Ухвала суду № 58915837, 11.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/4937/15 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/4240/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. І.

Категорія:43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Кабаля І.І.,

суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю: апелянта- Гедз І.Ф., його представника-

ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ПАТ

«Львівський локомотиворемонтний завод»- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 11 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про укладення договору житлового найму,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 11 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про укладення договору житлового найму відмовлено.

Дане рішення оскаржив представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_2 ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно зясованих обставинах справи. Вказує, що суд в оскаржуваному рішення прийшов до висновку, що оскільки рішенням суду від 02.04.2014 року ОСОБА_5 виселений із спірного приміщення, з 2009 року уся родина та сам позивач без відповідної правової підстави користуються житловим приміщенням, одна ці два висновки є зовсім протилежними. Крім того вказує, що позивач не заперечує, що такий договір може бути й тимчасовим правом до видачі йому квартири у встановленому порядку, оскільки Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців» йому забезпечене право на житло. Також зазначає, що в даній справі не розглядалось питання правового користування позивачем спірною квартирою як це вказано в судовому рішенні. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника на підтримання скарги, представника відповідача на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_5 та члени його сімї відповідно до договору оренди з 01 січня 2005 року по 2009 рік проживали у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 02 квітня 2014 року позов Приватного акціонерного товариства ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, третя особа: Орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про виселення та стягнення шкоди задоволено. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15 із квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14 на користь Приватного акціонерного товариства /ПАТ/"Львівський локомотиворемонтний завод" 11442, 42 грн. майнової шкоди та порівну 458, 80 грн. судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2014 року, залишеним без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року, рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 квітня 2014 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14 на користь Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» 11 442 грн. 42 коп. майнової шкоди та судових витрат порівно в розмірі 458 грн. 80 коп. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення яким відмовлено у даних позовних вимогах за спливом строку на звернення до суду. В решті рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 квітня 2014 року залишено без змін.

Зокрема, даними судовими рішеннями встановлено, що відповідачі без відповідної на те правової підстави вселились у квартиру АДРЕСА_1 і звільнити її відмовляються, конференцією трудового колективу ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» вирішено зобовязати ОСОБА_6 та членів його сімї звільнити самовільно зайняту квартиру, що стверджується протоколом від 03.04.2013 року. Ордеру на вселення в дане спірне приміщення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не було надано, оскільки це приміщення на момент його зайняття перебувало в статусі нежитлового приміщення. З пояснень представника ОСОБА_7 встановлено, що договори на тимчасове проживання в гуртожитку з ними укладалися лише з 2005 року по 2008 рік. Після зміни власника будинку та балансоутримувача ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та його статусу з 2009 року по 2013 року жодних договорів про надання приміщення в тимчасове користування з сімєю ОСОБА_6 не укладалося. Статус приміщення - блок №111 з нежитлового на житлове змінено не було.

А відтак, було вирішено виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_15 в порядку вимог ст.116 ч.3 ЖК України із квартири (блоку)№111, оскільки відповідачі ордеру на дане приміщення не мають, з 2009 року з відповідачами договір найму даного приміщення не укладалося і права на користування даним приміщенням, останні не мають, окрім цього всі відповідачі забезпечені житлом.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи скарги про те, що договір житлового найму може бути й тимчасовим правом до видачі йому квартири у встановленому порядку, оскільки Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців» йому забезпечене право на житло не заслуговують на увагу, оскільки права на користування даним приміщенням він не має та його виселено з спірного приміщення на підставі рішення, яке набрало законної сили.

Зважаючи на вищенаведене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не розглядалось питання правового користування позивачем спірною квартирою є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Інші доводи скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді: Копняк С.М.

ОСОБА_17