Постанова № 58931901, 13.07.2016, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 520/6941/16-а

Провадження № 2-а/520/467/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси про визнання дій неправомірними, про зобовязання вчинити пенвні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одеси щодо обмеження під час перерахунку розміру пенсії, та зобовязати відповідача здійснити перерахунок відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку (довідка прокуратури Одеської області №97 від 27 квітня 2016 року) з урахування проведених виплат. Справу суд розглядає у скороченому провадженні за заявою позивача.

Представник Управління пенсійного Фонду в Київському районі м. Одеси до суду не зявився, про час і місце слухання справи сповіщений, надав письмові заперечення на позов ОСОБА_1

. Суд вивчив надані документи і встановив наступне:

ОСОБА_1 з червня місяця 2005 року перебуває на обліку в УПФ України в Київському районі м. Одеси і отримує пенсію, призначену відповідно до положень ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру». У звязку зі зміною посадового окладу працюючим працівникам прокуратури з 1 грудня 2015 року ОСОБА_1 в травні 2016 року звернувся до УПФ з заявою щодо перерахунку призначеної пенсії в розмірі 90% від заробітку відповідно до довідки Прокуратури Одеської області №97 від 27.04.2016 року. Рішенням №123350 від 19.05.2016 року УПФ України в Київському районі м. Одеси відмовив позивачу у перерахунку пенсії в розмірі 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов»язкове пенсійне страхування, посилаючись на відсутність правових підстав для перерахунку відповідно до положень ЗУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №213 від 02.03.2015 року. ОСОБА_1 доводить, що Закон №213 відповідно до положень Конституції України не має зворотної дії, тому рішення управління пенсійного Фонду не відповідає вимогам ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» і порушує його право на отримання пенсії у відповідному до Закону розмірі.

Представник відповідача, не визнаючи позов ОСОБА_1, зазначив у письмових запереченнях, що з 1.06.2015 року ЗУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №213 від 02.03.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

При наведених обставинах суд вважає позов ОСОБА_1 обгрунтованим і підлягаючим задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру»(у редакціїЗакону України від 28 січня 2005 року, що діяла на час призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Положення ч. 2 ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру» визначають « розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.»

Порядок обчислення (перерахунку) пенсій прописані в ч. 12 ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру», де вказано, що обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Частина 17 ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру» визначає, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

З 1 грудня 2015 року мало місце підвищення заробітної плати. З довідки прокуратури Одеської області № 97 від 27 квітня 2016 року вбачається, що з 01 грудня 2015 року заробітна плата працюючого працівника прокуратури складає 9938,28 грн.

Суд вважає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 не може бути застосований до правовідносин, які регулюють обовязок відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з огляду на наступне.

Так, пунктом 5 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначена, зокрема, відповідно дозакону України «Про прокуратуру».

Суд вважає, що ця норма закону стосується порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. А відтак, скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України «Про прокуратуру».

Позивачу пенсія була призначена в червні 2005 року, тобто до набрання чинності вказаним законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає право на перерахунок пенсії відповідно до норми законодавства, що діяла на момент призначення пенсії.

Заперечення відповідача про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача, з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, є необґрунтованими, оскільки ним застосовано нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч. 1ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цьогоЗаконув часі, суд виходить із того, що згідно зістаттею 22 Конституції Українизакріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституція Українивиокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно достатті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійноїпридатності, фахових,фізичних,вольовихтаіншихякостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року у справі № 21- 348а13, від 17 грудня 2013 року у справі № 21-445а13.

Згідно з ч. 1ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першоїстатті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, дії УПФ України в Київському районі м.Одеси щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.01.2016 року не відповідають вимогам ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» і порушують право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеному Законом.

Керуючись ст.158-163 КАС України, суд

Постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірним рішення Управління пенсійного Фонду України в Київському районі м.Одеси №123350 від 19 травня 2016 про відмову у перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1.

Зобовязати Управління пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одеси здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1січня 2016 року відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 28.01.2005 року) та довідки Прокуратури Одеської області №97 від 27 квітня 2016 року, виходячи з розрахунку 90% від середньомісячного заробітку з урахування проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в Одеській апеляційний адміністративний суд через Київський райсуд м. Одеси протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Суддя Калашнікова О. І.