Ухвала суду № 58910361, 13.07.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/1400/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1193/2016

Головуючий в 1 інстанції Карпенко О.М.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 53

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Агєєва О.В., Краснощокової Н.С.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 11 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», третя особа незалежна професійна спілка працівників електроенергетики «Твій захист», про визнання наказу незаконним та його скасування,-

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», третя особа незалежна професійна спілка працівників електроенергетики «Твій захист», про визнання наказу № 647-ОД від 23.10.2015 року незаконним та його скасування.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 11 травня 2016 року цивільну справу за цим позовом за клопотанням представника відповідача направлено за підсудністю на розгляд до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

На вказане ухвалу суду позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу для розгляду до Краматорського міського суду Донецької області.

Обґрунтовуючи доводи зазначає, що, враховуючи положення ст. 116 ЦПК України, у суду не було процесуальних підстав передавати справу до іншого суду.

Згідно інформації в Єдиному державному реєстрі адреса відповідача: вул. Островського, 8, м. Краматорськ Донецької області, така ж адреса зазначена в п. 1.4 статуту ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та ліцензійних документах підприємства.

Посилаючись на ст. 89 ЦК України та ст. 45 Податкового кодексу України вважає, що місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її реєстрації.

При цьому він та генеральний директор підприємства здійснюють свою діяльність за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 99 «а». Тому, твердження представника відповідача про місцезнаходження апарату управління (бухгалтерії, відділу кадрів) в м. Маріуполь по вул. Бахчиванджи, 72 не може бути підставою для направлення справи для розгляду в м. Маріуполь, оскільки ці відділи не є виконавчим органом управління, а незнаходження генерального директора за місцем реєстрації юридичної особи, на його думку, є лише невиконання норми закону зі сторони ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».

Вважає, що представник відповідача не мав права змінювати місцезнаходження юридичної особи, замінюючи тим самим вищий орган правління загальні збори акціонерів, а суд першої інстанції своєю ухвалою фактично встановив зміну місцезнаходження ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», що суперечить ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства».

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_3 просив відхилити скарги, а оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Від позивача та представника професійно спілки ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід вихилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін за таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді першої інстанції заявив клопотання передати справу до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, обґрунтовуючи його тим, що в цей час місцем фактичного знаходження відповідача є м. Маріуполь, Донецька область, вул. Бахчиванджи, 72, про що зазначено самим позивачем в своїй позовній заяві, а також підтверджується договором оренди нерухомого майна № 300415-1ДЗ.4/45 від 30.04.2015 року для розміщення працівників.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з договором оренди нерухомого майна № 300415-1ДЗ.4/45 від 30.04.2015 року для розміщення працівників фактичним знаходженням ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є м. Маріуполь, Донецька область, вул. Бахчиванджи, 72.

При цьому суд зазначив, що відповідно до клопотання позивача ОСОБА_1 поданого до суду разом з позовною заявою, про проведення слухання справи в режимі відеоконференції у Приморському районному суді м. Маріуполя, позивач вказує, що у звязку із тією обставиною, що він не проживає у м. Краматорську, пересування між контрольованою та неконтрольованою Україною територіями Донецької області обмежене, з метою забезпечення його конституційного права на захист у суді, враховуючи те, що фактичне місце розташування його представника ОСОБА_2, представників відповідача та представника третьої особи знаходиться у м. Маріуполь, тобто фактично всі сторони по справі перебувають на території Приморського району м. Маріуполя.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про направлення даної справи за підсудністю до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

З висновком суду першої інстанції можна погодитися, з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до статті 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Як розяснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абзаці 2 п. 34 постанови «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року № 3, якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, фактичним місцем розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», є приміщення за адресою: м. Маріуполь, Донецька область, вул. Бахчиванджи, 72. Вказана обставина підтверджується договором оренди нерухомого майна № 300415-1ДЗ.4/45 від 30.04.2015 року за цією адресою та довідкою, що додана до заперечень.

Тому, з врахуванням положень ст. 93 ЦК України та ст. 109 ч. 2 ЦПК України, суд першої інстанції передав справу за місцезнаходженням юридичної особи.

Передаючи справу до іншого суду за підсудністю, суд дотримався вимог п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України, яким передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності. З матеріалів справи та журналу судового засідання вбачається, що судовий розгляд у справі не був розпочатий. Відповідно до ч. 1 ст. 173 ЦПК України розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання.

Як розяснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 45 та в абз. 2 п. 46 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», відповідно до частини четвертої статті 116 ЦПК забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, незалежно від зміни обставин, що впливають на визначення підсудності справи, крім випадків, установлених частиною першою цієї статті. При цьому вирішення питання про передачу справи на розгляд іншому суду на підставі пункту 1 частини першої статті 116 ЦПК залежить від обґрунтованості клопотання відповідача.

Якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (пункт 2 частини першої статті 116 ЦПК).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 116 ЦПК, якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд не має права розглядати справу і зобов'язаний передати її на розгляд до суду, якому вона підсудна за законом, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Наведені обставини є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали судді суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 314 ч. 1 п. 4, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: