Ухвала суду № 58932915, 13.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4972/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Сватаненка В.І., Артеменка І.А.

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 28 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання (догляду) недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Арцизького районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання (догляду) недійсним посилаючись на те, що 07 грудня 2012 року померла її матір ОСОБА_4, якій на праві власності належала АДРЕСА_1.

18.11.2004 року її матір склала договір довічного утримання з відповідачкою у приватного нотаріуса Арцизького районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, згідно якого передала свою квартиру відповідачці.

Про вказаний договір позивачці стало відомо після смерті матері. У договорі в п. 5.2.3 передбачено, що відповідачка повинна поховати її матір за обрядом православної церкви, що не могло бути правдою, т.я. матір була членом релігійної конфесії «Свідки ОСОБА_6». Крім того, в реєстрі реєстрації нотаріальних дій від 18.11.2004 року вказано, що відповідачка проживає там же, де і проживає її матір, що не відповідало дійсності.

Вважаючи, що матір не могла скласти вказаний договір довічного утримання, не підписувала його, позивачка просила суд визнати його недійсним. Припинити право власності відповідачки на квартиру її матері.

Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 18 вересня 2013 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 03 березня 2014 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено повністю, накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру № 10 в буд. № 7 розташовану по вул. Дзержинського в м. Арциз Одеської області власником якої є ОСОБА_3

Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 05 листопада 2014 року цивільну справу передано за підсудністю Саратському районному суду Одеської області..

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 01 грудня 2015 року клопотання позивачки задоволено, призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 28 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Саратського районного суду Одеської області від 28 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати. Для всебічного розгляду справи призначити судову почеркознавчу експертизу.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 12.08.2013 року позивачка звернулась до Арцизького районного суду Одеської області з даним позовом, вказуючи, що 07 грудня 2012 року померла її матір ОСОБА_4, якій на праві власності належала АДРЕСА_1.

18.11.2004 року її матір склала договір довічного утримання з відповідачкою у приватного нотаріуса Арцизького районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, згідно якого передала свою квартиру відповідачці.

Про вказаний договір позивачці стало відомо після смерті матері. У договорі в п. 5.2.3 передбачено, що відповідачка повинна поховати її матір за обрядом православної церкви, що не могло бути правдою, т.я. матір була членом релігійної конфесії «Свідки ОСОБА_6». Крім того, в реєстрі реєстрації нотаріальних дій від 18.11.2004 року вказано, що відповідачка проживає там же, де і проживає її матір, що не відповідало дійсності.

Вважаючи, що матір не могла скласти вказаний договір довічного утримання, не підписувала його, позивачка просила суд визнати його недійсним. Припинити право власності відповідачки на квартиру її матері.

Відповідно до ст.ст. 215, 744,745 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобовязується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

Згідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним…

Із оригіналу договору довічного утримання (догляду) від 18.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Арцизького районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_4, діючи вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу як фізичного так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реальне настання правових наслідків обумовлених нижче, перебуваючи при здоровому розумі та ясній памяті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючись ними, не помиляючись щодо обставин обумовлених нижче, діючи без впливу обману, попередньо ознайомлена нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений договір, уклала договір, яким передає, а відповідачка ОСОБА_3 приймає у власність АДРЕСА_2 та зобовязується забезпечити відчужувача утриманням та доглядом довічно.

Згідно висновку експертів судово-почеркознавчої експертизи від 25.03.2016 року за № 24106/24107/15-32 Київського нуково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Підписи:» над графою «ВІДЧУЖУВАЧ» на лицевій стороні другого бланка оригінала Договору довічного утримання (догляду) від 18.11.2004 року, укладеного в м. Арциз Одеської області між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Арцизького районного нотаріального округу Одеської області, та зареєстрованого в реєстрі за № 3985, виконаний без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів, виконаний самою ОСОБА_4. Рукописний запис «ОСОБА_4А.» в графі «ВІДЧУЖУВАЧ» на лицевій стороні другого бланка оригінала Договору довічного утримання (догляду) від 18.11.2004 року, укладеного в м. Арциз Одеської області між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Арцизького районного нотаріального округу Одеської області, та зареєстрованого в реєстрі за № 3985, виконаний ОСОБА_4.

Як видно із свідоцтва про смерть, серії 1 ЖД № 281086 № 215 від 08 грудня 2011 року, ОСОБА_4 померла 07 грудня 2011 року.

Суд обгрунтовано не прийняв до уваги ствердження позивачки, що матір не могла підписати договір, де в п. 5.2.3 вказано, що у разі смерті ВІДЧУЖУВАЧА поховати його на кладовищі в м. Арциз згідно з обрядами православної церкви та встановити надгробок, т.я. вона належала до церкви «Свідки ОСОБА_6», а також в договорі не вірно вказано, що відповідачка проживає там же де ВІДЧУЖУВАЧ.

З моменту укладання вказаного договору та до дня смерті ОСОБА_4 не зверталась до суду про визнання договору довічного утримання недійсним, або до правоохоронних органів із заявою про шахрайство стосовно неї з боку відповідачки. Навпаки, як свідчить відповідь начальника Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області, Арцизьким РВ ГУМВС України проводилась перевірка за заявою гр. ОСОБА_2 від 12.10.2011 року, яка просила провести перевірку за фактом дарування квартири її матірю гр. ОСОБА_3 В ході перевірки було встановлено, що гр. ОСОБА_4 на протязі багатьох років мешкала одна, родичі з нею відносин не підтримували. У звязку з чим, вона попросила сусідку ОСОБА_3 доглядати за нею, про що добровільно склала в нотаріальній конторі договір довічного утримання. Сама ОСОБА_4 в ході перевірки підтвердила, що не підтримує стосунки з родичами, добровільно склала договір довічного утримання. ОСОБА_3 доглядає за нею, готовить їжу, прибирається в квартирі, придбає їй необхідні медикаменти та інше, вона не має зауважень до ОСОБА_3 Цей факт підтвердили сусіди ОСОБА_4: ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Суд правильно не прийняв до уваги твердження позивачки, що відповідачка не доглядала її матір, а обманом заволоділа її квартирою.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на неправильну оцінку судом висновку судової почеркознавчої експертизи, необхідність проведення повторної експертизи та відмова суду у її проведенні, посилання на неналежну оцінку доказів кримінального провадження як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Інші доводи не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.І. Сватаненко

ОСОБА_9