Ухвала суду № 58923617, 05.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5448/15 Головуючий у 1-й інстанції: Фролова О.Л. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу управління Державної казначейської служби України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної казначейської служби України в Тальнівському районі Черкаської області, третя особа - управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про встановлення наявності компетенції суб'єкта владних повноважень та його зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернлася до Тальнівського районного суду Черкаської області з позовом до управління Державної казначейської служби України в Тальнівському районі Черкаської області, третя особа - управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про:

- визнання наявності компетенції відповідача щодо виконання судового рішення про стягнення коштів з державного органу;

- визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові задоволення заяви позивача щодо виконання судового рішення про стягнення коштів з державного органу;

- зобов'язання відповідача прийняти заяву позивача щодо примусового виконання судового рішення про стягнення на його користь коштів з управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Тальнівського районного суду від 01.04.2015, у цивільній справі №704/223/15-ц, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 05.05.2015, адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про стягнення невиплаченої пенсії - задоволено.

На підставі вказаного рішення, 28 травня 2015 року Тальнівським районним судом видано виконавчий лист № 395 про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на користь ОСОБА_2 7254 грн. 88 коп.

16 листопада 2015 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо виконання ним судового рішення про стягнення коштів з державного органу де просила прийняти до виконання виконавчий лист № 395, який видано 28.05.2015.

Однак, відповідно до листа управління Державної казначейської служби України у Тальнівському районі Черкаської області від 17.11.2015 за № 01-11/1105, виконавчий лист разом з додатками було повернуто позивачу із зазначенням, що відповідно до п.п. 1 п. 9 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», виконавчий лист не підлягає виконанню органом Казначейства.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, боржником за виконавчим листом № 395 виданого Тальнівським районним судом, є управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, тобто державний орган, то стягувачу необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013, яка набрала чинності 06.02.2013, внесено зміни до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011. Зазначений Порядок прийнятий відповідно до частини 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» і пункту 9 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників № 845 боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (пункт 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників № 845).

Відповідно до пункту 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Враховуючи те, що Законами України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконавчі документи про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, пред'являються на примусове виконання виключно до органів Державної казначейської служби України, та Порядком передбачено спеціальну процедуру стягнення таких, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова в частині визнання наявності компетенції суб'єкта владних повноважень та визнання протиправною бездіяльності відповідача є правомірною.

Відносно доводів апелянта, що зобов'язання Державної казначейської служби України в Тальнівському районі Черкаської області прийняти заяву позивача щодо примусового виконання судового рішення про стягнення на його користь коштів є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Такі втручання не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Утім, якщо орган владних повноважень відмовив позивачу і зазначив при цьому підстави такої відмови, а суд надав їм оцінку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком правильно дійшов висновку про зобов'язання відповідача прийняти заяву позивача щодо примусового виконання судового рішення про стягнення на його користь коштів з УПФ України в Тальнівському районі Черкаської області, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Державної казначейської служби України в Тальнівському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.