Ухвала суду № 58901691, 12.01.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1648/16

Справа № 754/17535/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2016 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулося до суду з позовними вимогами до відповідачів про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг від 25.12.2013 року.

Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить в порядку забезпечення позовних вимог накласти арешт на майно, що належить відповідачам і знаходиться у них або в інших осіб в межах суми позовних вимог.

Мотивує вимоги заяви тим, що відповідачами систематично порушуються умови договору, на день подання позову заборгованість становить 259 924,55 грн., а тому є вірогідність того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити не можливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Частиною 2 ст. 151 ЦПК України передбачено, що в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1/ причини, у зв»язку з якими потрібно забезпечити позов; 2/ вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; 3/ інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відсутність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

З урахуванням всього вище викладеного, вивчивши матеріали заяви поданої представником позивача, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки представником позивача при поданні такої не зазначено на яке конкретно нерухоме майно відповідачів суд має накласти арешт, не надано доказів приналежності останнім будь-якого нерухомого майна на праві приватної власності.

.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя