Ухвала суду № 58913448, 06.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №335/1237/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.

Провадження № 22-ц/778/2828/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Сапун О.А.,

суддів: Пільщик Л.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «ЗРУ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2016 року про відмову у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «ЗРУ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про поновлення строку для предявлення виконавчого документа до виконання у справі у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «ЗРУ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, договором поруки та звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

ВСТАНОВИЛА :

31 серпня 2010 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя були задоволені позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили 23 жовтня 2013 року.

21 квітня 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості.

Посилалось на те, що 30 січня 2014 року за вищевказаним заочним рішенням судом було видано виконавчий лист щодо вказаного боржника зі строком його пред'явлення до виконання до 23 жовтня 2014 року.

23 жовтня 2014 року виконавчий лист було пред'явлено до виконання до Заводського відділу ДВС Запорізького МУЮ, проте постановою державного виконавця цього відділу від 23 жовтня 2014 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві, а у відкритті виконавчого провадження відмовлено у зв'язку з відсутністю довіреності представника стягувача.

11 листопада 2014 року Банк повторно звернувся до Заводського відділу ДВС Запорізького МУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження, постановою якого від 19 листопада 2014 року було відкрито виконавче провадження.

Боржник оскаржив вказану постанову про відкриття виконавчого провадження до суду, внаслідок чого вона була скасована. Ухвала суду була оскаржена банком у всіх інстанціях, але залишена без змін. Верховний Суд України в ухвалі від 31 березня 2016 року наголосив на тому, що банк як стягувач мав скористатись правом на поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Вважає, що після пред'явлення Банком 23 жовтня 2014 року виконавчого листа до виконання, строк на його пред'явлення перервався, що не позбавляє стягувача права повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. Оскільки виконавчий лист повернувся до стягувача вже після спливу строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, тобто строк було пропущено не з вини стягувача, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило поновити строк на предявлення виконавчого документу до виконання

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2016 року заява залишена без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «ЗРУ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просить ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2016 рокускасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду доповідь судді, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи Банку у поновленні строку предявлення до виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем не доведено поважних причин, які б обєктивно унеможливлювали дотримання ним строку предявлення виконавчого листа до виконання.

Такий висновок зроблено передчасно, без повного зясування фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Складовою справедливого судового розгляду, згідно даної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, є своєчасне та повне виконання судових рішень, з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський суд зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (пункт 43).

Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 371 ЦПК України передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для предявлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" зі змінами, які набрали законної сили 09 березня 2011 року, виконавчі документи, зокрема по виконанню судових рішень, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню,- з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Виконання судового рішення є обов'язком відповідача з часу набрання рішення законної сили.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 371 ЦПК України питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку, наявності або відсутності підстав для висновку про переривання строку предявлення виконавчого документу до виконання, та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Із матеріалів справи вбачається, що 1 серпня 2010 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя були задоволені позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили 23 жовтня 2013 року ( а. с. 44-45,52-56,62,130-133 ).

17 жовтня 2014 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2010 року було розяснено ( а. с. 148 ).

21 квітня 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості. Посилалось на те, що 30 січня 2014 року за вищевказаним заочним рішенням судом було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, зі строком предявлення його до виконання до 23 жовтня 2014 року.

23 жовтня 2014 року виконавчий лист було пред'явлено до виконання до Заводського відділу ДВС Запорізького МУЮ, проте постановою державного виконавця цього відділу від 23 жовтня 2014 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві, а у відкритті виконавчого провадження відмовлено у зв'язку з відсутністю довіреності представника стягувача.

11 листопада 2014 року Банк повторно звернувся до Заводського відділу ДВС Запорізького МУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження, постановою якого від 19 листопада 2014 року було відкрито виконавче провадження.

Боржник оскаржив вказану постанову про відкриття виконавчого провадження до суду, внаслідок чого вона була скасована. Ухвала суду була оскаржена банком у всіх інстанціях, але залишена без змін. Верховний Суд України в ухвалі від 31 березня 2016 року наголосив на тому, що банк як стягувач мав скористатись правом на поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Вважає, що після пред'явлення Банком 23 жовтня 2014 року виконавчого листа до виконання, строк на його пред'явлення перервався, що не позбавляє стягувача права повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. Оскільки виконавчий лист повернувся до стягувача вже після спливу строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, тобто строк було пропущено не з вини стягувача, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило поновити строк на предявлення виконавчого документу до виконання.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній виконавчий лист, для предявлення якого до виконання Банк просив поновити строк. На аркуші справи 144 міститься копія виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції, з достатньою повнотою не перевірив доводи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», не зясував, де на теперішній час знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором і дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви.

З урахуванням викладеного, на підставі положень пункту 3 частини 1 статті 312 ЦПК України, ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2016 року підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «ЗРУ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2016 року скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: