Постанова № 58900548, 06.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа №33/796/783/2016 Суддя 1 інстанції - Калініченко О.Б.

Категорія: ч. 1 ст. 483 МКУ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС України Панькіна Д.В. на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором ТОВ «АСТЕЛІТ», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року провадження відносно ОСОБА_4 у справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду мотивована тим, що в діях ОСОБА_4 відсутній умисел на подання митному органу документів, які містять неправдиві відомості, оскільки декларантом виступило не ТОВ «ACTEЛІТ», керівником якого він був на час її надання, а ТОВ «ЛС-Лоджистік», яке діяло на підставі Договору доручення та декларування товарів. Крім того, надані митному органу документи не містили розбіжностей, ознак підробки, та містять всі відомості про складову вартості товару.

На думку суду, в протоколі про порушення митних правил не зазначено, яким відомостям або договірним домовленостям щодо ціни товару митні органи вважали невідповідними заявлені відомості про митну вартість товару. Крім того, суд вважає, що надана митним органам митна декларація країни відправлення типу EX Z від 08.06.2015 року №№ 15SEE85JNL5FLPOH40, 15SEE85JL549YEYIN7 з зазначенням вартості товару 76907, 54 доларів США та відповідні інвойси компанії «Sitetel Sweden AB» № 282411 відображають продаж товарів між шведською та китайською компаніями, які не є сторонами контракту на поставку акумуляторних батарей ТОВ «АСТЕЛІТ».

Крім того, документи на які посилається митниця належним чином не оформленні , не містять жодного підпису, не завірені печатками, не містять ознак, необхідних для визнання їх документами.

Надані ТОВ «АСТЕЛІТ» документи про оплату вартості товару, відповідно до контракту та інвойсу № HWC201505188746642 від 25.05.2015 року, підтверджують факт отримання оплати за товари компанією «Huawei International РТЕ Ltd», також свідчать про відсутність інших платежів або зобов'язань перед цією компанією, отже і відсутність вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Не погодившись з рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року представник Київської міської митниці подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, прийняти нову постанову, якою гр. ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення відповідно до санкції ч. 1 ст. 483 МК України.

В доводах апеляційної скарги вказує на наявність в діях директора ТОВ «АСТЕЛІТ» ОСОБА_4 ознак порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, а саме вчинення дій, спрямованих на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару «акумуляторні батареї NSB155FT Red*4, країна походження - США, загальною вагою брутто 17600 кг, кількістю - 80 вантажних місць», загальною вартістю 75507,20 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на дату переміщення товару через митний кордон України (12.06.2015 року) складає - 1587727,27 грн., шляхом надання митному органу як підстави для переміщення товару, документів що містять неправдиві відомості необхідні для визначення їх митної вартості, відправника та одержувача товару.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги представник митниці зазначає, що ОСОБА_4 є та був посадовою особою (керівником) ТОВ «АСТЕЛІТ» станом на дату укладання контракту від 19.03.2015 року № ATM15FSU249/00F8041500000E та на дату переміщення товарів через митний кордон України (12.06.2015), яка несе відповідальність за виконання вимог, встановлених законами та іншими нормативно-правовиі актами України.

Вважає посилання суду першої інстанції на відсутність в протоколі про порушення митних правил обставин вчинення саме гр. ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України - хибними.

Переконаний, що суд зробив неправильні висновки про відсутність складу адміністративного правопорушення так, як не взяв до уваги та не надав належну оцінку експортній декларації, яку надіслали митні органи Швеції, де всі ідентифікуючі ознаки товару, який надійшов до України співпадають, окрім вартості товару, а взяв до уваги платіжне доручення, як підтвердження достовірності того, що та сума, яка сплачена за контрактом є вірною та відповідає дійсності, адже ОСОБА_4 мав би сам власноруч внести ту суму, яка зазначена в інвойсі є заниженою та не відповідає дійсності, що на думку митниці не спростовує наявність в діях гр. ОСОБА_4 ознак порушення митних правил.

10 червня 2016 року вх. № 31419, від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надійшли заперечення на апеляційну скаргу представника Київської міської митниці ДФС України - Панькіна Д.В., в яких адвокат просить апеляційну скаргу Київської міської митниці залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року без змін.

Заслухавши пояснення представника митного органу на підтримку апеляційної скарги; пояснення захисника особи, відносно якої закрито адміністративне провадження, яка заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити постанову судді без змін; перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положення ч. 5 ст. 529 МК України, порядок оскарження постанови суду (судді) у справах про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме ст. 294 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 486 МК України та ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Нормами ст. 489 МК України та ст. 280 КУпАП передбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та /або обтяжують її відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при розгляді матеріалів за протоколом про порушення митних правил, складеного відносно ОСОБА_4, вказані вимоги закону дотримані, оскільки суд, дослідивши повно та всебічно дослідивши докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 складу порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, виходячи з наступного.

Так, об'єктивною стороною порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України, є переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що ускладнюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або шляхом надання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника, та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються тощо, не відповідають дійсності, а недійсними документами є документи, що втратили юридичну силу.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом, тобто винний у вчиненні порушення митних правил чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митний кордон України і прагне їх, зокрема, ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку.

Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон.

Законодавчими актами встановлено, що такими документами може бути митна декларація, контракт, коносамент, товарносупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.

Виходячи зі змісту положень ч. 1 ст. 246 МК України, забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку, у тому числі, переміщення товарів через митний кордон України, являє собою мету митного оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів - п. 23 ч. 1 ст. 4 МК України, яке розпочинається з моменту подання митному органу декларантом, визначення якого міститься в п. 8 ч. 1 ст. 4 МК України, або уповноваженою ним особою митної декларації, про що зазначено в ч. 1 ст. 248 МК України.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, як наголошується в ч. 1 ст. 257 МК України.

Обов'язки, права та відповідальність декларанта та уповноваженою ним особи під час процедури декларування, регламентовані ст. 266 МК України.

Відповідно до п. 3.8 Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 26 червня 1999 року, декларант несе в повному обсязі відповідальність перед митною службою за достовірність даних, представлених ним у декларації, що знайшло своє відображення і в ч. 4 ст. 266 МК України, яка регламентує, що відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант у разі самостійного декларування товарів.

Частина 5 вказаної норми Закону - ст. 266 МК України, вказує, що особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Виходячи з аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник або уповноважений власником.

Таким чином, представник власника товару підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об'єктивну сторону такого порушення.

При цьому таке діяння за суб'єктивною стороною характеризується прямим умислом на подання митному органу документів, що містять неправдиві дані.

За відсутності зазначених умов само по собі зайняття особою керівної посади на підприємстві - власника товару, переміщеного з приховуванням від митного контролю, не утворює в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Як убачається з матеріалів справи, митна декларація № 100270004/2015/299497 була подана ТОВ "ЛC-Лоджистік", яке діяло на підставі Договору доручення на декларування товарів № ATM15USE1700 від 12.01.2015 і яким був поданий до митного оформлення товар на підставі товаросупровідних документів, що надійшли з товаром та ніяких сумнівів не викликали.

Таким чином, обов'язки декларанта при здійсненні митного оформлення товару його власником було покладено на уповноважених осіб, а представником власника товару - директором ТOB "АСТЕЛІТ ОСОБА_4 дії щодо декларування товару не здійснювалось, а відтак у нього відсутній умисел на подання митному органу документів, які містять неправдиві дані. Отже, вчинення ОСОБА_4 будь-яких дій, які б були спрямовані на приховування від митного контролю та утворювали об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, не встановлено.

Не вказано про такі дії і в апеляційній скарзі представника Київської міської митниці ДФС України.

Отже за відсутності даних про вчинення ОСОБА_4 дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 483 МК України, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_4 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу вказаного правопорушення.

На переконання суду апеляційної інстанції, в даному провадженні органом (посадовою особою), уповноваженою на складання протоколу про порушення митних правил підлягало доказуванню і сама подія переміщення товарів через митний кордон України з приховування від митного контролю.

Відповідно до положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, яку заявляють декларант або уповноважена ним особа на підставі ч. 2 ст. 52 МК України.

Статтею 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу, якою встановлені основні та другорядні методи визначення митної вартості товарів.

Зокрема, у випадку застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору, який і був застосований у даному випадку, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару, згідно з приписами ч. 22 ст. 58 МК України, подаються лише: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; документи для підтвердження витрат на ввезення та страхування, якщо за умовами поставки такі витрати не включено у вартість товару.

Ці вимоги закону також були виконані у повному обсязі, що не спростовано в апеляційній скарзі представника Київської міської митниці ДФС.

При цьому з матеріалів справи видно, що при митному оформленні товару декларантом були подані всі документи, передбачені як обов'язкові, які були оформлені у встановленому чинним законодавством порядку та містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Подані документи, зокрема інвойс № HWC201505188746642 від 25.05.2015 не містили розбіжностей, ознак підробки та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України правомірно визнав заявлену Компанією митну вартість товарів та випустив товари у вільний обіг за митною декларацією № 100270004/2015/299497 від 15.06.2015 із застосуванням основного методу визначення митної вартості.

Як свідчать матеріали справи, підставою для переміщення товару стали попередня митна декларація (ПД) одержувача ТОВ "АСТЕЛІТ" від 09.06.2015 № 100000000/2015/827838, а також товаросупровідні документи: СМR від 23.06.2015 б/н, інвойс № HWC201505188746642 від 25.05.2015 із зазначенням вартості товару - 26388,80 доларів США.

Отже, в протоколі не зазначено, яким відомостям або договірним домовленостям щодо ціни товару митні органи вважали невідповідними заявлені відомості про митну вартість товару.

Натомість, у наданих ксерокопіях митних декларацій країни відправлення типу EX Z від 08.06.2015 року №№ 15SEE85JNL5FLPOH40, 15SEE85JL549YEYIN7 компанією «Sitetel Sweden AB» (BOX 7039, 192 07 SOLLENTUNA, Швеція) відправлено в Україну на адресу TOB «ACTEJIIT» (м. Київ) товар, а саме: «акумуляторні батареї NSB155FT Red, загальною кількістю - 63+17=80 вантажних місць (гр. 6 вказаних МД)» із зазначенням загальної статистичної вартості - 503031+135736=638767 шведських крон (гр. 46 вказаних МД), що станом на дату оформлення МД (08.06.2015 року) становить 76907,54 дол. США.

При цьому, митницею не враховано, що надані шведськими митними органами документи, в тому числі митні декларації країни відправлення типу EX Z від 08.06.2015 року №№ 15SEE85JNL5FLPOH40, 15SEE85JL549YEYIN7 та відповідні інвойси компанії "Sitetel Sweden АВ" № 282411 не відображують операції з продажу товарів в Україну, а відображують продаж товарів між шведською та китайською компаніями, які не є сторонами Контракту.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що вартістю товарів при ввезенні їх в Україну є вартість, зазначена в митних деклараціях відправлення типу EX Z від 08.06.2015 року №№ 15SEE85JNL5FLPOH40, 15SEE85JL549YEYIN7 в розмірі 76907,54 доларів США.

Крім того, будь-яких однозначно достовірних даних про оригінальність саме даної електронної декларації, а не інвойса № HWC201505188746645 від 08.06.2015 із зазначенням вартості товару - 26388,80 доларів США щодо переміщення товару, а також невідповідність суми з урахуванням курсової різниці цих валют митними органами не встановлено, а документи, на які посилалися працівники митниці, не є належним чином оформлені, не містять жодного підпису, не завірені печатками.

Але, не можна не зауважити, що факт оплати ТОВ "АСТЕЛІТ" за товари, поставлені згідно Контракту та інвойсу № HWC201505188746642 від 25.05.2015 року на суму 26388,80 доларів США підтверджуються банківськими та платіжними документами Компанії, зокрема довідкою банку від 20.01.2016, яка наявна в матеріалах провадження.

Крім того, факт отримання оплати за товари у розмірі, зазначеному в інвойсі Huawei № HWC201505188746642 від 25.05.2015 року, підтверджується письмовим повідомлення Huawei International PTE Ltd, яке долучено до матеріалів справи, яким підтверджується, що жодних інших платежів або зобов'язань щодо компенсації вартості товарів Компанія не має.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга представника Київської міської митниці ДФС України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 528, 529 Митного кодексу України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС України Панькіна Д.В. - залишити без задоволення.

Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року, якою провадження відносно ОСОБА_4 у справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду м. Києв Л.І. Кепкал