Ухвала суду № 58910350, 13.07.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/1774/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1226/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хмельова С.М.

До повідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Новікової Г. В.,

суддів: Біляєвої О.М., Тимченко О.О.

при секретарі: Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк розвитку» на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду від 26 квітня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк розвитку» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ПАТ «ОСОБА_2 банк розвитку» звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 19 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав у тимчасове користування строковий кредит, на умовах повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти у розмірі 193250грн. для придбання житлової нерухомості. Термін користування кредитом до 18 серпня 2026 року.

19 серпня 2011 року в забезпечення виконання зобовязання за цим договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки.

Оскільки ОСОБА_3 зобовязання за вказаним кредитним договором не виконував, станом на 18.01.2016 року у нього перед банком утворилась заборгованість в розмірі 211940,59грн.. У звязку з цим банк просив солідарно стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 211940,59грн.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 26 квітня 2016 року на підставі п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України зупинено провадження у справі до розгляду конституційного подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини 1 статті 8, частини 4 статті 13, статей 21,22, частини 1,4,5 статті 41 Конституції України.

В апеляційній скарзі банк просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Посилаючись на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» , ст.1 ЦК України, ч.2 ст.152, ч.1 ст. 58 Конституції України зазначив, що рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення окремих норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та його результат не можуть бути правовою підставою для зупинення провадження у справі, оскільки правовідносини між сторонами спору існували до визнання норм цього Закону неконституційними та змінювали права і обовязки сторін та породжували юридичні наслідки.

Вказав, що суд не може розглянути справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. Зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст.6, ч.1 ст.8 ,ч.4 ст.13, ст.ст.21-22 ,ч.1,4,5 ст.41 Конституції України є протиправним та таким, що порушує права банку, що ліквідується.

Також зазначив, що заявлені позовні вимоги банку про стягнення заборгованості з відповідачів в межах справи, не перебувають в залежності від розгляду справи в Конституційному Суді України, оскільки в межах справи №1-26/2016 Конституційним Судом України надається правова оцінка на предмет відповідності норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Конституції України, стягнення заборгованості у цій справі не є предметом дослідження.

В судове засідання зявилися представник ПАТ «ОСОБА_2 банк розвитку» за дорученням-Горячих Я.О. та ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується телефонограмою (а.с.109).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не зявилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Зупиняючи провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що відкрито конституційне провадження у справі за поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст.6, ч.1 ст.8 ,ч.4 ст.13, ст.ст.21-22 ,ч.1,4,5 ст.41 Конституції України. Розгляд даної справи неможливий до прийняття рішення Конституційним Судом України за вказаним поданням.

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобов'язаний зупинити провадження у цій справі. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 203 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 201 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено в п. 4 ч. 1 цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується в тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду (п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Таким чином, необхідність зупинення провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення ПАТ «ОСОБА_2 розвитку» до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стала заборгованість за кредитним договором.

Разом з цим, вирішуючи питання про зупинення провадження у даній справі, суд першої інстанції не зазначив в ухвалі, яким чином розгляд справи за поданням Верховного Суду України від 8 липня 2015 року № 201-2457/0/8-15 щодо відповідності ( конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст.6, ч.1 ст.8, ч.4 ст.13, ст.ст.21, 22, ч.ч. 1, 4, 5 ст.41 Конституції України перешкоджає розгляду цивільної справи за позовом ПАТ «ВБР» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому суд повинен дослідити наявні у справі докази, з'ясувати обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених цими доказами. Ухвала не містить мотивів, яким чином встановлені обставини по справі,що розглядається Конституційним Судом України впливають на оцінку доказів,якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі,виходячи із предмету та підстав позову.

Суд не дав належної оцінки обставинам справи і не врахував, що звернення з вказаним поданням до Конституційного Суду України стосується позбавлення прав вкладників на частку власного майна у вигляді вкладу і не вирішує питання щодо наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про зупинення провадження у справі з порушенням пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України та всупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, що відповідно до ст. 312 ЦПК України є підставою для її скасування та передачі питання до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк розвитку» задовольнити.

Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду від 26 квітня 2016 року скасувати, передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: