Ухвала суду № 58921696, 11.07.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/719/16-ц Провадження № 22-ц/795/1322/2016 Головуючий у I інстанції Кухта В. О. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючогосудді: ОСОБА_1,

суддів: Кузюри Л.В., Онищенко О.І.

при секретарі: Халимон Т.Ю.

з участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» про визнання договору іпотеки припиненим, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зобовязання повернути документи, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2016 року, яким відмовлено у задоволенні його позову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заявник вказує, що районний суд посилаючись на правовий висновок ВСУ, викладений у постанові від 17.02.2016 року у справі №6-245цс14, залишив поза увагою суду, що між сторонами була досягнута спеціальна домовленість щодо звільнення іпотекодавця від ризиків, пов'язаних з невиконанням зобов'язання боржником, яка закріплена у п.п. 4.2.1 пункту 4.2 іпотечного договору, згідно якого іпотека припиняється у разі припинення зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором. Таким чином, на думку заявника, оскільки ТОВ «Українське-німецьке спільне підприємство «Інвестекоїр» було ліквідовано, кредитний договір між останнім та ПАТ «Банк «Демарк» був припинений, у звязку з чим і спірний іпотечний договір також є припиненим.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника відповідача ОСОБА_3, який просив відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ПАТ «Банк «Демарк» вчинив дії по зверненню стягнення на предмет іпотеки ще до ліквідації боржника за забезпеченим іпотекою кредитним договором, спеціальної умови про припинення його зобовязань у разі ліквідації товариства договір не містить, а тому зобовязання позивача як іпотекодавця за договором іпотеки не припинилися та продовжують існувати на даний час.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

По справі встановлено, що 01 березня 2006 року між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Українсько-німецьке спільне підпримство «Інвестекоїр» було укладено кредитний договір №132, за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з максимальним розміром заборгованості 1150000 грн. строком по 28 лютого 2007 року зі сплатою 24% річних для забезпечення поточної діяльності, а позичальник зобов'язаний погасити кредит у строк по 28 лютого 2007 року (а.с.7-8).

02 березня 2006 року між ПАТ «Банк «Демарк», ОСОБА_4, ТОВ «Українсько-німецьке спільне підпримство «Інвестекоїр» укладено договір поруки, за яким поручитель ОСОБА_4 взяв на себе солідарне зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ТОВ «Українсько-німецьке спільне підпримство «Інвестекоїр», які виникли на підставі кредитного договору №132 від 01 березня 2006 року (а.с.9).

02 березня 2006 року між ВАТ «Банк «Демарк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №132 від 01 березня 2006 року, укладеного між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Українсько-німецьке спільне підпримство «Інвестекоїр» (а.с.10-12).

Згідно п. 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки є незавершенна будівництвом Чернігівська біологічна фабрика обласної станції захисту рослин, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру (бувша назва Леніна), б/н.

16 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2363, яким звернуто стягнення на передане в іпотеку майно: незавершену будівництвом Чернігівську біологічну фабрику обласної станції захисту рослин, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, б/н. За рахунок коштів, вилучених від реалізації зазначеного майна, запропоновано задовольнити вимоги «Банк «Демарк» у сумі 1510707 грн. 86 коп. (а.с.13).

22 липня 2008 року Деснянським районним судом м. Чернігова на виконання рішення цього суду, що набрало законної сили 13.06.2008 року, видано виконавчий лист по справі №2-76/08 про стягнення солідарно з ТОВ «Українсько-німецьке спільне підпримство «Інвестекоїр», ОСОБА_4 на користь ВАТ «Банк «Демарк» заборгованості по кредиту у розмірі 1349063 грн. 85 коп. (а.с.14).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 30 листопада 2012 року реєстрація ТОВ «Українсько-німецьке спільне підпримство «Інвестекоїр» прининена за судовим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2012 року у зв'язку з визнанням його банкрутом (а.с.15-16).

25 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №2363, виданого 16.10.2007 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про звернення стягнення на незавершену будівництвом Чернігівську біологічну фабрику обласної станції захисту рослин, що знаходиться в м. Чернігові по проспекту Миру, б/н для задоволення вимог «Банк «Демарк» у сумі 1513207,86 грн., боржник ОСОБА_4 (а.с.23).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобовязання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобовязання, які випливають з основного зобовязання, не повинні припиняти дію зобовязань, які забезпечують основне зобовязання, яке залишилось невиконаним.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобовязання в межах вартості предмета іпотеки.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, повязані з невиконанням зобовязання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Реєстру. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, слід дійти висновку, що саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобовязанням та його виключення з Реєстру не тягнуть за собою припинення зобовязання, адже до цього іпотекодержателем було використано його право про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом вчинення виконавчого напису, оскільки іпотекодавець неналежним чином виконував взяте на себе зобовязання по погашенню боргу.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-245цс14.

Посилання заявника на залишенння поза увагою районного суду спеціальної домовленості у п.п. 4.2.1 п.4.2 іпотечного договору про те, що іпотека припиняється у разі припинення зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором не є підставою для скасування вірного по-суті рішення, зважаючи на те, що ПАТ «Банк «Демарк» реалізувало своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись 16 жовтня 2007 року до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про вчинення виконавчого напису в період дії договору іпотеки від 02 березня 2006 року, коли зобов'язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалося та до припинення 30 листопада 2012 року юридичної особи боржника ТОВ «Українсько-німецьке спільне підпримство «Інвестекоїр».

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді: