Ухвала суду № 58927945, 11.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5118/16 Справа № 203/3015/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року м. Дніпро

11 липня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Котушенко С.П., Козлова С.П.

при секретарі: Синенко Є.А.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення 19 листопада 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 11 грудня 2007 року у розмірі 32 826,35 грн та судові витрати.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2014 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором укладеним 11 грудня 2007 року у розмірі 32 826,35 грн, з яких 8 306,90 грн основна заборгованість, 19 861,89 грн проценти, 2 618,21 грн комісія, 500 грн штраф (фіксована частина), 1 539,35 грн штраф (процентна складова). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою районного суду від 12 серпня 2015 року в задоволенні заяви відповідача про скасування судового рішення від 19 листопада 2014 року - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове , яким у задоволенні позову відмовлено.

Колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року рішення апеляційного суду скасовано, справа передана на новий апеляційний розгляд.

В скарзі апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й постановити нове, яким відмовити в задоволенні вимог.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду, в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 8 500 грн зі сплатою 30 % річних у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник належним чином не виконувала своїх зобовязань з повернення кредитних коштів та процентів за їх користування, у звязку з чим станом на 31 березня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 32 826,35 грн, з яких: основна заборгованість 8 306,90 грн; проценти за користування коштами 19 861,89 грн; комісія 2 618,21 грн; штраф (фіксована частина) 500 грн; штраф (процентна складова) 1 539,35 грн.

Як слідує із матеріалів справи у листопаді 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 11 грудня 2007 року і рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2012 року стягнуто заборгованість у розмірі 22 742,34 грн, з яких: 8 306,90 грн заборгованість за кредитом, 12 039,56 грн заборгованість за процентами; 836,32 грн заборгованість з комісії; 1 559,16 грн штраф.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року вказане рішення суду було скасовано, ухвалено нове про часткове задоволення позову яким тсягнуто заборгованість по договору кредиту від 11 грудня 2007 року в сумі 10702,78 грн., в іншій частині вимог відмовлено.

В скарзі відповідач посилається на наявність судового рішення від 09 жовтня 2012 року і неможливості повторного стягнення заборгованості з тих же правових підстав, порушення позивачем строку позовної давності та просить апеляційний суд про застосування наслідків спливу такого строку.

Доводи скарги щодо неможливості розгляду справи та повторного стягнення кредитної заборгованості не грунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню, оскільки предмет та правові підстави, заявленого в квітні 2014 року позову є відмінними від предмету спору та правових підстав за заявою банку, поданою в листопаді 2011 року.

Стосовно стороку позовної давності колегія суддів зазначає наступне. Заяви про застосування судом першої інстанції позовної давності відповідач до суду першої інстанції не подавала.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони поданої в першій інстанції,у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення з тих підстав, що відповідач була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом, може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 11 лютого 2015 року (справа № 6-249цс14) та від 02 березня 2016 року (справа № 6-2307цс15) і є обовязкою для всіх судів України, відповідно до ст.360-7 ЦПК України.

Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, а враховуючи те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності, яка не була заявлена у суді першої інстанції.

Після звернення у листопаді 2011 року до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 11 грудня 2007 року, строк позовної давності відповідно до вимог ст. 246 ЦК України перервався і почався з цього часу новий відлік, тобто строк позовної давності за вказаними вимогами банку мав закінчитися у листопаді 2014 року, а з вимогами до суду позивач звернувся у травні 2014 року.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. При цьому суми, які вже були стягнуті на підставі судового рішення, повторному стягненню не підлягають.

При розгляді спору, суд І інстанції в повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, перевірив доводи, обставини справи, надав їм належну оцінку і постановив рішення, яке відповідає вимогам Закону

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 Юріївни- відхилити.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від19 листопада 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: Тамакулова В.О

С у д д і: ОСОБА_4

ОСОБА_5