Постанова № 58923667, 12.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3903/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання незаконною та скасування постанови від 08 липня 2013 року №3-0807/3.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2015 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року скасовано, справу №810/3903/13 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року вказаний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 08 липня 2014 року №3-0807/3..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований Яготинською районною державною адміністрацією Київської області 15 лютого 2005 року як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3.

Згідно ліцензії Мінрегіонбуду України серії НОМЕР_2 позивач має право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

12 жовтня 2012 року між ТОВ «Баришівська зернова компанія» (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (підрядник) укладений договір підряду №121012, відповідно до якого підрядник зобов'язувався виконати роботи по будівництву калібровально-насіневого цеху на відділку Баришівського ХПП за адресою: Київська область, м. Баришівка, вул. Торфяна, 11, а замовник прийняти та оплатити роботу.

За умовами пункту 2.2 та 3.1 договору роботи виконувались з матеріалів Замовника.

16 жовтня 2012 року Замовником (ТОВ «Баришівська зернова компанія») з ТОВ «Завод Будівельних Металевих Конструкцій» був укладений договір поставки №210, у порядку та на умовах якого ТОВ «Завод Будівельних Металевих Конструкцій» зобов'язувався поставити ТОВ «Баришівська зернова компанія» комплект металоконструкції швидкозбірної будівлі ангару (24000*44000*9000).

Згідно листа ТОВ «Баришівська зернова компанія» від 19 липня 2013 року №218 позивач відповідно до договору підряду від 12 жовтня 2012 року №121012 виконав роботи з монтажу зазначеної швидкозбірної будівлі ангару на гвинтових з'єднаннях.

Судом першої інстанції встановлено, що факт виконання позивачем робіт з монтажу швидкозбірної будівлі ангару не заперечувався сторонами та підтверджується журналом робіт із монтажу будівельних конструкцій.

18 червня 2013 року на підставі звернення Служби безпеки України від 13 травня 2013 року № 52/2-2094, направлення № 1703.13/09/02 від 12 червня 2013 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області провела позапланову перевірку ТОВ «Баришівська зернова компанія» на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва: «Реконструкція цілісного майнового комплексу Баришівського ХПП з будівництвом за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Торфяна, 11.»

Результати вказаної перевірки оформлені актом від 18 червня 2013 року, у якому міститься висновок про порушення ФОП ОСОБА_3, як генпідрядником, вимог ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва», що полягають у застосуванні виробів і конструкцій, що підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її (металеві конструкції будівлі калібрувально-насіннєвого цеху).

18 червня 2013 року Інспекція на підставі Акта перевірки ТОВ «Баришівська зернова компанія» щодо дотримання ним законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, склала стосовно ФОП ОСОБА_3 протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №2-Л-З-1806/4.

Розглянувши зазначений протокол та Акт перевірки, Інспекція дійшла висновку про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог пункту 5.1, пункту 9 ДБН А 3.1-5-2009 в частині забезпечення якості будівельної продукції та прийняла оскаржувану постанову №3-0807/3 від 08 липня 2013 року, якою на підставі п.7 ч.3 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (застосування будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не відповідають державним нормам, стандартам, технічним умовам, проектним рішенням, а також тих, що підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її, - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат) застосувала до позивача штраф у розмірі 103 230,00 грн.

Позивач, вважаючи таку постанову необґрунтованою та незаконною, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов'язковою.

Пунктом 7 частини 3 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлено, що суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за застосування будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не відповідають державним нормам, стандартам, технічним умовам, проектним рішенням, а також тих, що підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її.

Тобто, передумовою для застосування відповідальності у вигляді штрафу є застосування будівельних матеріалів, які або не відповідають стандартам якості, або не пройшли обов'язкової сертифікації.

Як вірно означено судом першої інстанції, штрафні санкції позивачу були визначені у зв'язку з використанням несертифікованих металевих конструкцій будівлі калібрувально-насіннєвого цеху. При цьому, в якості підстави для притягнення позивача до відповідальності відповідач посилається на порушення ним вимог пункту 5.1, пункту 9 ДБН А 3.1-5-2009.

Так, преамбулою ДБН А.3.1-5-2009 визначено, що ці норми встановлюють загальні вимоги до організації будівельного виробництва під час нового будівництва, реконструкції існуючих будівель і споруд, технічного переоснащення діючих підприємств (далі - будівництво) об'єктів будь-якого призначення.

Цих вимог повинні дотримуватись усі учасники будівництва, незалежно від форм власності і відомчої належності.

Вимоги цих норм не поширюються на організацію будівельного виробництва під час здійснення капітального ремонту та реставрації існуючих будівель і споруд.

Згідно з підпунктом 5.1 пункту 5 ДБН А.3.1-5-2009 організація забезпечення будівництва об'єктів матеріально-технічними ресурсами має створювати передумови для дотримання:

- технологічної послідовності та строків виконання будівельно-монтажних робіт, передбачених у календарних планах і графіках будівництва;

- зобов'язань підрядника перед замовником щодо дотримання обумовлених договором підряду строків будівництва об'єктів, їх якості та вартості.

Відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 здійснення суб'єктами господарювання будівельної діяльності підлягає ліцензуванню відповідно до чинного законодавства. Будівельні організації забезпечують відповідність будівельної продукції вимогам «Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд», конкретизованим у регламентних технічних умовах і будівельних нормах.

Згідно п.п. 9.2 пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 будівельна організація відповідно до вимог чинних стандартів 150 серії 9000 здійснює комплекс технічних, економічних і організаційних заходів з ефективного управління якістю на всіх стадіях створення будівельної продукції. Ці заходи включають сукупність методів та засобів, спрямованих на забезпечення відповідності якості будівельно-монтажних робіт і закінчених будівництвом об'єктів вимогам нормативної і проектної документації. Питання управління якістю будівельної продукції згідно із додатком Ж є складовою частиною ПВР.

Відповідно до підпункту 9.3 пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 у процесі виробництва контроль якості виконання будівельно-монтажних робіт здійснюють інженерно-технічні працівники будівельної організації та атестовані служби контролю, які входять до її складу або залучаються ззовні, мають кваліфікований персонал і відповідні засоби контролю та вимірювання.

Підпунктом 9.4 пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 встановлено, що контроль якості виконання робіт у процесі виробництва включає:

- вхідний контроль проектно-кошторисної документації;

- вхідний контроль конструкцій, виробів, матеріалів та устаткування;

- операційний контроль виробничих процесів;

- приймальний контроль будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до п.п.9.6 пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 під час вхідного контролю конструкцій, виробів, матеріалів і устаткування перевіряється їх відповідність вимогам робочої документації, паспортам, сертифікатам та іншим супроводжувальним документам. У разі виявлення невідповідності матеріальних ресурсів цим вимогам підрядник як сторона, відповідальна за якість ресурсів, які використовуються на об'єкті, зобов'язаний відмовитись від їх прийняття із своєчасним офіційним повідомленням постачальника.

Таким чином, зміст п.п.9.6 пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 визначає, що такий контроль обмежується перевіркою конструкцій, виробів, матеріалів на предмет їх відповідності вимогам робочої документації та супроводжувальним документам, що постачаються з ними у комплекті, у тому числі паспортам, сертифікатам.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок про застосування позивачем будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не пройшли обов'язкової сертифікації ґрунтується на тому, що під час перевірки Замовником будівництва ТОВ «Баришівська зернова компанія» на вимогу перевіряючих не були надані документи, що свідчать про якість металевих конструкцій будівлі калібровально-насіневого цеху, монтажем якого займався позивач.

З журналу робіт із монтажу будівельних конструкцій вбачається, що при будівництві калібровально-насіневого цеху ТОВ «Баришівська зернова компанія» позивачем було здійснено монтаж колон, монтаж прогонів, монтаж балок ферми.

При цьому, вичерпний перелік будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, які підлягали обов'язковій сертифікації на момент спірних правовідносин був закріплений у складі Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 1 лютого 2005 року №28.

Згідно вказаного переліку обов'язковій сертифікації підлягають, зокрема, ферми сталеві (28.3), колони залізобетонні (28.18).

Разом з тим, позивач посилається на те, що матеріали справи містять технічний паспорт, у складі якого наявні сертифікати на всі елементи металоконструкції будівлі калібровально-насіневого цеху, зокрема, на прокат сталевий, сталеві труби, який був поставлений у комплекті з металоконструкцією будівлі калібровально-насіневого цеху ТОВ «Завод Будівельних Металевих Конструкцій».

Дослідивши вказані докази, суд дійшов висновку, що даний технічний паспорт містить відомості щодо колон, балок, в'язів, рас порок, прогонів, стойок, пластин. При цьому, сертифікати є на прокат полос, труби стальні, гарячекатані листи, труби сталеві водогазопровідні, тобто лише на складові частинки тієї конструкції, що монтувалася позивачем у цех.

Однак, основних характеристик об'єкту, умов експлуатації, а також сертифікатів якості, які свідчать про відповідність безпосередньо самих конструкцій, з яких монтувався цех, вимогам ДБН, матеріали справи не містять. Тому, у колегії суддів не має підстав вважати, що конструкції, використані позивачем під час виконання договору підряду, є сертифікованими.

Отже, наведене свідчить, що на момент виконання підрядником (позивачем) будівельних робіт, були відсутні необхідні документи, що підтверджують обов'язкову сертифікацію металевих конструкцій будівлі.

Таким чином, недоведеним вважається той факт, що використані позивачем металеві конструкції пройшли відповідну сертифікацію, тому судом першої інстанції помилково встановлено, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є протиправною та підлягає скасуванню.

В той же час, апелянтом було наведено доводи на підтвердження правомірності дій відповідача та винесених ним рішень.

Таким чином, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити нову.

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.