /справа № 461 /4039/14 ц, що витребувана судом апеляційної інстанції і яким встановлено юридичний факт спільного проживання ОСОБА_5 однією сім»єю із спадкодавцем з 2007 року, - суд апеляційної інстанції закриваючи апеляційне провадження ухвалою від 20.04.2015 року виходив з того, що архівні довідки, на які посилалась апелянт не є витягами з актових записів про народження або укладення шлюбу чи витягами з державних реєстрів актів цивільного стану про шлюб чи народження, а лише витягами з церковних книг і лише звернуто увагу на дані у довідках про матерів ОСОБА_19 як ОСОБА_29 і ОСОБА_38 без аналізу інших архівних документів, оскільки такі не є витягами з актових записів, тому не аналізувались судом при вирішенні питання щодо порушення прав ОСОБА_2, яка не брала участі у розгляді справи та подала апеляційну скаргу на означене судове рішення, вважаючи, що таким вирішено питання про її права. Тому і в ухвалі від 20.04.2015 року суду апеляційної інстанції про це зазначено і звернуто увагу, що рішення суду про встановлення юридичного факту родинних відносин не приймалось. Тому ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.04.2015 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 / справа 461/4039/14 ц, що витребувана судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині рішення про задоволення вимог.

Що стосується мотивів апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції про відмову у вимогах про визначення додаткового строку на подачу заяви про прийняття спадщини, то в цій частині колегія суддів також не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відмова у позові в цій частині ґрунтується на тому, що не встановлено поважної причини за якої пропущено позивачем строк на подачу заяви про прийняття спадщини. Такі висновки суду першої інстанції з врахуванням відмови у позові про встановлення юридичного факту родинних відносин, по перше, є не послідовними.

ОСОБА_19 того, мотиви рішення суду про відсутність поважної причини, за якої пропущено визначений законом строк на подачу заяви про прийняття спадщини полягають у тому, що згідно листа Другої ОСОБА_7 державної нотаріальної 16.03.2015 р. ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, яка померла 07.02.2014 р. В зв»язку з цим роз»яснено право звернення до суду з відповідним позовом.

Зідно ч.1ст. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, визначений законом строк на подання заяви про прийняття спадщини спливав 08.08.2014 року.

В обгрунтування пропущеного строку на прийняття спадщини, позивач посилалась на те, що в період часу з 27.08.2013 р. по 16.12.2014 р. перебувала в Ізраїлі безперервно, а тому передбачений законом період для подання заяви про прийняття спадщини знаходилася за межами України. Така відсутність викликана роботою.

Вказані обставини підтверджено належними доказами, зокрема копією закордонного паспорта позивача та наданою на вимогу суду першої інстанції інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації від 23.11.2015 року / а.с.5-9, 199 том. 1/.

Згідно змісту п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05. 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як вбачається з Листа вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на положення означених норм суд у своєму рішенні зазначив, що твердження позивача щодо поважності пропуску строку на прийняття спадщини судом до уваги не приймається, оскільки не надано належних доказів, поважності пропущення нею шестимісячного строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті спадкодавця і водночас вважав наведені позивачем приичини необґрунтованими.

З такими висновками суду колегія суддів не може погодитись. На думку колегії суддів, суд мав у розпорядженні достатньо доказів відсутності позивача в Україні упродовж всього часу, визначеного законом для подачі заяви про прийняття спадщини. Суд не врахував, що позивач перебувала в іншій країні, значно віддаленій від території України і не врахував не спростовані мотиви заяви про те, що позивач має там постійну роботу, що підтверджено робочими візами, що безперечно утруднює вибуття за межі цієї держави у бажаний для особи час.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у позивача були поважні причини, які унеможливили вчасне звернення з заявою про прийняття спадщини по смерті спадкодавця, тому в цій частині рішення суду вважає незаконним та таким, що підлягає до скасування з ухваленням у справі нового рішення про задоволення вимоги.

Щодо відмови у позові про визнання права на спадкування, то не погоджуючись з мотивами, за яких суд відмовив у задоволенні вимог в цій частині, скільки такі базувались на відмові у попередніх вимогах, з чим не погодилась судова колегія, тому в цій частині також необхідно ухвалити нове рішення про відмову у позові, однак виходячи з наступних мотивів.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом. 1 ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

В даному випадку судом вирішено про визначення позивачу додаткового стоку - одного місяця на вчинення такої дії як заявлено вимогу і такий обчислюватиметься з наступного дня після вступу рішення в законну силу, тому додатково вирішувати про визнання такого права за позивачем підстав немає.

Якщо з урахуванням мотивів позову розглядати вимогу позивача яка по своїй суті переслідує визнання права на спадкове майно, то враховуючи матеріали спадкової справи заведеної по смерті ОСОБА_9, копія якої надіслана суду першої інстанції, то з такої убачається, що 26.03. 2014 року з заявою про прийняття спадщини звернувся відповідач ОСОБА_5 /а.с. 78 том. 1/ В подальшому останнім надано рішення Галицького районного суду м. Львова від 27.05.2014 року, яким в порядку окремого провадження із зазначенням заінтересованою особою ОСОБА_7 державну нотаріальну контору вирішено про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім»єю ОСОБА_5 з грудня 2007 року до часу відкриття спадщини з ОСОБА_9. /а.с. 88 том. 1/ На даний час таке рішення є чинним і таким, на підставі якого ОСОБА_5 є спадкоємцем четвертої черги / ст. 1264 ЦК /, в той час, коли в силу вимог ст.1265 ЦК позивач з врахуванням встановленого ступеня споріднення входить до числа спадкоємців п»ятої черги спадкування за законом.

За наведених мотивів зазначена вимога не може бути задоволена.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено при невідповідності висновків суду обставинам справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307 , п.3,п. 4 ч.1 ст. 309 , ч.2 ст. 314 ,316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Встановити юридичний факт родинних відносин між ОСОБА_9, що померла 7 лютого 2014 року та ОСОБА_2, а саме, що ОСОБА_2 є донькою двоюрідного брата ОСОБА_9.

Визначити ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, що померла 7 лютого 2014 року протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 з кожного по 133 гривни 98 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді