Ухвала суду № 58923963, 12.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2545/14 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 23 вересня 2013 року № 104 «Про скасування надбавок» в частині скасування позивачу надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, а також щомісячної надбавки за особливі умови служби в митній службі з 17 вересня 2013 року;

- зобов'язати відповідача видати позивачу належним чином оформлену довідку про складові заробітної плати за останні 24 місяці;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1 517,00 грн. матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, згідно поданої заяви;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 12 400,49 грн. - середній заробіток за весь час затримки (з 01 жовтня 2013 року по 03 грудня 2013 року);

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 563,22 грн. як пеня за несвоєчасне проведення розрахунку за кожен день затримки;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1 638,50 грн. реальних збитків;

- стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. моральної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 23 вересня 2013 року № 104 «Про скасування надбавок» в частині скасування позивачу надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, а також щомісячної надбавки за особливі умови служби в митній службі з 17 вересня 2013 року. Зобов'язано видати належним чином оформлену довідку про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці. Стягнуто на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 5 109,72 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 5 109,72 грн. скасовано та направлено справу на новий апеляційний розгляд в цій частині вимог. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року залишено без змін.

При цьому, ВАСУ керувався тим, що ці вимоги взагалі залишилися поза увагою апеляційного суду - він, не з'ясовуючи їх під час розгляду справи, та, відповідно, не обґрунтовуючи у своєму рішенні, безпідставно відмовив в їх задоволенні, про що свідчить резолютивна частина його рішення.

Відтак, апеляційному перегляду підлягає постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2014 року в частині законності щодо часткового задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на її користь грошових коштів в сумі 12 400, 49 грн - середній заробіток за весь час затримки з 01 жовтня 2013 року по 03 грудня 2013 року.

Так, відповідач подавав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року в частині визнання частково протиправним та скасування наказу від 23 вересня 2013 року № 104 «Про скасування надбавок», зобов'язання надати довідку про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Як встановлено попередніми судами, ОСОБА_3 наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України № 96-к від 12 квітня 2012 року призначена на посаду головного спеціаліста-експерта відділу товарознавчої експертизи промислових товарів служби товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи у порядку переведення з Київської обласної митниці з посадовим окладом 1 117 грн. Вказаним наказом їй встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання (вислуга понад 15 років) та надбавку за спеціальне звання радника митної служби 1 рангу у розмірі 135 гривень.

Наказом № 72 від 20 квітня 2012 року, зокрема, ОСОБА_3 встановлено надбавку за особливі умови служби в митних органах з урахуванням надбавки за спеціальне звання у розмірі 70 відсотків, а наказом № 95 від 16 травня 2012 року надбавку за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 35 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років з 1 травня 2012 року.

Наказом № 52-к від 4 лютого 2013 року ОСОБА_3 з 04 лютого 2013 року переведено на посаду головного спеціаліста-експерта відділу товарознавчої експертизи промислових товарів служби товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи з посадовим окладом 1 548 грн. зі збереженням раніше встановлених надбавок.

Наказом № 104 від 23 вересня 2013 року, зокрема, ОСОБА_3 скасовано надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, а також щомісячну надбавку за особливі умови служби в митній службі, з 17 вересня 2013 року.

Наказом №151-к від 01 жовтня 2013 року позивача звільнено з посади головного спеціаліста-експерта відділу товарознавчої експертизи товарів служби товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи за власним бажанням, у зв'язку з набуттям другої групи інвалідності та набуттям права виходу на пенсію, відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України та статті 37 Закону України «Про державну службу».

Так, 01 жовтня 2013 року ОСОБА_3 подано заяву про звільнення з займаної посади з 01 жовтня 2013 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України у зв'язку з набуттям другої групи інвалідності та набуттям права виходу на пенсію, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

До вказаної заяви позивачем додано копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (Серія АВ № 0075149) від 30 вересня 2013 року, відповідно до якої позивачу встановлену другу групу інвалідності.

Також у вказаній заяві позивач просила провести з нею повний розрахунок (заробітна плата, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, оплата листків тимчасової непрацездатності, компенсація за частину невикористаної відпустки, згідно статті 116 КЗпП України).

Наказом від 01 жовтня 2013 року № 151-к «Про звільнення ОСОБА_3» ОСОБА_3 звільнено з 01 жовтня 2013 року з посади головного спеціаліста-експерта відділу товарознавчої експертизи товарів служби товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи за власним бажанням, у зв'язку з набуттям другої групи інвалідності та набуттям права виходу на пенсію, відповідно до статті 38 КЗпП України та статті 37 Закону України «Про державну службу».

Також вказаним наказом доручено відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку здійснити з ОСОБА_3 повний розрахунок відповідно до статті 116 КЗпП України та виплатити їй грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 16 (шістнадцять) календарних днів за період роботи з 12 квітня 2013 року по 01 жовтня 2013 року відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

У період з 06 червня 2013 року по 30 вересня 2013 року ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності: Серія АВЯ № 645150 - з 06 по 22 червня 2013 року; Серія АВО № 614747- з 25 червня по 10 липня 2013 року; Серія АГА № 956491 - з 11 липня по 08 серпня 2013 року; Серія АБО № 614985 - з 09 по 16 серпня 2013 року; Серія АБО № 720516 - з 17 серпня по 17 вересня 2013 року; Серія АБО № 535191 - з 18 по 27 вересня 2013 року; Серія АБО № 720926 - з 28 по 30 вересня 2013 року.

Як встановлено судом першої інстанції, 07 жовтня 2013 року відповідачем подано заявку до Державної казначейської служби на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки № 257, згідно якої ОСОБА_3 нараховано суму при звільненні у розмірі 2 752,81 грн., а згідно відомості нарахування коштів № 18, 08 жовтня 2013 року зазначені кошти перераховано на рахунок ОСОБА_3 у розмірі 2 191,30 грн. (2 752,81- 391,61грн. податку на доходи фізичних осіб та - 169,9 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Надходження зазначених коштів 08 жовтня 2013 року на картковий рахунок ОСОБА_3 підтверджується й наданою позивачем копією виписки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про рух коштів на рахунку № 0784219000, що належить позивачу.

31 жовтня 2013 року відповідачем перераховано на картковий рахунок ОСОБА_3 кошти у розмірі 2 068,92 грн. як оплата за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності: Серія АВЯ № 645150.

Зазначене підтверджується матеріалами справи, а саме: заявкою до Державної казначейської служби на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки № 257 від 30 жовтня 2013 року, платіжним дорученням № 400 від 30 жовтня 2013 року, реєстром на перерахування лікарняних на особові рахунки за жовтень 2013 року, реєстром платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 30 жовтня 2013 року, відомістю нарахування коштів № 33 (Заробітна плата та аванси) на карткові рахунки співробітників від 31 жовтня 2013 року, відповідно до якої на картковий рахунок позивача зараховано кошти у розмірі 2068,92 грн.

Надходження зазначених коштів 31 жовтня 2013 року у розмірі 2068,92 грн. на картковий рахунок ОСОБА_3 підтверджується й наданою позивачем копією виписки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про рух коштів на рахунку № 0784219000, що належить позивач).

Крім того, 11 жовтня 2013 року відповідачем подано заяву-розрахунок № 1 до Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції КМВ Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з проханням здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду, в тому числі ОСОБА_3, що підтверджується заявою-розрахунком № 1 від 11 жовтня 2013 року, наданими позивачем копіями відповідей Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 14 листопада 2013 року № 07-1867 та від 19 листопада 2013 року № 07-1890.

18 листопада 2013 року Святошинською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності кошти, в тому числі належні позивачу, були перераховані на окремий рахунок відповідача, що останнім не заперечується.

20 листопада 2013 року відповідачем підготовлено заявку до Державної казначейської служби на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки № 257, платіжне доручення № 10 від 20 листопада 2013 року, реєстр на перерахування лікарняних ФСС на особові рахунки за листопад 2013 року, реєстр платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 20 листопада 2013 року.

Вказані кошти були оплачені казначейською службою 02 грудня 2013 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з рахунку за 02 грудня 2013 року й згідно відомості нарахування коштів № 57 (Заробітна плата та аванси) на карткові рахунки співробітників від 03 грудня 2013 року на картковий рахунок позивача зараховано кошти у розмірі 25 505,76 грн.

Надходження зазначених коштів 03 грудня 2013 року у розмірі 25 505,76 грн. на картковий рахунок ОСОБА_3 підтверджується й наданою позивачем копією виписки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про рух коштів на рахунку № 0784219000, що належить позивачу.

Вирішуючи спір у даній частині позовних вимог на користь позивача частково, суд першої інстанції, з чим повністю погоджується апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможтивістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію: прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Оскільки ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності, що на думку суду є поважною причиною, та у зв'язку з виходом на пенсію позивача, враховуючи приписи ч.1 статті 38 КЗпП України відповідач і повинен був звільнити ОСОБА_3 з 01 жовтня 2013 року, тобто у строк, зазначений позивачем у заяві про звільнення.

Згідно ч.1, 2 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відтак, обґрунтованим є посиланням відповідача на неможливість повного здійснення розрахунку з позивачем у день подання заяви про звільнення, оскільки відповідач об'єктивно пов'язаний із замовленням коштів та їх надходженням з органами казначейства, що впливає на перерахунок таких коштів позивачу.

Як встановлено судом та зазначалось вище, ОСОБА_3 у період з 06 червня 2013 року по 30 вересня 2013 року перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

Відповідно до ч.2 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по тимчасові непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За твердженням відповідача, ОСОБА_3 листок непрацездатності Серії АВЯ № 645150 (тобто перший листок непрацездатності, оплату за який повинен був здійснити роботодавець) подала до структурного підрозділу 07 серпня 2013 року. Інші листки непрацездатності за твердженнями відповідача були здані позивачем у день звільнення та повертались останній для до оформлення, оскільки у двох листках непрацездатності «пересікались два дні».

Слід зазначити, що листок непрацездатності Серія АГА № 956491 об'єктивно не міг бути поданий до відповідача у липні 2013 року, позаяк був виданий лише 07 серпня 2013 року.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, саме на відповідача покладено обов'язок у відповідності з абз.2 ч.2 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» оплатити перші п'ять днів тимчасової непрацездатності ОСОБА_3 за рахунок власних коштів, що відповідачем не було виконано ні у липні 2013 року, ні у серпні та вересні 2013 року, з огляду на що суд вірно дійшов висновку про порушення відповідачем ч.1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні ОСОБА_3, яке полягає у не виплаті всіх сум, що належать позивачу.

Як встановлено судом вище , 08 жовтня 2013 року на рахунок ОСОБА_3 перераховано нараховані їй кошти при звільненні у розмірі 2 191,30 грн. Крім того, 31 жовтня 2013 року відповідачем перераховано на картковий рахунок ОСОБА_3 кошти у розмірі 2 068,92 грн. як оплата за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності: Серія АВЯ№ 645150.

Враховуючи наведене, суд вважає, що саме 31 жовтня 2013 року відповідачем здійснено перерахування належних ОСОБА_3 сум при звільненні, та відповідно 31 жовтня 2013 року є днем фактичного розрахунку.

З огляду викладене, судом правомірно визнано такими, що не ґрунтуються на нормах права посилання позивача на весь час затримки до 03 грудня 2013 року, позаяк, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 03 грудня 2013 року позивач отримала не належні їй кошти від власника, а саме кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Разом з тим, відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно абз.4 п.2 Порядку № 100 якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством. - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки відповідача № 5-62 від 24 лютого 2014 року про середню заробітну плату ОСОБА_3, середньоденний (годинний) заробіток позивача становить 243,32 грн.

Слід врахувати, що ОСОБА_3 з 06 червня по 30 вересня 2013 року перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, й у червні 2013 року нею відпрацьовано 4 робочих дні.

Кількість робочих днів з 02 по 30 жовтня 2013 року становила 21 робочий день (01 жовтня 2013 року останній робочий день ОСОБА_3, за який проведено розрахунок; 31 жовтня 2013 року ОСОБА_3 отримані кошти за перші п'ять днів.

Таким чином, в оскаржуваній постанові обґрунтовано та правомірно наведено, що позовні вимоги ОСОБА_3 у даній частині підлягають частковому задоволенню, а саме: підлягає до стягнення зі Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів та зборів України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 5 109,72 грн. (п'ять тисяч сто дев'ять грн. 72 коп. - 243,32 ( грн.*21 робочий день).

Таким чином правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову частково.

З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови в переглядуваній частині судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування в цій частині.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2014 року в частині стягнення з Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 5 109,72 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.