Ухвала суду № 58940088, 12.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/846/16-к Головуючий у І інстанції Гришко О. М.Провадження № 11-кп/780/606/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 12.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

12 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Миколюка О.В.,

суддів: Зіміної В.Б., Габрієля В.О.,

за участю прокурора: Безсмертного М.П.,

при секретарі: Шийці Ю.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

раніше судимого:

-20.06.2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК Українина 3 (три) роки позбавлення волі, на підставіст.75 КК Українизвільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком1 (один) рік;

-18.09.2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч.3 ст.185, ст.69 КК Українидо покарання у виді штрафу у розмірі 1700 (тисяча сімсот) грн. в дохід держави;

-28.02.2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч.1 ст.309, ч.1 ст.71 КК Українина 1 (один) рік 1 (один) місяць позбавлення волі, звільненого 25.07.2014 року від відбування покарання Песчанською виправною колонією Вінницької області №59 на підставі Закону України «Про амністію» від 19.04.2014 року,-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі;

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на нього обовязків, передбачених ст.76 КК України.

Вирішено питання речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду, 25.12.2015 року близько 03 год. ОСОБА_2, будучи раніше судимим заст. 185 КК України, за попередньою змовою з невстановленою судом особою, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконно збагатитися, скориставшись відсутністю власника чи інших осіб, повторно, перебуваючи в м. Вишневе по вул. Піонерській, Києво-Святошинського району Київської області, неподалік житлового будинку №21-а викрав за допомогою заздалегідь приготовленого та принесеного із собою домкрату та двох металевих ключів заднє праве колесо вартістю 1401,00 (тисяча чотириста одна) грн., шину до автомобіля вартістю 1141,00 (тисяча сто сорок одна) грн., на загальну суму 2542,00 (дві тисячі пятсот сорок дві) грн. із автомобіля НОМЕР_1, чорного кольору, 2008 року випуску, який на праві власності належить ОСОБА_3, що був припаркований на неогородженій території поруч із вказаним житловим будинком.

Після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріального збитку на вищезазначену суму.

Не погоджуючись з вироком, прокурор в апеляції, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вважає вирок суду незаконним у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість, просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання у виді 2 років 2 місяців позбавлення волі, визнавши обставиною, яка обтяжує покарання рецидив злочину.

В обґрунтуванні вказує, що при призначенні покарання судом не було в повній мірі враховано, що ОСОБА_2, будучи раніше судимим за вчинення умисних злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та проти власності, упродовж нетривалого проміжку часу скоїв новий умисний злочин проти власності, що вказує на його небажання виправитися та вести законослухняний спосіб життя, а також те, що ОСОБА_2 усвідомлював протиправність та суспільну небезпеку вчиненого ним діяння, знаючи про невідворотність покарання, свідомо порушив закон про кримінальну відповідальність, звертає увагу на вчиненні злочину у співучасті з іншою невстановленою особою, негативну характеристику за місцем проживання.

Зазначає, що при призначенні покарання судом безпідставно не була врахована судимість обвинуваченого на підставі вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.02.2014 року за ч.1 ст.309 КК України, як рецидив злочинів обставина, яка обтяжує покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який просив вирок суду залишити без змін, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Оскільки встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 учасниками судового розгляду в апеляційному порядку не оскаржуються, тому колегією суддів вони не перевіряються.

Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, то відповідно до вимог ст. 65 КК України, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, думку потерпілого, особу обвинуваченого та конкретні обставини справи.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу винного і є необхідним та достатнім для виправлення останнього та попередження нових злочинів.

Доводи прокурора про те, що судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано судимість від 28.02.2014 року, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки дану судимість суд зазначив, проте допустився помилки в даті написання, зазначивши 20.06.2013 року замість 28.02.2014 року.

Разом з тим, хибним є твердження суду про відсутність обтяжуючих вину обставини обвинуваченого ОСОБА_2

Так, згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Як вбачається з даних про судимості ОСОБА_2, він раніше засуджений за умисні злочини у сфері обігу наркотичних засобів та проти власності, останній раз 28.02.2014 року вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч.1 ст.309 КК України.

Оскільки зазначена судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, то слід визнати обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 - рецидив злочинів.

Проте, як видно із матеріалів справи, суд не дотримався даних вимог закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України з цього питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Визнати рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2

В решті вирок суду залишити без змін.

Головуючий:

Судді: