Постанова № 58944319, 08.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2016 року м. Київ№810/247/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.01.2015 №0001171702 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 50190,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковою інспекцією було проведено документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, результати якої оформлено актом від 06.01.2015 №5/1703/НОМЕР_1, за наслідками якої інспекція дійшла висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за 2012-2013 роки на суму 85169,55 грн. Оскільки заниження податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб вплинуло і на базу для нарахування єдиного внеску, контролюючий орган в акті перевірки також дійшов висновку про заниження суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за 2012-2013 рік на загальну суму 50190,17 грн.

На підставі вказаних висновків перевірки контролюючим органом, крім оскаржуваної вимоги, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001151702 від 22.01.2015 про збільшення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 106461,94 грн. та рішення від 22.01.2015 №0001161702, згідно з яким за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 50190,17 грн. були застосовані штрафні санкції у розмірі 25099,59 грн.

Позивач зазначає, що не погодившись з підставами винесення вказаних рішень, звернувся до суду з вимогами про визнання їх протиправними та скасування. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 №810/860/15 позов було задоволено, рішення контролюючого органу, прийняті за наслідками перевірки, оформленої актом від 06.01.2015 №5/1703/НОМЕР_1, були визнані протиправними та скасовані.

Позивач вважає, що визнання судовим рішенням, яке набрало законної сили, неправомірним збільшення ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу свідчить про відсутність у нього боргу зі сплати єдиного внеску, а відтак і про відсутність правових підстав для формування та надсилання оскаржуваної вимоги.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень посилається на те, що спірна вимога складена у звязку із несплатою позивачем зобовязань з єдиного внеску у сумі 50190,17 грн. і підстав для визнання її протиправною та скасування немає.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Подальший розгляд справи просив здійснювати у порядку письмового провадження

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, разом з цим, 07.04.2016 через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Частиною 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №856539 (т.1, а.с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для формування та надсилання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.01.2015 №Ф-0001171702 на суму 50190,17 грн. стали висновки Акта перевірки від 06.01.2015 №5/1703/НОМЕР_1.

У контексті викладеного, судом встановлено, що в період з 05.12.2014 по 19.12.2014 посадовою особою Васильківської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складений акт від 06.01.2015 №5/1703/НОМЕР_1 (далі Акт перевірки) (т.1, а.с. 29-42), який містить висновки про порушення ФОП ОСОБА_1:

- вимог статті 138, підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 85169,55 грн., у тому числі за 2012 рік у розмірі 44765,90 грн. та за 2013 рік у розмірі 40403,65 грн.;

- вимог пункту 2 статті 6 Закону Україні «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», в результаті чого позивачем занижено суму єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 50190,17 грн., у тому числі за 2012 рік у розмірі 24245,89 грн. та за 2013 рік у розмірі 25944,28 грн.

Підставою для висновку відповідача про заниження суму єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 50190,17 грн. та податку на доходи фізичних осіб у розмірі 85169,55 грн. слугував висновок контролюючого органу про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу на суму 520660,62 грн. (ст. 11 Акту перевірки).

Судом встановлено, що на підставі висновків Акта перевірки від 06.01.2015 №5/1703/НОМЕР_1 відповідачем, окрім оскаржуваної вимоги, також прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 №0001151702, яким позивачеві збільшено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 106461,94 грн., у тому числі за основним платежем 85169,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21292,39 грн.;

- рішення від 22.01.2015 №0001161702, яким за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 50190,17 грн. до позивача застосована штрафна санкція у розмірі 25099,59 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 №0001151702, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, тобто збільшено базу нарахування єдиного внеску, оскаржене позивачем у судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 у справі №810/860/15 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 №0001151702 та рішення від 22.01.2015 №0001161702 адміністративний позов задоволено у повному обсязі (т.1, а.с .7-14).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 залишено без змін (т.1, а.с. 16-20).

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з необґрунтованості доводів контролюючого органу про протиправне віднесення позивачем до складу витрат cуми компенсації витрат на відрядження водіїв та витрат на придбання шин і автомобільного тенту, що призвело, у тому числі, і до заниження суми чистого оподаткованого доходу.

Судами було встановлено, що правомірність формування позивачем витрат, що потягли за собою зменшення чистого оподаткованого доходу, підтверджується договорами оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм), первинними документами (чеками, квитанціями, актами виконаних робіт, прибутковими накладними, банківськими документами); наказами орендодавця про відрядження водіїв; актами узгодження суми компенсації добових; листами орендаря, адресованими орендодавцеві щодо необхідності службових відряджень.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином суд вважає встановленими та такими, що не потребують доказування обставини щодо неправомірності збільшення контролюючим органом грошового зобовязання ФОП ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб в сумі 85169,55 грн. за висновками Акта перевірки від 06.01.2015 №5/1703/НОМЕР_1.

Умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює збір та ведення обліку єдиного внеску визначено у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно частини 11 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, базою нарахування єдиного внеску для позивача є сума чистого оподатковуваного доходу за рік, визначена відповідно до положень Податкового кодексу України.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 у справі №810/860/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015, спростовані висновки Акта перевірки від 06.01.2015 №5/1703/НОМЕР_1 про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу за період 2012-2013 рік на суму 520660,62 грн., донарахування позивачу єдиного внеску на підставі вказаного акту перевірки є протиправним.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що вимога Васильківської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 22.01.2015 №Ф-0001171702 є протиправною та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень жодних доказів, які б спростували доводи позивача про протиправність оскаржуваної вимоги, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1378,00 грн. на підставі квитанції від 22.01.2016 №N1AT734781, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (т.1, а.с. 2), підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.01.2015 №Ф-0001171702.

3. Стягнути судовий збір в сумі 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 8500, Київська область, м. Фастів, пров. Стеценка, буд. 11) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 38692984, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 45).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.