Постанова № 58943732, 12.07.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4632/16-а

н/п 2-а/640/102/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016 Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

при секретарі Вітковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Київському районі м.Харкова про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, після уточнень якого, просить суд визнання неправомірними дії УПФУ в Київському районі м.Харкова про відмову в призначити пенсії за віком по Списку №1 та зобов'язати призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 23.11.2015р.

Право на призначення пенсії на пільгових умовах обґрунтував посиланням на пункт «б»статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон № 1788-XII), норми якого з урахуванням відомостей про місце та час його роботи зі шкідливими та важкими умовами за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, дають право на призначення такої пенсії.

Відповідач у поданих заперечення та представник у судовому засіданні позов не визнав, та вказав, що позивач не підтвердив документально наявність у нього пільгового стажу, тому підстави для її призначення на пільгових умовах відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, свідчення свідків, які підтвердили працю позивача на Шахті «Рассвет», дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За п.1.1а Списку №1 в нього включені - усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Згідно трудової книжки, оригінал якої оглянуто судом під час судового засіданні, позивач має загальний стаж роботи понад 25 років.

Згідно із записів трудової книжки :

№3 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею на Шахті «Комсомольське» в період з 26.05.1984р. по 06.12.1986р., наказ №318 від 26.05.84р.;

№11 електрослюсарем підземним с повним робочим днем під землею на Шахті «Рассвет» з 06.05.1989р. наказ №67 від 18.05.1989р., 03.04.1991р. за наказом 232 переведений гірником очисного забою з повним робочим днем під землею. Звільнений 09.03.2000р.

Вказані записи свідчать по наявність у позивача 10 років стажу за роботою передбаченою п.1.1а Списку №1 .

13.11.2015р. позивач звернувся до УПФУ в Київському районі м.Харкова із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, однак у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку йому було відмовлено рішенням №184 від 17.11.2015р.

Підставою відмови у призначенні пенсії було відсутність у позивача уточнюючої довідки з підприємств та даних про проведену атестацію робочого місця.

Відповідно до Ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. П.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналогічні твердження містяться і в п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, де вказано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно п.20 вищенаведеного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Законом, зокрема п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1.

Записи у трудовій книжці №№3, 4, 11, 12, 13 здійснені у відповідності до Порядку №637, не містять виправлень та містять відомості передбачені п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , зокрема роботу під землею із повним робочим днем, тому відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки не спростовує наявності у позивача пільгового стажу роботи.

Стосовно атестації робочих місць, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 1 серпня 1992 р. N 442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Таким чином атестація робочих місць була введена з 01.09.1992р. та повинна була бути проведена на підприємстві вперше, згідно із Порядком та Методикою 01.09.1997р. Станом на 01.09.1997р. позивач вже мав 10 річний пільговий стаж, згідно із записом у трудовій книжці №№3, 4, 11 та 12 .

За п.8 Порядку N 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Тобто проведення атестації, фіксується не у трудовій книжці працівника, а заноситься до карти умов праці.

Позивач вживав заходів, щодо надання пенсійному фонду документів для призначення пенсії, однак згідно із довідками архівні документи щодо діяльності та особистого складу Шахти «Комсомольське» , Шахти «Рассвет» (на яких працював позивач на підземних роботах), які розташовані у м.Шахтарськ Донецької області, в ході проведення антитерористичної операції знищені внаслідок пожежі.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи, що судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та свідченнями свідків, праця позивача протягом 10 років під землею при повному робочому часі , відсутність документів які свідчать про атестацію його робочого місяця, внаслідок проведення антитерористичної операції та знаходження підприємств на тимчасово окуповані й території, не може порушувати право позивача , передбачене ст. 46 КУ на отримання пенсії.

Відповідно до ст. 83 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» пенсія призначаються з дня звернення за пенсією.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до пенсійного фонді із заявою про призначення пенсії 13.11.2015р., позивач просить призначити пенсію з 23.11.2015р., однак суд вважає у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України, в цій частині вийти за межі заявлених позовних вимог та зобовязаннями відповідача призначити позивачу пенсію саме з 13.11.2015р.

Також, пенсія позивачу, з урахуванням положень ч.2 ст. 11 КАС України, підлягає призначенню саме відповідно до пункту "а" ч.1 ст.13 Закону України " Про пенсійне забезпечення", а не як вказано у позові за п.6 ч.1 ст.13 Закону України " Про пенсійне забезпечення",

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,6-14,71, 159-163,167 суд,-

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту "а" ч.1 ст.13 Закону України " Про пенсійне забезпечення".

Зобов"язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 з 13.11.2015 року відповідно до пункту "а" ч.1 ст.13 Закону України " Про пенсійне забезпечення".

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харковаза рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Бородіна Н.М.