Рішення № 58925897, 08.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2016 р. Справа № 911/918/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Турботрейд

до Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

2) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

за участю прокуратури Київської області

про стягнення 81 474 757,99 грн

Головуючий суддя Горбасенко П.В.

судді Бабкіна В.М.

ОСОБА_1

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 30.12.2015);

від відповідача ОСОБА_3 (дов. № 2-221 від 18.09.2015);

від третьої особи 1 не зявилися;

від третьої особи 2 ОСОБА_4 (дов. № 51/2016 від 20.04.2016);

від прокуратури ОСОБА_5 (посв. № 030760 від 12.12.2014).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальність Турботрейд (далі позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз (далі відповідач) про стягнення 52 044 719,60 грн заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012, з яких: 41 003 722,80 грн основного боргу, 8 858 926,45 грн інфляційних втрат та 2 182 070,35 грн 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2015 (суддя Заєць Д.Г.) порушено провадження у справі № 911/918/15, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та призначено розгляд справи на 01.04.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2015 розгляд справи відкладено 22.04.2015.

01.04.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 4178/6 від 01.04.2016 (вх. № 7347/16 від 01.04.2015), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

15.04.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 8511/15 від 15.04.2015), згідно якої останній на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 64 366 366,89 грн заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012, з яких: 41 003 722,80 грн основного боргу, 20 789 634,12 грн інфляційних втрат та 2 573 009,97 грн 3 % річних. Вказана заява прийнята судом.

22.04.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшли письмові пояснення № 17/0892 від 21.04.2015 (вх. № 9275/15 від 22.04.2015) на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Турботрейд до Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз.

22.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури Київської області надійшло повідомлення № 05/2-533вих15 від 16.04.2015 (вх. № 9312/15 від 22.04.2015) про вступ у справу № 911/918/15.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2015 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 13.05.2015 та визнано вступ прокурора Київської області у справу № 911/918/15 в інтересах держави.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2015 зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи з першого слідчого відділу Управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 911/918/15 у складі трьох суддів та передано справу до відділу інформаційно-технічного забезпечення судового процесу господарського суду Київської області для визначення складу колегії суддів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2015 справу № 911/918/15 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Заєць Д.Г., судді Бабкіна В.М., Кошик А.Ю. та призначено розгляд справи на 09.09.2015.

У звязку з перебуванням судді Кошика А.Ю. у відпустці, 09.09.2015 розгляд справи № 911/918/15 не відбувся.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Київської області № 278-АР від 11.09.2015 здійснено заміну у складі колегії суддів, яка розглядає справу № 911/918/15, замінивши суддю Кошика А.Ю. на суддю Лилака Т.Д.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2015 справу № 911/918/15 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Зайця Д.Г., суддів Бабкіної В.М., Лилака Т.Д. та призначено розгляд справи на 21.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2015 призначено комплексну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

30.05.2016 супровідним листом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5888/5889-15 від 16.05.2016 до господарського суду Київської області повернуто матеріали справи № 911/918/15 з повідомленням про неможливість надання висновку комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи від 21.03.2016.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.05.2016 справу № 911/918/15 передано для подальшого розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Горбасенко П.В., судді Бабкіна В.М., Бацуца В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2016 справу № 911/918/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Горбасенко П.В., судді Бабкіна В.М., Бацуца В.М., поновлено провадження у справі № 911/918/15, призначено розгляд справи на 08.07.2016.

29.06.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 13394/16 від 29.06.2016), згідно якої останній на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 81 474 757,99 грн заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012, з яких: 41 003 722,80 грн основного боргу, 36 415 150,88 грн інфляційних втрат та 4 055 884,31 грн 3 % річних.

08.07.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 9747/6 від 08.07.2016 (вх. № 14199/16 від 08.07.2016) про призначення у даній справі комплексної економічної та товарознавчої експертизи, проведення якої доручити спеціалізованій експертній установі, відмінній від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Розглянувши вищезазначене клопотання, матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на необхідність визначення та встановлення правильної вартості товару, поставленого за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012, а також встановлення наявності факту підтвердження або спростування завищення ціни за договором.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2015 було призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції, та винесено на вирішення експертизи наступні питання: яка дійсна (ринкова) вартість товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Турботрейд за договором про закупівлю товару за державні кошти №т15-138/НОМЕР_1 від 16 листопада 2012 року, станом на дату укладення вказаного договору?;чи підтверджується або ж спростовується документально факт завищення вартості товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Турботрейд за договором про закупівлю товару за державні кошти №т15-138/НОМЕР_1 від 16 листопада 2012 року, і якщо підтверджується, то на яку суму; чи відповідає комплектність товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Турботрейд за договором про закупівлю товару за державні кошти №т15-138/НОМЕР_1 від 16 листопада 2012 року, вимогам стандартів, технічних умов відповідних категорій товарів для їх цільового використання?

За результатами проведення, призначеної ухвалою суду від 21.10.2015 у даній справі, експертизи, Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції надано повідомлення № 5888/5889-15 від 21.03.2016 про неможливість надання висновку комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи по справі № 911/918/15, згідно якого у звязку з тим, що на дослідження не надані документи, заявлені у клопотанні експерта, неможливо надати висновок комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи по справі № 911/918/15, з наведених в ухвалі від 21.10.2015 господарського суду Київської області питань.

Проаналізувавши повідомлення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції № 5888/5889-15 від 21.03.2016 про неможливість надання висновку комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи по справі № 911/918/15, суд не вбачає доцільності у призначенні чергової комплексної економічної та товарознавчої експертизи у даній справі.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували можливість проведення такої експертизи іншою експертною установою, відмінною від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та надання останньою відповідей на поставлені питання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача № 9747/6 від 08.07.2016 (вх. № 14199/16 від 08.07.2016) про призначення у даній справі комплексної економічної та товарознавчої експертизи і відсутність підстав для його задоволення.

У судовому засіданні 08.07.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахування заяви про збільшення позовних вимог, представники відповідача та прокуратури заперечили проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України підтримав свою позицію, що викладена у його письмових поясненнях.

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в судове засідання 08.07.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка представника третьої особи - Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника третьої особи - Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи 2, прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТУРБОТРЕЙД» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз (Покупець) укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 24.09.2013, позивач зобовязався з моменту підписання цього договору до 31.12.2014 поставити і передати відповідачу товари (устаткування, для керування технологічними процесами, автоматизоване, код згідно ДК 016-97 33.30.1 (системи вентиляції та кондиціювання повітря в укриттях ГПА ГТК-10І (лот № 2), зазначені в специфікації (додаток № 1), яка є невідємною частиною даного договору, а відповідач прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.

Згідно п. 3.1 договору ціна цього договору становить 48 965 429,52 грн, у тому числі податок на додану вартість 8 160 904, 92 грн.

Пунктом п. 3.3 договору передбачено, що ціна за одиницю товару зазначена в специфікації.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем фактично поставленої партії товарів після предявлення позивачем рахунку на оплату товару (далі - рахунок) протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною. На вимогу позивача, відповідач може здійснити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі не більше 30 відсотків від суми цього договору. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар є момент передачі товару позивачем уповноваженій особі відповідача. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Згідно п. 4.2 договору до рахунка на кожну партію товару додаються: видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар, виходячи з цін даного договору; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовою.

Пунктом 5.1 договору передбачено термін поставки товарів: партіями в період зазначений в пункті 1.1 розділу І цього договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання відповідачем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (надалі - рознарядка).

Відповідно до п. 5.2 договору місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП Укргазенергосервіс). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Згідно з п. 6.1.1 договору відповідач зобовязався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Пунктом 6.4.1 договору передбачено, що позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно з п. 7.2.5 договору у випадку прострочення відповідачем грошового зобовязання за даним договором, відповідач на вимогу позивача зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині гарантійних зобовязань та розрахунків до повного виконання.

Сторонами зазначено, що оригінал даного договору вилучено слідчими органами, проте ними не заперечується, що договір був дійсно укладений, підписаний їх повноважними представниками, є чинним та діє між сторонами.

Специфікацією, що є додатком № 1 до договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1, сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, яка становить 48 965 429,52 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно п. 5.1 договору було надано позивачу рознарядку № 2463/15-01 від 10.12.2012, рознарядку № 480/15-01 від 19.03.2013 та рознарядку № 1999/14-2 від 04.12.2013 на поставку товару, а саме: шафи автоматики ША СВК КМЕТ 106120 5 к-т., модуля збору, обробки і архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 5 к-т. та монтажного комплекту МК СВК КМЕТ 106126.021 5 к-т; шафи автоматики ША СВК КМЕТ 106120 2 к-т., модуля збору, обробки і архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 5 к-т.; модуль первинних перетворювачів МПП СВК КМЕТ 106121 1 к-т., модуль управління електроприводами МУЕ СВК КМЕТ 106500.021 1 к-т., модуль припливного повітря МПрП СВК КМЕТ 106900 1 к-т.

Суд встановив, що на виконання умов договору позивач по товарно-транспортній накладній № 010673 від 14.12.2012 та по накладній № 17 від 14.12.2013 поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 2463/15-01 від 10.12.2012, на загальну суму 28 371 526,80 грн, а відповідач, на підставі довіреності № 300 від 14.12.2012 вказаний товар отримав без наявних дефектів та придатним до використання за призначенням. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що на виконання умов договору позивач по товарно-транспортній накладній № 006185 від 20.03.2013 та по накладній № 4 від 20.03.2013 поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 480/15-01 від 19.03.2013, на загальну суму 11 311 440 грн, а відповідач, на підставі довіреності № 31 від 20.03.2013 вказаний товар отримав без наявних дефектів та придатним до використання за призначенням. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи.

Водночас, на виконання умов договору позивач по товарно-транспортній накладній № 006195 від 05.12.2013 та по накладній № 1 від 05.12.2013 поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою 1999/14-2 від 04.12.2013, на загальну суму 1 320 756 грн, а відповідач, на підставі довіреності № 122 від 05.12.2013 вказаний товар отримав без наявних дефектів та придатним до використання за призначенням. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи.

Всього позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 41 003 722,80 грн (28 371 526,80 грн + 11 311 440 грн + 1 320 756 грн).

Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 24 від 14.12.2012 на суму 28 371 526,80 грн, рахунок № 4 від 20.03.2013 на суму 11 311 440 грн та рахунок № 1 від 05.12.2013 на суму 1 320 756 грн для оплати поставленого товару, примірники яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач, в порушення п. 4.1. договору за отриманий на підставі спірних накладних товар не розрахувався, суму боргу у сумі 41 003 722,80 грн не сплатив, що підтверджується наявними матеріалами справи, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012 на момент прийняття судового рішення склав 41 003 722,80 грн, що не спростовано відповідачем.

Предметом позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.06.2016, є вимоги про стягнення 81 474 757,99 грн заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012, з яких: 41 003 722,80 грн основного боргу, 36 415 150,88 грн інфляційних втрат та 4 055 884,31 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, у своєму відзиві посилається на те, що він при здійсненні своєї фінансово-господарської діяльності, в тому числі при виконанні договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012, повинен використовувати кошти в порядку встановленому чинним законодавством, статутом та у відповідності до затверджених НАК Нафтогаз України фінансових планів. Разом з тим, за твердження відповідача його фінансові плани на 2013-2014 роки з незалежних від нього обставин до цього часу не затверджені, хоча відповідач вжив всіх необхідних та обовязкових для цього дій з дотриманням вимог законодавства, а тому до моменту погодження його фінансового плану на 2013-2014 роки відповідач позбавлений можливості здійснення у 2013-2014 роках фінансування оплати товару, отриманого по договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012, у звязку з чим його зобовязання по оплаті отриманого товару не є простроченим.

Пунктом 4 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 173 від 21.06.2005, на який відповідач посилається у своєму відзиві, передбачено, що проект фінансового плану підприємства з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими печаткою сторінками у двох примірниках за формою згідно з додатком 1 у паперовому та електронному вигляді подається органу, уповноваженому управляти державним майном або корпоративними правами держави, до 15 червня року, що передує плановому. До проекту фінансового плану підприємства додається пояснювальна записка, яка включає результати аналізу його фінансово-господарської діяльності за попередній рік, а також показники господарської діяльності та розвитку підприємства в поточному році та на плановий рік. У разі необхідності органи управління державним майном або корпоративними правами держави та органи, відповідальні за забезпечення реалізації державної політики у відповідній сфері, можуть самостійно встановлювати диференційовані строки подання проектів фінансових планів підприємств, але не пізніше 15 червня року, що передує плановому.

Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку органи, уповноважені управляти державним майном або корпоративними правами держави, у місячний строк здійснюють аналіз проекту фінансового плану підприємства з обов'язковим порівнянням його показників з показниками фінансово-господарської діяльності підприємства за два попередні роки, приймають рішення щодо затвердження/погодження фінансового плану або повернення його на доопрацювання та в письмовій формі повідомляють підприємство про прийняте рішення. Органи, уповноважені управляти державним майном, затверджують фінансовий план підприємства, а органи, уповноважені управляти корпоративними правами держави, або затверджують фінансовий план підприємства, або погоджують проект фінансового плану підприємства до 1 вересня року, що передує плановому, та в паперовому й електронному вигляді подають до Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України завізовані та завірені печаткою копії затверджених/погоджених фінансових планів підприємств разом із пояснювальною запискою.

Проте, відповідачем будь-яких доказів звернення до НАК Нафтогаз України із фінансовим планом підприємства, а також вжиття інших дій щодо фінансування оплати товару, отриманого по договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012, суду не надано.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з п. 1.3 договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків відповідача. Про таке зменшення та у разі зміни істотних умов договору у випадках, передбачених чинним законодавством України, зокрема Законом України Про здійснення державних закупівель, сторони укладають додаткову угоду (додаткові угоди) до цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору ціна договору (сума, визначена в договорі) може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 6.2.3 договору відповідач має право зменшити обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Пунктом 11.4 договору передбачено, що всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012 передбачена можливість зменшення загальної вартості цього договору залежно від реального фінансування видатків відповідача шляхом укладення додаткової угоди.

Проте, відповідно до матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору, жодної угоди про внесення змін до договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012 сторонами не укладалося.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобовязання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, враховуючи те, що договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_2 від 16.11.2012 був укладений між позивачем та відповідачем, посилання відповідача на відсутність погоджених НАК Нафтогаз України фінансових планів не звільняє його від виконання зобовязань щодо оплати вартості поставленого товару.

Крім того, представники прокуратури та відповідача, в усному порядку заперечуючи проти задоволення позову, посилалися на те, що товар за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012 фактично позивачем не поставлявся, а також на те, що відповідач придбав товар за вказаним договором по завищеній ціні.

Суд встановив, що на виконання умов договору позивач по товарно-транспортній накладній № 010673 від 14.12.2012 та по накладній № 17 від 14.12.2013 поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 2463/15-01 від 10.12.2012, на загальну суму 28 371 526,80 грн, а відповідач, на підставі довіреності № 300 від 14.12.2012 вказаний товар отримав без наявних дефектів та придатним до використання за призначенням; на виконання умов договору позивач по товарно-транспортній накладній № 006185 від 20.03.2013 та по накладній № 4 від 20.03.2013 поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 480/15-01 від 19.03.2013, на загальну суму 11 311 440 грн, а відповідач, на підставі довіреності № 31 від 20.03.2013 вказаний товар отримав без наявних дефектів та придатним до використання за призначенням; на виконання умов договору позивач по товарно-транспортній накладній № 006195 від 05.12.2013 та по накладній № 1 від 05.12.2013 поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою 1999/14-2 від 04.12.2013, на загальну суму 1 320 756 грн, а відповідач, на підставі довіреності № 122 від 05.12.2013 вказаний товар отримав без наявних дефектів та придатним до використання за призначенням, всього позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 41 003 722,80 грн (28 371 526,80 грн + 11 311 440 грн + 1 320 756 грн); позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 24 від 14.12.2012 на суму 28 371 526,80 грн, рахунок № 4 від 20.03.2013 на суму 11 311 440 грн та рахунок № 1 від 05.12.2013 на суму 1 320 756 грн для оплати поставленого товару, примірники яких залучено до матеріалів справи; відповідач, в порушення п. 4.1. договору за отриманий на підставі спірних накладних товар не розрахувався, суму боргу у сумі 41 003 722,80 грн не сплатив, що підтверджується наявними матеріалами справи, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012 на момент прийняття судового рішення склав 41 003 722,80 грн, що не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012 на час прийняття судового рішення складає 41 003 722,80 грн, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 41 003 722,80 грн основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі № 911/617/15.

Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-138/НОМЕР_1 від 16.11.2012, позивачем за період з 29.01.2013 по 27.06.2016 нараховано 36 415 150,88 грн інфляційних втрат та 4 055 884,31 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних від 27.06.2016, арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 29.01.2013 по 27.06.2016, становить 36 396 897,01 грн інфляційних втрат та 4 069 365,09 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 36 415 150,88 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 36 396 897,01 грн інфляційних втрат, а вимога про стягнення 4 055 884,31 грн 3 % річних підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 41 003 722,80 грн основного боргу, 36 396 897,01 грн інфляційних втрат та 4 055 884,31 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за позовні вимоги, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, місто Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз (08151, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Маяковського, будинок 49, ідентифікаційний код 00156127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Турботрейд (03040, місто Київ, вулиця Стельмаха, будинок 6 А, ідентифікаційний код - 35175024) 41 003 722 (сорок один мільйон три тисячі сімсот двадцять дві гривні) 80 коп. основного боргу, 36 396 897 (тридцять шість мільйонів триста девяносто шість тисяч вісімсот девяносто сім гривень) 01 коп. інфляційних втрат, 4 055 884 (чотири мільйони пятдесят пять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні) 31 коп. 3 % річних та 73 063 (сімдесят три тисячі шістдесят три гривні) 63 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 13.07.2016

Головуючий суддя П.В.Горбасенко

Суддя В.М. Бабкіна

Суддя В.М. Бацуца