Ухвала суду № 58946838, 05.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/857/16 Головуючий 1 інст. Демченко І.М.

Справа № 628/3143/15-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії : ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря: Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Купянського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у якій просить в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором № 2001/0707/88-040 від 10.07.2007 року в розмірі 779338,94 грн., яка складається з тіла кредиту 686259,95 грн., заборгованості по відсоткам 93078,99 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлове приміщення № 37-А, загальною площею 165,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська область м. Куп'янськ, пл. Леніна та визнати за ПАТ "Дельта Банк" на нього право власності.

Рішенням Купянського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції ПАТ «Дельта Банк» звернулося з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, звернувши стягнення на предмет іпотеки.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, обґрунтовано виходив з того, що іпотекодержатель своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення зазначеного договору в позасудовому порядку не реалізував, а звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки правильно визнаний судом як не вірний спосіб захисту порушених прав.

Судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Матеріали справи свідчать, що згідно копії наказів № 1 від 03.03.2015 року і № 328 від 02.10.2015 року та рішень № 51 від 02.03.2015 року, № 71 від 08.04.2015 року і№ 181 від 02.10.2015 року у банку-позивачі була запроваджена тимчасова адміністрація, а з 05 жовтня 2015 року - ліквідація, та уповноваженій собі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 передані відповідні повноваження.

10 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступниками якого є Відкрите, а потім і Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2001/0707/88-040, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 48000 доларів США з розрахунку 14% річних за користування кредитом на строк з 10 липня 2007 року по 09 липня 2017 року.

4 листопада 2009 року між ПАТ «Сведбанк» та відповідачем був укладений договір внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору № 2001/0707/88-040 від 10.07.2007 року, яким кредитний договір № 2001/0707/88-040 від 10.07.2007 року був викладений в новій редакції. Сума кредиту, строки повернення та відсоткова ставка не були змінені. Пунктом 3.1.1 даного договору передбачено, що починаючи з 10 грудня 2009 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих, відповідно до п.3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 661,58 доларів США у чітко встановлений термін 10 числа кожного місяця та в день закінч кредитного договору. Сторони досягли згоди, що розмір даного платежу може бути змін банком у зв'язку із змінами процентної ставки згідно п.8.4 цього договору в порядку передбаченому п.3.1.11 даного договору.

Відповідно до п.9.1,9.3 вказаного вище договору, які у подальшому не змінювані випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором і умов договору іпотеки, зазначеного в п.2.1 цього договору, та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п.3.1,3.3 цього договору, банк має вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п.9.2,9.3 цього договору. У випадку невиконання позичальником зазначеної вимоги банку, дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строк, визнач: п.9.2 договору, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом власним вибором банку, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріусу, відповідно чинного законодавства України та умов договору іпотеки чи скористатися іншими в забезпечення виконання зобовязань за цим договором та /або пред'явити позов у відношенні позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають з цього договору, з будь - якого майна позичальника.

01 липня 2011 року між сторонами був укладений договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 2001/0707/88-040 від 10.07.2007 року, яким встановлено строк користування кредитом до 09 липня 2027 року включно та інші зміни, серед яких сторони домовилися, що розмір строкової заборгованості за кредитом, що відображена на позичковому рахунку позичальника складає 33194,66 доларів США, строк користування кредитом встановлений до 09 липня 2027 року включно, а також був змінений до п.3.1.1, який передбачає, починаючи з 10 серпня 2011 року, що позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п.3.2 договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 434,09 доларів США у чітко встановлений термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору. Сторони досягли згоди, що розмір даного платежу може бути змінений банком.

Існування вказаних кредитних зобов'язань сторонам не спростовуються.

На забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та відповідачем було укладено іпотечний договір № б/н від 10 липня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3, як іпотекодавець за іпотечним договором передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 165,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: Харківська область місто Купянськ площа Леніна, який оцінювався сторонами в суму 346531грн.. що за курсом Нацбанку України на день укладення цього договору становило у еквіваленті 68620 доларів США. Вказане нерухоме майно належить іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Управлінням житлово-комунального господарства і капітального будівництва Куп'янського міськвиконкому Харківської області 17.04.2006р. на підставі рішення виконкому Куп'янської міської ради від 04.04.2006р. № 285 (взамін договору купівлі-продажу, посвідченого Куп'янською держнотконторою 04.11.2009р. Право власності на предмет іпотеки підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Куп'янського БТІ Харківської області за № 10414419 від 17.04.2006 року.

01 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», як правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке, у свою чергу, виступало правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та відповідачем був укладений договір внесення змін і доповнень № 1 від 01 липня 2011 року до договору іпотеки, згідно якого сума наданого кредиту тепер визначалася в розмірі 33194,66 доларів США з терміном повернення до 09 липня 2027 року включно, та сторони досягли згоди щодо оцінки предмету іпотеки на суму 471924,64 грн., що у еквіваленті складало 59200 доларів США.

Позичальник умови вказаного вище кредитного договору належним чином не виконувала, про що як вказує позивач, вона повідомлялась в тому числі й шляхом направлення 28.08.2015 року у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» листа-вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки, яка направлялась на адресу відповідачки, що підтверджується копіями реєстрів і квитанцій.

Оскільки зобов'язання не виконувались відповідачем належним чином, у зв'язку з чим станом на 28.07.2015 року за останньою наявна заборгованість у сумі 35324,5 доларів США, згідно курсу НБУ /100 доларів США - 2206,2278 грн./ складає 779338,94 грн., з яких: тіло кредиту - 31105,58 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 686259,95 грн., з них прострочена - 911,28 доларів США=20104,91 грн.; відсотки - 4218,92 доларів США, що еквівалентно - грн., з них прострочені 4007,56 доларів США=88415,9 грн.; комісія 0,00 доларів США/грн., пеня - 0,00 доларів СПІА/грн. (а.с.29). Згідно наданого банком станом на 26.10.2015 року розрахунку заборгованості по кредиту, останні платежі відповідачем були здійснені по кредиту станом на серпень місяць 2015 року, по відсоткам - у вересні 2015 року, що свідчить про продовження виконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань після подання даного позову до суду. Наявність заборгованості по кредиту сторонами не оспорюється.

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який був нотаріально посвідчений, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги як існуючі так і майбутні як наявні так і умовні за кредитними та забезпечувальними зборами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Пункт 2 акту приймання-передачі права вимог до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року передбачає, що згідно п.2.3 договору продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, які перелічені у додатку (який містить перелік договорів) до цього акту, що посвідчує факт здійснення відступлення. Розмір вимоги до ОСОБА_3 у документах не вказаний.

Згідно умов договору іпотеки та договору про внесення змін і доповнень №1 сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки як у судовому порядку так і шляхом позасудового врегулювання. Положенням договору іпотеки передбачено, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку", отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку встановленому Законом України "Про іпотеку".

Так, відповідно п. п. 12.3.1, 12.4 зазначеного вище договору про внесення змін і доповнень №1 до договору іпотеки, сторони домовились, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється згідно ст. 37 Закону України "Про іпотеку" на підставі застереження: задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності. Передбачено наступні способи звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку», укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки від імені іпотекодержателя у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Пункт 11 Договору іпотеки передбачає, що при неналежному виконанні умов основного зобов'язання, допущенні прострочки та комісій іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки, при цьому надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень зобов'язань, у не менше ніж 30-денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання даної вимоги. Якщо протягом цього строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель може здійснити таке звернення відповідно до умов цього договору.

Інших правил або застережень про можливість набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки вказані вище договори не містять, і в матеріалах справи такі окремі договори про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття предмета іпотеки у власність відсутні.

Із ст. 12 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ст.33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольняти свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Згідно ч. 6 ст.3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Крім того, можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, що передбачено умовами договору іпотеки як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя.

В матеріалах справи відсутні дані про вирішення позасудового способу врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, що передбачено умовами договору іпотеки в якості правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у Постанові "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5, у пункті 38 вказано, що у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону України "Про іпотеку"), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Пунктом 39 зазначеної Постанови судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч.3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851 цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для усіх судів України.

Іпотечним договором від 10 липня 2007 року та договором про внесення змін та доповнень № 1 від 01 липня 2011 року до цього договору, укладеного з ОСОБА_3, передбачено можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку врегулювання спору.

Оскільки іпотекодержатель своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення зазначеного договору в позасудовому порядку не реалізував, суд 1 інстанції ґрунтовно дійшов висновку, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушених прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції, що виходячи із позовних вимог банку який, відповідно до вимог статті 11 ЦПК України просив визнати за ними право власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки, у позові слід відмовити, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань є позасудовим способом врегулювання такого питання, що випливає як з вимог ст.ст.37,39 Закону України «Про іпотеку», так і договору іпотеки, укладеного між сторонами.

Оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, а суд позбавлений можливості самостійно змінити підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог, та не наділений повноваженнями вирішувати питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, оскільки це є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи, що відповідно до наведених норм матеріального права у позивача, який не може набувати права вимоги у більшому обсязі, ніж попередній кредитор, у якого відсутнє право на звернення стягнення на іпотечне майно у заявлений у позові спосіб, виходячи з викладених вище обставин, суд 1 інстанції підставно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судов а колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Купянського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Ю.А. Пономаренко

Судді - В.В. Черкасов

ОСОБА_1