Рішення № 58930504, 08.07.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1112/16-ц

(2/199/947/16)

РІШЕННЯ

Іменем України

08.07.2016 Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпра цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що 22.02.2008 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DN10GA00000170, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 49714,30 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом строком до 22.02.2028.

В забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором 22.02.2008 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №DN10GA00000170/1, відповідно до умов якого останній поручився за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань по кредитному договору.

Крім того в забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором 22.02.2008 між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки №DN10GA00000170, відповідно до умов якого останній поручився за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань по кредитному договору.

Позичальник зобовязання за кредитним договором не виконує, в звязку з чим станом на 22.01.2016 виникла заборгованість в розмірі 82973,23 доларів США, що еквівалентно 2034503,51 грн., яку позивач, а також судові витрати просив стягнути з відповідачів солідарно.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач ОСОБА_1 та їй представник ОСОБА_4 у судовому засіданні, проти позову заперечували, оскільки позивач реалізував своє право стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду. Оскільки боржник та іпотекодавець є однією особою, то вважали це подвійним стягненням.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши сторони, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.02.2008 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DN10GA00000170, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 49714,30 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом строком до 22.02.2028.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконує, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого за нею станом на 22.01.2016 виникла заборгованість в розмірі 82973,23 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 38133,13 доларів США., заборгованість по відсоткам 19840,15 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 535,55 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором - 20503,58 доларів США, штраф (фіксована частина) 10,20 доларів США, штраф (процентна складова) 3950,62 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

У забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором 22.02.2008 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №DN10GA00000170/1, відповідно до умов якого останній поручився за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань по кредитному договору.

Крім того, в забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором 22.02.2008 між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки №DN10GA00000170, відповідно до умов якого останній поручився за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань по кредитному договору.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобовязання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобовязання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі або частково, але поручитель, що виконав зобовязання, не має права предявити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором.

У даному разі предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

З огляду на викладене й на відсутність положень про солідарну відповідальність поручителів у нормах чинного законодавства та в умовах договорів поруки підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України немає.

Тому, на підставі викладеного, суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 79012,41 доларів США, яка складається з: заборгованість за кредитом 38133,13 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 19840,15 доларів США; заборгованість та комісією 535,55 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором 20503,58 грн.

У частині стягнення з відповідачів на користь позивача штрафу вимоги задоволенню також не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

Суд не приймає до уваги заперечення проти позову відповідача ОСОБА_1 та її представника, оскільки відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а судом встановлено, що зобовязання за кредитним договором відповідачами, як боржником та поручителями, не виконані, предмет іпотеки не реалізований.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі, що складаються з судового збору, з кожного по 9686,67 грн.

Керуючись ст.ст.10, 60, 130, 214, 215, 81, 88 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк заборгованність по кредитному договору від 22.02.2008 року, яка станом на 22.01.2016 року становить 79012,41 доларів США та складається із: заборгованість за кредитом 38133,13 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 19840,15 доларів США; заборгованість по комісії -535,55 доларів США, заборгованість за пенею 20503,58 доларів США.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк заборгованність по кредитному договору від 22.02.2008 року, яка станом на 22.01.2016 року становить 79012,41 доларів США та складається із: заборгованість за кредитом 38133,13 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 19840,15 доларів США; заборгованість по комісії -535,55 доларів США, заборгованість за пенею 20503,58 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк судові витрати по справі, що складаються з судового збору, з кожного по 9686,67 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, що не були присутніми при його проголошенні,- у той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: