Ухвала суду № 58932838, 07.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4392/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого судді Суворова В.О.

судді - Черевко П.М.

судді - Сватаненко В.І.

при секретарі Фабіжевській Т.С.

за участю: представника ОСОБА_2-ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа-Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання будівництва , що здійснюється за адресою: м. Одеса, вул. Щорса, 67 - самочинним, зобовязання ОСОБА_2 знести самочинно збудоване нерухоме майно по вул. Щорса, 67 в м. Одесі, -

ВСТАНОВИЛА:

05 жовтня 2015 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що будинок, що належить йому на праві власності по вул. Щорса, 69 в м. Одесі межує з земельною ділянкою відповідача, який погодив з позивачем реконструкцію будинку відповідно до ескізного плану. Але при здійсненні реконструкції відповідач не дотримувався розмірів, конфігурації та розташування будинку, у звязку з чим були порушені права позивача як власника будинку, який межує з реконструйованим будинком відповідача.

18 квітня 2016 року ОСОБА_4 звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою : вул. Щорса,67 в м.Одесі .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2016 року задоволена заява про вжиття заходів забезпечення позову, накладений арешт на житловий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Щорса, 67.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність ухвали суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву позивача суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може привести чи зробити неможливим виконання рішення суду. Спір між сторонами існує з приводу порушеного відповідачем діючого законодавства в сфері землекористування та здійснення самочинної реконструкції будинку, а державна реєстрація самочинного реконструйованого будинку , подальша реєстрація права власності та його подальше відчуження на користь іншої особи під час розгляду справи є незаконною.

Судова колегія не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом , заходи забезпечення позову.

Згідно з розясненнями, що викладені у пункті першому Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" звернуто увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Частиною другою статті 151 ЦПК України встановлено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суд першої інстанції задовольняючи клопотання про забезпечення позову не звернув увагу, що відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати дані про особу відповідача, та коло власників майна, на яке накладається арешт.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен був зясувати, здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Суд першої інстанції задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову не пересвідчився, що позов є майнового характеру , а будинок є особистою власністю відповідача. Крім того, суд, вважаючи , що є загроза відчуження будинку, не звернув уваги , що в березні 2016 року відповідач ввів будинок в експлуатацію та отримав свідоцтво про право власності, але жодних дій, направлених на відчуження будинку , не здійснив.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції вирішив питання з порушенням порядку для його вирішення, що є підставою для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції .

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п. 2, 312 ч.1 п.3, 313, 314, 315, 317, 318 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2016 року - скасувати.

Передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною, оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

ОСОБА_6

ОСОБА_7