Ухвала суду № 58905463, 06.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4167/16 Справа № 200/2107/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року м. Дніпро

06 липня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Демченко Е.Л., Волошина М.П.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Запоріжспецсталь»

на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Комерц-Гранд», Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Запоріжспецсталь», Товариства з обмеженою відповідальністю «М.К.С.», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 16 лютого 2016 року постановлено ухвалу якою суд задовольнив заяви ПАТ «Банк Восток» про забезпечення позову. Тимчасово обмежив у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 до розгляду справи по суті та вилучив у ТОВ Завод «Запоріжспецсталь» силовий трьохфазний трансформатор ЭТЦПК 15000/10-УЗ, заводський номер 1133091 та передав позивачу на відповідальне зберігання /а.с.8/.

З цією ухвалою не погодилися ОСОБА_2 та ТОВ Завод «Запоріжспецсталь» і звернулися до суду з апеляційними скаргами в яких просять скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарги підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року та «Лавентс проти Латвії» від 7 листопада 2002 року).

Повноваження судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним Кодексом України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України.

Серед видів такого забезпечення ст. 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України.

Статтею 33 Конституції України закріплено, що право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Крім того, частиною 3 ст. 151 ЦПК передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Як розяснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до суду з позовними вимогами про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів за неналежне виконання зобовязань за кредитним договором №ДК2014-0101 від 04 вересня 2014 року. Разом з тим, також просить звернути стягнення на предмет застави за договором від 04 вересня 2014 року в рахунок погашення заборгованості, а саме на трансформатор силовий трьохфазний ЭТЦПК 15000/10-УЗ, заводський номер 1133091 /а.с.1-2/.

Одночасно з позовною заявою банком була надана суду заява про забезпечення позову, яку обґрунтовує тим, що існує загроза вчинення несумлінних дій, спрямованих на ухилення від виконання грошового зобовязання з боку відповідачів. Посилаючись на дані обставини просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_2 та вилучити у ТОВ Завод «Запоріжспецсталь» предмет застави та передати його на відповідне зберігання позивачу.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суддя погодився з наведеними доводами та виходив з необхідності вжити заходи забезпечення позову обраним позивачем видом, проте вирішив питання із порушенням норм процесуального права.

В Цивільному процесуальному кодексі України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 151-153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості за кредитними договорами, оскільки це порушує норми ЦПК України та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень.

Колегія суддів звертає увагу, що питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом в порядку ст. 377-1 ЦПК України відносно боржників на стадії виконавчого провадження за поданням державного виконавця.

Крім, того задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 може ухилятися від явки до суду та перешкоджати своєчасному розгляду справи, в той час коли забезпечення позову допускається лише у випадках, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Щодо забезпечення позову шляхом вилучення у відповідача предмету застави, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки в такому випадку фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що суперечить розясненням Верховного Суду України, викладених в постанові Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та встановленим нормам ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ Завод «Запоріжспецсталь» підлягають задоволенню, а ухвала підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю завод «Запоріжспецсталь» задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2016 року скасувати.

Публічному акціонерному товариству «Банк Восток» у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_4