Постанова № 58946121, 12.07.2016, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/197/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 липня 2016 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дем'яненко І.В.,

за участю секретаря Тимошенко К.О.,

прокурора Булах Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області адміністративну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, до ОСОБА_2 закладу «Люботинська спеціалізована школа інтернат І-Ш ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради, інтереси якої представляє ОСОБА_3, третьої особи Харківського професійного ліцею машинобудування про зобовязання проведення донарахування недоотриманої одноразової грошової допомоги та її виплати

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 звернулася до Люботинського міського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 закладу «Люботинська спеціалізована школа інтернат І-Ш ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради, третьої особи Харківського професійного ліцею машинобудування, про зобовязання проведення донарахування недоотриманої одноразової грошової допомоги та її виплати

Позивач просить зобовязати відповідача донарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей- сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», у сумі 7673, 50 грн. та стягнути з відповідача судовий збір.

Прокурор позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі з наведених у ньому підстав, що вбачається з наданої нею заяви.

Представник відповідача ОСОБА_2 закладу «Люботинська спеціалізована школа інтернат І-Ш ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, що вбачається з її заяви.

Представник третьої особи Харківського професійного ліцею машинобудування позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник третьої особи Харківської обласної ради, належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду справи до суду не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти, що не оспорюються сторонами, підтверджуються наданими суду доказами, та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народився 03 серпня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серія 1-ВЛ № 1571162, виданим Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції 02 серпня 2000 року на підставі актового запису №896. Батьками ОСОБА_1 записано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 8).

Відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2008 року ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10-11). Відомості про батика внесені на підставі ст. 135 ЦПК України (а.с.12)

Відповідно до довідки ОСОБА_2 закладу «Люботинська спеціалізована школа інтернат І-Ш ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради, ОСОБА_1 навчався у вказаному закладі з 15 травня 2009 року по 31 серпня 2015 року та знаходився на повному державному забезпеченні (а.с.18).

Як вбачається з наказу директора ОСОБА_2 закладу «Люботинська спеціалізована школа інтернат І-Ш ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради № 7 від 31 серпня 2015 року ОСОБА_1 відраховано зі списку вихованців закладу у звязку із закінченням 9 класу та вступом на навчання ( а.с.13).

ОСОБА_1 з 01 вересня 2015 року навчається на денній формі навчання в Харківському професійному ліцеї машинобудування (а.с.19)

Позивач вказував, що прокуратурою встановлено, що у вказаній школі-інтернаті з 15 травня 2009 року по 31 серпня 2015року навчався та виховувався ОСОБА_1, який має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. ОСОБА_1 є випускником школи-інтернату, проте при його випуску відповідачем всупереч вимог ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" була нарахована та виплачена йому одноразова грошова допомога у розмірі не менше 2,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 59,20 грн., замість шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку 7716,00 грн. Прокурор просить зобов'язати відповідача донарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених йому 59,20 грн., одноразову грошову допомогу в розмірі 7673,50 грн. яка передбачена ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" № 2342-ІV від 13 січня 2005 року, до дітей -сиріт відносяться діти, в яких померли чи загинули батьки та до дітей, позбавлених батьківського піклування відносяться діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав.

Таким чином, відповідно до вищезазначеної норми закону ОСОБА_1 є дитиною - сиротою.

Частинами 1-3 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Згідно ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування", випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Зміст вищенаведеної норми свідчить про те, що Кабінету Міністрів України доручено визначити порядок забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одягом і взуттям, в тому числі встановити нормативи такого забезпечення. Мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначена Законом, виплата цих сум в більшому розмірі здійснюється за рахунок навчального закладу або відповідної установи.

При цьому, ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становив 1286,00 грн.

Отже, виходячи з вищенаведеної норми, випускникам шкіл-інтернатів з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування у віці 18 років, в тому числі, ОСОБА_1 при випуску з навчального закладу має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі не менше 7716 грн.

Згідно відомості на виплату грошей № 1 за вересень 2015 року відповідачем випускнику ОСОБА_1 була виплачена допомога у розмірі 59,20 грн., що складає суму не менше 2,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та яка передбачена п.п.1 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховування, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" № 226 від 05 квітня 1994 року (а.с.16-17).

Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача стосовно правильності застосування пп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" № 226 від 05.04.1994 року.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 вказаного вище Закону встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Норми ст.ст. 25, 39-9 Закону України "Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору по даній справі.

Крім того, як встановлено ст. 3 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" одними із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Положеннями статті 4 зазначеного Закону передбачено, що заходи щодо соціального захисту даної категорії дітей гарантується, забезпечується і охороняються державною.

В п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" № 2342-ІV від 13 січня 2005 року передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, відповідно до положень ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Закони України мають вищу юридичну силу і саме Закон має застосовуватися в тому випадку, коли йому суперечить підзаконний нормативно - правовий акт.

Згідно ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади

Відповідно ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Виходячи з викладеного, суд не приймає доводів представника відповідача щодо невизнання позову, так як виходячи з вищенаведених норм закону, а також з урахуванням загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії, на думку суду, застосуванню підлягає Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування", та вважає що випускнику ОСОБА_1 має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат, оскільки відсутність коштів/фінансування не є підставою невиконання зобовязань та норм закону.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі і стягує з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 7673, 50 грн.

Також, суд стягує з відповідача судовий збір в сумі 1378 грн. на користь позивача

Керуючись ст.ст. 2,11,86 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.8,22 Конституції України,Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" № 2342-ІV від 13 січня 2005 року, постановою Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" № 226 від 05 квітня 1994 року суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_6 - задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_2 заклад «Люботинська спеціалізована школа інтернат І-Ш ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради провести перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст. 8 Закону України « Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, в сумі 7673 (Сім тисяч шістсот сімдесят три гривні) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 закладу «Люботинська спеціалізована школа інтернат І-Ш ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради на користь Харківської місцевої прокуратури № 6, код ЄДРПОУ 02910108, р/р 35212041007171, код банку 820172, судовий збір в сумі 1378 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Люботинський міський суд Харківської області протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) І.В. Демяненко