Постанова № 58926760, 11.07.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016 року Справа № 904/2563/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Березкіна О.В. ( доповідач)

суддів: Дармін М.О., Чус О.В.

при секретарі: Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року у справі № 904/2563/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Марганецьтепломережа", м. Марганець

про стягнення 7 869 776,51 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково.

Суд стягнув з Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 596 472,33 грн. , інфляційні втрати у розмірі 4 736 662,06 грн., 3% річних у розмірі 339 313,29 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 94 033,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 596472,32 грн. пені та прийняти нове рішення, яким стягнути з комунального підприємства "Марганецьтепломережа" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 596472,32 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено.

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області сторони не оскаржували.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції дослідив лише ступінь виконання зобов’язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов’язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. До того ж, відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості таких обставин.

Також скаржник посилається на те, що зменшення судом розміру пені на 50% від нарахованої суми спричиняє додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Отже, судом не було враховано особливі обставини щодо діяльності позивача, ступінь виконання зобов’язання відповідачем та того, що заявлена до стягнення неустойка не компенсує всіх збитків, яких зазнає позивач.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 червня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 11 липня 2016 року .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні 596472,32 грн. пені та задовольнити заявлені вимоги в цій частині в повному обсязі, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду 23.05.2016року з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 17.05.2016р.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 746/14-ТЕ-3 від 16 грудня 2013 року (договір) ( а.с.14-19).

Відповідно до пункту 1.1 договору, позивач зобов’язується передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ ( надалі-газ), на умовах цього Договору

Згідно з пунктом 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населення, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач передає відповідачеві з 01 січня 2014р. по 31 грудня 2014р. газ обсягом до 8696,564 тис.куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Згідно з п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачеві та газорозподільному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування встановлюється НКРЕ.

У п. 5.2 договору зазначено про те, що ціна за 1 000 куб. м газу становить 1 118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 118,974 грн., крім того ПДВ 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Положеннями п. 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором (п. 7.1 договору).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього Договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові х оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

24 січня 2014 року та 30 квітня 2014 року між сторонами були укладені Додаткові угоди № 1 та № 2 до вище зазначеного договору, якими були внесені зміни до ціни природного газу та предмету договору.

Звертаючись до відповідача із позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань з своєчасної оплати поставленого природного газу, що стало підставою для нарахування пені, та сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за укладеним договором купівлі-продажу природного газу №746/14-ТЕ-3 від 16 грудня 2013року в частині своєчасної оплати поставленого газу, у зв"язку з чим на користь позивача підлягає стягненню пеня на підставі п.7.2. договору, а також 3% річних та інфляційні на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Проте, врахувавши майновий стан відповідача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд зменшив розмір стягуваної пені на 50% .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу природного газу, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків не пред’явлення такої вимоги.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вище зазначеного договору, позивач передав у власність відповідача передбачений Договором газ на загальну суму 7 986 301,96 грн., що підтверджують відповідні Акт приймання-передачі природного газу.

Проте, у порушення умов договору, відповідач неналежно виконав свої зобов’язання із своєчасної оплати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем, що стало підставою і для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Як встановлено судом першої інстанції, до подачі позовної заяви до суду відповідачем була сплачена заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 1 597 497, 68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 349 від 16.03.2016 року на суму 4 086,24 грн. та платіжним дорученням № 3 від 18.03.2016 року на суму 1 593 411,44 грн.

З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у стягненні суми основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, господарський суд першої інстанції перерахував заявлені позивачем суми, та стягнув інфляційні втрати у розмірі 4 736 662,06 грн. , оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж та 3% річних у розмірі 339 313,29 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

На підставі п. 7.2 Договору господарський суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір пені у сумі 1 192 944,65 грн.., оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (пеня нараховується лише за 182 дня).

Під час розгляду справи судом першої інтенції відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, згідно ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Клопотання мотивовано тим, що, зважаючи на майновий стан підприємства відповідача, враховуючи соціальну значимість підприємства для функціонування інфраструктури міста, з огляду на те, що відповідач є єдиним надавачем послуг з централізованого опалення в м. Марганець, а Законом України "Про теплопостачання" теплопостачання віднесено до необхідного елементу безпеки людини, з урахуванням того, що все майно підприємства є власністю територіальної громади міста і відповідач не є власником цього майна.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям) теплової енергії; невідповідністю затверджених тарифів фактичним затратам на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання; діяльність відповідача є збитковою, взявши до уваги несвоєчасну оплату населенням, бюджетними установами та юридичними особами заборгованості за теплопостачання; відповідач намагається здійснити збільшення грошових надходжень шляхом проведення претензійної роботи, як з населенням так і з юридичними особами, суд обґрунтовано зменшив розмір пені на 50%, стягнувши 596472,33грн.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об’єктивно з’ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 99-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року у справі № 904/2563/16 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.07.2016року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус