Ухвала суду № 58933471, 14.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4536/16 Справа № 200/19300/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Синенка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційні скаргиОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на ? частину майна,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на ? частину майна задоволені частково.

Встановлено факт проживання однією сімєю ОСОБА_4 з ОСОБА_7 з 01 січня 2004 року по 06 травня 2014 року.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 112.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1827 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Не погодившись також з вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким у задовольнити позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 6 травня 2014 року помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-КИ №567931.

Рішенням народного суду Бабушкінського району м. Дніпропетровська від 06 квітня 1981 року розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, від якого сторони мали сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 20 квітня 2001 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, актовий запис № 210 від 20 квітня 2001 року.

Згідно з паспортними даними, відповідач ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

В свою чергу, позивач ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_9, який був розірваний 22 серпня 1979 року, актовий запис №1087.

27 листопада 1996 року ОСОБА_4 продала квартиру АДРЕСА_1 за 1 880 грн.

З 18 квітня 1997 року по 24 грудня 2004 року позивач була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, а з 24 червня 2005 року за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Магістральна, 3.

Відповідно довідки квартального комітету за підписом голови ОСОБА_10, ОСОБА_4 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Магістральна, 3 не проживає.

20 травня 2014 року позивач звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, яка була переадресована 15 липня 2014 року приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11

22 травня 2014 року з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_5

16 травня 2014 року з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 звернулась рідна сестра померлого ОСОБА_12, яка до першої черги спадкоємців не відноситься.

11 листопада 2014 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 видав ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, яка складається з домоволодіння з господарськими будівлями і спорудами № 112 по вул. Володарського в м. Дніпропетровську.

28 листопада 2014 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 відмовив ОСОБА_12 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом.

Відповідно заяви №SAMDN26000727105355 від 11 липня 2012 року померлий ОСОБА_7 відкрив у ПАТ КБ «Приват Банк» на підставі платіжного доручення №2185129371 від 11 липня 2012 року депозитний вклад на суму 13659,55 грн.

12 квітня 2001 року ОСОБА_7 продав домоволодіння 46 по вул. Ярославській в м. Дніпропетровську за ціною 17 271 грн., договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13

На підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 01 грудня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим №6033 та на підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 01 грудня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим №6031, померлий ОСОБА_7 придбав у приватну власність домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Володарського 112 за сукупною ціною 23597 грн.

Обидва договори зареєстровані КП «ДМБТІ» ДОР 15 березня 2002 року.

Відповідно копій домової книги та паспорту померлого ОСОБА_7, останній проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з 11 березня 2002 року, до цього, з 27 березня 1970 року по 11.03.2002 року, проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Окрім цього, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №060933, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,0815 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 112.

Довідкою від 20 червня 2001 року підтверджується право користування ОСОБА_7 гаражем № 4214 в автогаражному кооперативі «Автомобіліст».

22 січня 2015 року головою квартального комітету № 9 видана довідка про те, що ОСОБА_7 до 11 березня 2002 року проживав у ІНФОРМАЦІЯ_6 один.

16 травня 2014 року головою квартального комітету № 6 видана довідка про те, що ОСОБА_7 до дня смерті мешкав у будинку 112 по вул. Володарського в м. Дніпропетровську самостійно, незадовго до його смерті у будинку проживала його сестра ОСОБА_12

Обидві довідки представлені ОСОБА_12 приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 з метою отримання спадщини.

Ритуальною службою м. Дніпропетровська видано ОСОБА_12 свідоцтво про поховання серії ААА №017384, яким підтверджується факт поховання ОСОБА_7

Судом першої інстанції встановлено, що у поховані ОСОБА_7 рівноцінну участь приймали позивач ОСОБА_4 та сестра померлого ОСОБА_12, син померлого ОСОБА_5 на похованні присутній не був, іншої участі у відправленні ритуалу поховання не приймав.

Згідно виписок ПАТ КБ «Приват Банк» по депозитному вкладу №SAMDN26000727105355, залишок коштів на рахунку дорівнює нулю.

Згідно довідки ПАТ КБ «Приват Банк» від 15 жовтня 2014 року залишок коштів на депозитному рахунку №SAMDN26000727105355 складає 18 693,49 грн.

11 листопада 2014 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 видав ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, яка складається з вкладу в ПАТ КБ «Приват Банк» в сумі 18 693,49 грн.

11 листопада 2014 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 видав ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, яка складається з автомобіля НОМЕР_1.

11 листопада 2014 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 видав ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, яка складається з вкладів в Дніпропетровському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» в сумі 3691,15 грн., 1443,10 грн., 3370,90 грн.

Також судом першої інстанції встановлено та доводиться показами свідків з боку позивача ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_12, що з 1982 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 проживали однією сімєю без укладення шлюбу за адресою м. Дніпопетровськ, вул. Ярославського, 46 до придбання домоволодіння по вул. Володарсього, 112 в м. Дніпропетровську, де продовжили проживати разом по день смерті ОСОБА_7 - 06 травня 2014 року. Зазначені свідки, крім обставин щодо предмету доведення, повідомили про відсутність будь-якого спілкування між померлим ОСОБА_7 та його сином ОСОБА_5, який батька ніколи не відвідував та у спірному будинку не був.

Дослідивши обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами, надавши правильну правову оцінку доказам, що надані сторонами в обгрунтування своїх вимог та заперечень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та відмову у задоволенні вимог ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_7 з 01 січня 2004 року по день його смерті 06 травня 2014 року, суд першої інстанції виходив із його доведеності. Зібрані свідчення та докази у своєї сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали однією сімєю без укладення шлюбу та вели спільне господарство, мали спільний бюджет, придбали за рахунок власних накопичень та коштів від продажу нерухомості спірне домоволодіння.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння, суд першої інстанції посилався на те, що в ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 проживали у фактичних шлюбних відносинах з 1980 року, вели спільне господарство та у 2001 році придбали спірне домоволодіння внаслідок спільної праці та обєднаних особистих доходів /від продажу власного житла/.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на частину земельної ділянки, депозиту та гаражу, суд відмовляючи у їх задоволенні посилався на те, що вони не конкретизовані позивачем у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», сума вкладу та номер договору позивачем не визначені.

Посилаючись на відсутність доказів проживання відповідача з померлим батьком як у будинку 46 по вул. Ярославського, так і будинку 112 по вул. Володарського в м. Дніпропетровську, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ніколи не жив з померлим та з ним зовсім не спілкувався, отже не володіє достовірною інформацією щодо особи, з якою проживав померлий.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають роз'ясненням, що містяться в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з п.1 ст.17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності. Правила ст.. 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

За змістом п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, повязані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону України Про власність, ст.. 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сімї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що обєдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст.17, ст.. 18, п. 2 ст. 17 Закону України Про власність"), тощо.

Відповідно до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 61 СК України, - обєктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну установу). Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Доводи апеляційних скарг як позивачки, так і відповідача полягають у незгоді сторін з оцінкою доказів, тоді як відповідно до ст..212 ЦПК оцінка доказів є виключним правом суду та їх переоцінка є неприпустимою. Крім того, позивачка в апеляційній скарзі припускається тлумаченню чинного законодавства на власний розсуд, посилаючись на те, що вона із спадкодавцем проживала однією сімєю з 1980 р. ОСОБА_20, остання не зважає на те, що правовий режим майна, що було придбане чоловіком та жінкою, які проживають разом без реєстрації шлюбу з 1980 р. по 2014 р. визначається за різними нормами права, які діяли протягом цього часу. Суд першої інстанції застосував Закон України Про власність, КпШС України, СК України та навів обгрунтування з урахуванням цих обставин, яке апелянтами не спростовано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст..ст.213, 214 ЦПК та підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: