Ухвала суду № 58913590, 07.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 332/4441/15 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В.

№ провадження 22-ц778/2503/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Стрелець Л.Г.,

суддів Гончар М.С.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», ОСОБА_4 про визнання поруки припиненою,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи був доповнений, до ПАТ «ПроКредитБанк», ОСОБА_4 про визнання поруки припиненою.

В обґрунтування позову зазначала, що 15.08.2013року міжОСОБА_4 та ПАТ "ПроКредит Банк" було укладено рамкову угоду № FW1602.439 відповідно до якої банк зобов'язався здійснити кредитування ОСОБА_4 згідно кредитних договорів: договору про надання траншів № 1602.43802/ FW 1602.439 від 15.08.2013, договору про надання траншу № 1602.43849/ FW 1602.439 від 13.09.2013, договору про надання траншу № 1602.43904/ FW 1602.439 від 22.10.2013, договору про надання траншу № 1602.43920/ FW 1602.439 від 31.10.2013.

З метою забезпечення виконання зобов'язання між ОСОБА_4 між ОСОБА_3 та ПАТ "ПроКредит Банк" було укладено договір поруки № 302773-ДП1 від 15.08.2013.

Згодом ОСОБА_4 порушив умови кредитних договорів - вчасно не здійснив повернення кредиту та відсотків.

Зобов'язання в якому ОСОБА_4 зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти яке виникло на підставі рамкової угоди № FW 1602.439 від 15.08.2013, потім змінювалося (в бік збільшення обсягу відповідальності боржника та поручителя) шляхом укладення чотирьох договорів про надання траншів № 1602.43802/ FW 1602.439 від 15.08.2013, № 1602.43849/ FW 1602.439 від 13.09.2013, № 1602.43904/ FW 1602.439 від 22.10.2013, № 1602.43920/ FW 1602.439 від 31.10.2013 не зважаючи на те, що договір поруки забезпечував виконання умов тільки одного договору (договору про надання траншу № 1602.43802/ FW 1602.439 від 15.08.2013).

Це збільшення обсягу відповідальності відбулось без її згоди як поручителя.

Крім того, посилається на те, що якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов"язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов"язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов"язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Вважає, що в договорі поруки не указано строк дії договору поруки, що обчислюється певною датою, а тому Банк повинен був пред"явити вимогу до поручителя протягом 6 місяців з дня настання строку погашення останнього платежу а саме виходячи з того, що останній платіж був 31.10.13 року, і в подальшому ніяких платежів не відбувалось, а Банк не пред"являв вимог до поручителя, то на дату звернення з позовом до суду 06.10.2015 порука є припиненою.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд визнати поруку за договором поруки № 302773-ДП1 укладеним між нею та ПАТ «ПроКредитБанк» 15.08.2013 року припиненою.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Справа розглянута у відсутність осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В засідання апеляційного суду сторони та їх представники, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явились. Представник ПАТ «ПрогКредитБанк» надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, інші учасники процесу причину неявки суд не повідомили.

Колегія вважала причини неявки неповажними і на підставі ч.1 ст.305 ЦПК України визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в їх відсутність.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України ). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України ).

Судом встановлено, що між АТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_5 укладено 15.08.2013 року Рамкову угоду № FW1602.439 зі змінами, згідно якої АТ «ПроКредит Банк» встановило позичальнику ліміт суми кредитування: 1600 000,00 грн., ліміт строку кредитування 120 місяців, максимальний розмір процентів 40% річних.

На підставі Рамкової угоди між АТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_5 укладено наступні кредитні договори:

15.08.2013 року Договір про надання траншу № 1602.43802/FW1602.439, згідно з умовами якого АТ»ПроКредитБанк» надав відповідачу ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 355000,00 грн. на строк користування 36 місяців, цільове призначення кредиту задоволення особистих неспоживчих потреб, а відповідач зобовязався повернути наданий кредит, сплатити відсотки в розмірі 22% річних в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід»ємною частиною Кредитного договору.

13.03.2013 року Договір про надання траншу № 1602.43849/FW1602.439, згідно з умовами якого АТ «ПроКредитБанк» надав відповідачу ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 45000,00 грн. на строк користування 36місяців, цільове призначення кредиту задоволення особистих неспоживчих потреб, відповідач ОСОБА_5С зобовязався повернути наданий кредит, сплатити відсотки в розмірі 22 % річних в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід»ємною частиною Кредитного договору.

22.10.2013 року Договір про надання траншу № 1602.43904/FW1602.439 згідно з умовами якого АТ «ПроКредитБанк» надав відповідачу ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 110000,00 грн. на строк користування 36місяців, цільове призначення кредиту задоволення особистих неспоживчих потреб, відповідач ОСОБА_5С зобовязався повернути наданий кредит, сплатити відсотки в розмірі 22 % річних в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід»ємною частиною Кредитного договору.

31.10.2013 року Договір про надання траншу № 1602.43920/ FW1602.439 згідно з умовами якого АТ «ПроКредитБанк» надав відповідачу ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 160000,00 грн. на строк користування 36місяців, цільове призначення кредиту задоволення особистих неспоживчих потреб, відповідач ОСОБА_5С зобовязався повернути наданий кредит, сплатити відсотки в розмірі 22 % річних в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід»ємною частиною Кредитного договору.

На підставі чотирьох вказаних договорів траншу ОСОБА_5 отримав кредит на загальну суму 670000,00 грн., тобто в межах ліміту кредитування, що встановлений Рамковою угодою.

В забезпечення виконання зобовязань відповідача ОСОБА_5 за Рамковою угодою між позивачем АТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 302773-ДП1 від 15.08.2013 року, згідно умов якого поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором нарівні з позичальником за повернення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Відповідно до умов договору поруки ( п.2.1, п.2.2) поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобовязань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник. Розмір зобовязань позичальника визначаються відповідно до кредитних договорів з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів виданих в межах лімітів умов кредитування.

Згідно п. 2.3 договору поруки будь-які зміни до Рамкової угоди можуть здійснюватись без будь якого погодження з поручителем. Підписавши вказаний договір поруки позивач ОСОБА_3 погодилась з умовами викладеними в п.2.3 договору поруки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо припинення договору поруки з підстав ч.1 ст. 559 ЦК України суд правильно виходив з того, що відповідно до п.2.3 договору поруки будь-які зміни до Рамкової угоди можуть здійснюватись без погодження з поручителем.

Доводи апеляційної скарги правильність висновку суду в цій частині не спростовують.

Твердження апелянта, що договір поруки від 15.08.2013 року є припиненим, оскільки позивач протягом 6 місяців не пред"явив вимоги до поручителів, а звернувся з позовом лише 21.03.2015 року не може прийматись до уваги, так як відповідно до правової позиції Верховного Суду України висловленої у постанові від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс/14 поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України ).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України ).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251,252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61,64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України ) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. А відтак, оскільки строк виконання основного зобов"язання договором встановлено 15.08.2023 року, а позов подано 21.03.2015 року (т.1, а.с,218), порука не припинилась.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Стрелець Л.Г.

Судді: Гончар М.С.

ОСОБА_2