Ухвала суду № 58907028, 11.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/4015/16-ц 11.07.2016 11.07.2016 11.07.2016

Провадження №22-ц/784/1627/16

Справа №490/4015/16-ц

Провадження №22-ц/784/1627/16 Головуючий суду першої інстанції ОСОБА_1

Категорія 6 Доповідач суду апеляційної інстанції ОСОБА_2

У Х ВА Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участю позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва

від 24 травня 2016 року

за позовом

ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на прибудову, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 предявила зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

Їй на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2015 року належить на праві власності однокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Для покращення умов проживання у ній, а саме необхідності встановлення автономного опалення, вона самовільно добудувала до квартири житлову прибудову тамбур розміром 1,30х2,00 м., загальною площею 2,70 кв.м.

Посилаючись на те, що будівництво зазначеної прибудови не порушує нічиїх прав, що воно відповідає проекту, позивач просила визнати за нею на підставі ч.5 ст.376 ЦК України право власності на вказану прибудову.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 24 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Перевіривши законністьі обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що він є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст.376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦК України); за особою власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК України).

В обох випадках таке будівництво повинно відповідати архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, а також при умові використання забудовником земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Пункти 7, 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 р. №6 розяснюють, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами:

- про визнання права власності на самочинно переобладнані квартири в багатоквартирних будинках різних житлових фондів, оскільки такі правовідносини врегульовано іншими нормами законодавства, зокрема статтею 383 ЦК та відповідними нормами Житлового кодексу України щодо власників квартир;

- про визнання права власності на самочинно збудовані тимчасові споруди;

- про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).

Згідно з ст.ст.40, 42 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2015 року належить на праві власності однокімнатна квартира №25 в одноповерховому будинку №15 по вул.Нікольській в м.Миколаєві загальною площею 22 кв.м, яка складається з житлової кімнати площею 16,4 кв.м., коридору площею 4,7 кв.м. та вбудованої шафи площею 0,9 кв.м.

Згідно з розпорядженням Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради №136-р від 27.04.2015 р. вказана квартира списана з балансу ТОВ «Добробут».

У період часу з 17 по 20 листопада 2015 року позивач без реєстрації декларації про початок будівельних робіт та без отримання документу, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою прибудувала до квартири тамбур розміром 1,30х2,00 м., загальною площею 2,70 кв.м.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 є правильним.

Позивач належними та допустимими доказами не довела своїх позовних вимог.

Крім того, вона не довела наявності спору про право, оскільки порушене нею питання не було предметом розгляду компетентних державних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції та Миколаївської міської ради.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Оскільки на підставі ст.8 Закону України «Про судовий збір» позивачу було відстрочено сплату судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції до ухвалення судом судового рішення у справі, то він підлягає стягненню з неї на користь держави даним судовим рішенням у сумі 606 грн.32 коп.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави за розгляд справи в суді апеляційної інстанції судовий збір у сумі 606 грн. 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді